Рішення

від 17.12.2013 по справі 914/3548/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/3548/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «ДС», м. Львів,

про стягнення 175'652,00 грн. витрат на ремонт орендованого майна.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

За участю позивача: ОСОБА_1,

представників:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Данилевич Д.О.

На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «ДС» про стягнення 175' 652,00 грн. витрат на ремонт орендованого майна та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 19.09.2013 р. (суддя Козак І.Б.) порушено провадження та призначено справу до розгляду на 01.10.2013 р.

Ухвалою суду від 01.10.2013 р. задоволено самовідвід судді Козак І.Б., справу передано на розгляд іншим складом суду.

Згідно проведеного 01.10.2013р. автоматичного розподілу справа №914/3548/13 передана для розгляду судді Яворському Б.І. Ухвалою суду від 03.10.2013р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судових засіданнях оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 03.12.2013р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судовому засіданні 17.12.2013р. позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просять суд їх задоволити. Зокрема, повідомили таке. Відповідно до п.4.1 договору оренди ФОП ОСОБА_1 зобов'язувалася проводити за свій рахунок поточний ремонт орендованого майна і згідно п.2.4 договору має право на відшкодування вартості витрат у разі поліпшення орендованого майна, проведеного з дозволу орендодавця. Приміщення, прийняте в оренду, не було придатне для здійснення господарської діяльності. Також ОСОБА_1 зазначила, що за рахунок її коштів в орендованому приміщенні був проведений ремонт, а будівельні матеріали вона закупляла особисто в магазинах, на базарі, або давала гроші на їх придбання майстрам, які виконували ці роботи; зі всіма особами, які виконували ремонтні роботи вона розраховувалася особисто у готівковій формі по домовленості з ними; весь хід робіт особисто контролював ОСОБА_4, якому передавалися для звіту платіжні документи на придбані будівельні матеріали. Для встановлення вартості робіт по поліпшенню об'єкта оренди було проведено експертно-будівельне дослідження, за результатами чого складений висновок про те, що вартість виконаних будівельно-ремонтних робіт становить 175'652,00 грн.

У судовому засіданні 17.12.2013р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву. Зазначив, що орендодавець кошторису вартості ремонтних робіт не погоджував та не надавав згоди на проведення таких робіт в орендованому приміщенні. На цій підставі просить відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_5, яку суд у порядку ст.30 ГПК України викликав для дачі пояснень у судове засідання 17.12.2013р. не з'явилася. У поданих 16.12.2013р. через канцелярію суду письмових поясненнях повідомила, що особисто з'явитися у судове засідання не матиме змоги, оскільки у цей час перебуватиме на санаторно-курортному лікуванні за кордоном. Щодо обставин справи заначила таке. На момент передачі в оренду приміщення не мали недоліків, що перешкоджали б їх використанню. Ні при укладенні договору, ні при подальшому його виконанні ОСОБА_1 не зверталася за дозволом на здійснення поліпшення орендованих приміщень. Такого дозволу ні в усній, ні в письмовій формі їй не надавалося. Сторонами не складався і не погоджувався кошторис вартості ремонтних робіт, як це передбачалося у пункті 7.1 договору, жодних пропозицій щодо складання такого документа від ОСОБА_1 не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.08.2011р. між Приватним підприємством «Торгово-виробнича компанія «ДС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення з двох кімнат і коридору, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі,загальною площею 71 кв.м., і яке позначене на плані, що додається до цього Договору, інвентарний номер 892 від 29.07.2009 р. (надалі іменується «орендоване майно») для підприємницької діяльності. Строк оренди за цим договором становить 1090 днів (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець протягом тижня з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором. 03.08.2011р. сторони підписали відповідний акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Орендар протягом тижня після закінчення строку оренди повертає, а орендодавець приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється (п.2.3 договору).

У п.2.4 договору сторони передбачили, що у разі проведення з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати. Зроблені орендарем без дозволу орендодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для орендованого майна і якщо орендодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені орендарем (п.2.5 договору). Вартість поліпшень, які зроблені орендарем без дозволу орендодавця і які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, відшкодуванню не підлягає (п.2.6 договору).

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.05.2012р. у справі №5015/1360/12 розірвано укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення; зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» за актом приймання-передачі орендовані нежитлові приміщення; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» 18' 400,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 рішення суду першої інстанції у справі №5015/1360/12 частково скасовано, відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 7500 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути орендовані приміщення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.11.2012 р. у справі №5015/4042/12 зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди ПП «Торгово-виробнича компанія «ДС» у здійсненні права користування та розпорядження нежитловим приміщенням з двох кімнат та коридору, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 29, на першому поверсі, загальною площею 71 кв.м, шляхом виселення.

06.11.2012 р. сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Суд критично оцінює висловлювання позивача про те, він змушений був проводити ремонт приміщення, через те, що воно було непридатне до використання згідно договору оренди, оскільки у договорі оренди про це нічого не сказано. Більше того, в акті передачі майна в оренду від 03.08.2011р. у графі «недоліки приміщення, що орендується, на момент передачі» відсутні будь-які записи про недоліки об'єкта оренди.

Позивач також зазначає, що згода орендодавця на поліпшення речі була закладена в п.4.1 договору оренди, згідно якого орендар брав на себе зобов'язання по проведенню ремонту орендованого майна, і крім того, підтверджена діями ОСОБА_4, який постійно контролював хід виконання робіт, вносив свої поправки і отримував для звітування документи на придбані будівельні матеріали, погоджував з робітниками вартість виконаних робіт. Відповідач заперечує факту надання згоди на проведення ремонтних робіт.

З даного приводу суд відзначає наступне.

Стаття 778 ЦК України визначає порядок поліпшення наймачем речі, переданої у найм. Так, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості

Пленум Вищого господарського суду України у п.5.5 постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. №5 зазначає наступне. Вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем прав, визначених ч.3 ст.773 і ст.778 ЦК України, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму) .

У матеріалах справи відсутні докази надання згоди на проведення ремонтних робіт у будь-якій документальній формі. Подані позивачем докази (товарні чеки, фотографії, розписки робітників) не можуть підтверджувати факт надання орендодавцем згоди на проведення ремонтних робіт.

Твердження позивача про те, що згода на проведення ремонтних робіт закладена у п.4.1 договору не підтверджується матеріалам справи. Так, у п.4.1 договору серед обов'язків орендаря сторони встановили, що орендар зобов'язується проводити за свій рахунок поточний ремонт орендованого майна. Поряд з цим, у п.24 договору сторони передбачили право орендаря на відшкодування вартості поліпшень орендованого майна за умови, що таке проведення відбулося за згодою орендодавця. Крім того, у п.7 договору зазначено, що додатком до договору є кошторис вартості ремонтних робіт орендованого майна. Однак, сторонами такий кошторис так і не був погоджений та підписаний, що свідчить про відсутність домовленості сторін з даного приводу.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами докаування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на зазначене вище, враховуючи недоведеність позивачем свої вимог суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.759,773,776,778 Цивільного кодексу України, ст.283 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 17.12.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 19.12.2013р.

Суддя Яворський Б.І.