Постанова

від 11.06.2014 по справі 914/3548/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 914/3548/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі№ 914/3548/13 Господарського суду Львівської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доПриватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС" простягнення з відповідача на користь позивача 175652,00 грн. витрат на будівельно-ремонті роботи орендованого приміщення за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Торгово-виробнича компанія "ДС" про стягнення 175652,00 грн. витрат на будівельно-ремонті роботи орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 у справі № 914/3548/13 (суддя Яворський Б.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі № 914/3548/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2011 між Приватним підприємством "Торгово-виробнича компанія "ДС" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення з двох кімнат і коридору, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 71 кв.м., і яке позначене на плані, що додається до цього Договору, інвентарний номер 892 від 29.07.2009 для підприємницької діяльності (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 1.4 договору строк оренди становить 1090 днів.

Як передбачено п. 2.1 договору, орендодавець протягом тижня з дня набрання чинності договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим договором.

Судами встановлено, що акт прийому-передачі об'єкта оренди підписаний сторонами 03.08.2011.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендар протягом тижня після закінчення строку оренди повертає, а орендодавець приймає орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 01.11.2012 у справі № 5015/4042/12 зобов'язано ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди ПП "Торгово-виробнича компанія "ДС" у здійсненні права користування та розпорядження нежитловим приміщенням з двох кімнат та коридору, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі, загальною площею 71 кв.м, шляхом виселення.

06.11.2012 сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта оренди.

Згідно із п.п. 2.4 -2.6 договору у разі проведення з дозволу орендодавця поліпшення орендованого майна орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати. Зроблені орендарем без дозволу орендодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для орендованого майна і якщо орендодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені орендарем. Вартість поліпшень, які зроблені орендарем без дозволу орендодавця і які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, відшкодуванню не підлягає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до умов договору на неї був покладений обов'язок проводити поточний ремонт орендованого майна і вона має право на відшкодування вартості витрат у разі поліпшення орендованого майна, проведеного з дозволу орендодавця. Враховуючи, що орендоване приміщення не було придатне для здійснення господарської діяльності, позивачем були проведені будівельно-ремонтні роботи, вартість яких відповідно до висновку експертно-будівельного дослідження становить 175652,00 грн. і які позивач просить стягнути з відповідача.

При цьому позивач вказує на те, що згода орендодавця на поліпшення речі була передбачена п. 4.1 договору і підтверджена його діями у вигляді контролю за ходом виконання робіт, отримування звітних документів на придбані будівельні матеріали та погодження з робітниками вартості виконаних робіт.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що акт передачі майна в оренду від 03.08.2011 не містить зауважень орендаря щодо недоліків об'єкта оренди; відсутні докази надання орендодавцем згоди на проведення ремонтних робіт у будь-якій документальній формі та погоджений і підписаний сторонами кошторис вартості ремонтних робіт, який передбачений п. 7 договору. Також суд першої інстанції зазначив про неналежність наданих позивачем товарних чеків, фотографій, розписок робітників як доказів згоди орендодавця на проведення ремонтних робіт.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що акт приймання-передачі орендованого приміщення від 03.08.2011 був підписаний повноважними представниками сторін без застережень щодо технічного та/або іншого стану орендованого приміщення; в матеріалах справи відсутні докази надання згоди на проведення ремонтних робіт у будь-якій документальній формі; позивачем не надано доказів того, які саме роботи були проведені ним по поліпшенню орендованого майна, а які пов'язані з особливостями його власної діяльності; висновок № 09/12с експертного будівельно-технічного дослідження від 22.10.2012 та складені в процесі експертного дослідження Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, Локальний кошторис, Відомості ресурсів до локального кошторису не є належним та допустимим доказом факту надання орендодавцем згоди на проведення ремонтних робіт.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як передбачено частинами 1, 2, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1, 3. ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в договорі оренди та акті передачі майна в оренду від 03.08.2011 відсутні будь-які посилання на недоліки об'єкту оренди, що свідчили б про непридатність його до використання.

Як передбачено ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Пунктами 2.4 -2.6 договору передбачено, що орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати у разі проведення поліпшення орендованого майна з дозволу орендодавця. Зроблені орендарем без дозволу орендодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для орендованого майна і якщо орендодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені орендарем. Вартість поліпшень, які зроблені орендарем без дозволу орендодавця і які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, відшкодуванню не підлягає.

Як передбачено п. 5.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем прав, визначених частиною третьою статті 773 і статтею 778 ЦК України та частиною третьою статті 23 Закону "Про оренду державного та комунального майна", господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди попередніх інстанцій, виходячи з вищенаведених норм законодавства та встановивши, що орендоване приміщення було прийняте позивачем без зауважень щодо його технічного стану та наявності недоліків, які перешкоджають його використанню, з'ясувавши, що відповідач не надавав згоди на проведення ремонтних робіт у будь-якій документальній формі і сторони не досягли домовленостей щодо вартості ремонтних робіт шляхом складання кошторису вартості ремонтних робіт, який є додатком до договору, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відмову у задоволенні позову.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Посилання скаржника на те, що згода відповідача на проведення ремонтних робіт передбачена самим договором, були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на відсутність погодженого сторонами кошторису вартості ремонтних робіт, який є додатком № 1 до договору, та положення п. 2.4. договору, яким передбачено право орендаря на відшкодування вартості поліпшень орендованого майна або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати за умови їх проведення за згодою орендодавця.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі по суті зводяться переважно до заперечень щодо оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі № 914/3548/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир