Постанова

від 22.11.2013 по справі 807/639/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/639/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Луцович М.М.,

при секретарі судового засідання - Симканич Ю.В.,

з участю представників позивача - Маркусь М.І., Ковальової М.В.,

представників відповідача - Пензова С.В., Нечипуренко В.В.,

та експерта - Зуб В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» до Чопської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 23 від 22.02.2013р. та №24 від 22.02.2013 р.

17.09.2013 року за вх. № 13495 до суду надійшло клопотання відповідача Чопської митниці про зміну відповідача правонаступником, з тих мотивів, що Постановою КМУ "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" від 20.03.2013 року №229, з метою утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства доходів і зборів, реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби. Визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання від 23.09.2013 року задоволено зазначене клопотання та на підставі ст. 55 КАС України замінено відповідача -Чопську митницю на його правонаступника - Чопську митницю Міндоходів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що відповідачем було проведено перевірку стану дотримання ТОВ «Інтерфіл» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.02.2010 року по 31.10.2012 року. На підставі проведеної перевірки, Чопською митницею було складено Акт № 0005/3/305000000/0034022671, яким були встановлені порушення позивачем вимог законодавства з питань митної справи в частині заниження митної вартості товарів шляхом декларування не в повному обсязі витрат на транспортування до митного кордону України, внаслідок недотримання положень ст. 267 Митного кодексу України (2002 року), ст.53, 58 Митного кодексу України (2012 року), що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов'язань на загальну суму 167963,95 грн., в тому числі: по ввізному миту - 23698,75 грн., податку на додану вартість - на суму 144265,20 грн.

Позивач не погоджується з висновками митного органу, вказуючи, що ним не було включено до митної вартості понесені витрати на роботи по розвантаженню товарів, які були виконані ТОВ «Універсал-М» після ввезення товару на митну територію України. Такі витрати не підлягають включенню до митної вартості товарів відповідно до норм ст. 267 МК України та ст.58 МК України 2012 року. Вважає, що ним при декларуванні не було занижено витрати на транспортування товару, оскільки до митної декларації були включені всі фактично понесені ним витрати за доставку товару, а зазначення частини таких витрат в різних графах митної декларації не призвело до заниження митної вартості товарів.

Представник позивача вважає, що ТОВ «Інтерфіл» здійснювало декларування імпортованих вантажів з дотриманням чинного законодавства України шляхом подання відповідачу вантажно-митних декларацій, в яких зазначало митну вартість імпортованих товарів з урахуванням витрат на транспортування їх до митного кордону України. Митному органу при митному оформлені було надано всі необхідні документи, що підтверджували повноту і достовірність заявленої позивачем митної вартості.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду письмове заперечення та додаткові письмові пояснення у яких обґрунтували свою позицію. В судовому засіданні представник відповідача крім іншого пояснив, що з метою перевірки правильності, повноти та своєчасності сплати податків і зборів митним органом було здійснено заходи щодо проведення контролю за правильністю визначення митної вартості після митного оформлення товару. Зазначив, що в ході перевірки митницею було встановлено, що позивач не включав до митної вартості витрати на експедиційні послуги та не включив в повному обсязі витрати на транспортування, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 167963,95грн, в тому числі: по ввізному миту - на суму 23698,75грн., податку на додану вартість - на суму 144265,20 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні, просили відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача, пояснення експерта Зуб В.А., дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 41.1.2 п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Чопською митницею проведено виїзну планову документальну перевірку стану дотримання ТОВ «Інтерфіл» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.02.2010 року по 31.10.2012 року, результати якої оформлені Актом №0005/3/305000000/0034022671 від 01.02.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки Чопською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення № 23 від 22.02.2013р., яким позивачу визначені податкові зобов'язання по миту на суму 28 472,85 грн., з яких основний платіж 23 317,63 грн. та штрафних санкцій 5 155,22 грн. та №24 від 22.02.2013р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 171 272,74 грн., з яких основний платіж 142 862,46 грн. та штрафних санкцій 28410,28 грн.

Визначаючи податкові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач порушив п.1 ч.2 ст. 267 МК України від 11.07.2002 року, пп.5 п.10 ст.58 МК України від 13.03.2012, Закону України «Про митний тариф України», Закону України «Про Єдиний митний тариф» та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України та не включив до митної вартості понесені ним витрати за надані йому експедиційні послуги по імпортним операціям, зазначеним в акті перевірки та не в повному обсязі включив витрати на транспортування вантажу, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 167 963,95 грн.

Проте, висновки відповідача спростовуються матеріалами справи та зібраними доказами.

Так, згідно п. 5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002року № 92-IV (МК України № 92-IV) та п.5 ч.10 ст. 58 МК України № 4495-VI при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

У даному випадку, враховуючи імпорт позивачем товарів в Україну на умовах EXW - пункт поставки поза межами митної території (Міжнародні правила по тлумаченню торгових термінів "Інкотермс", редакція 2000 року) до ціни товарів не включались транспортні витрати. Відповідно, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України додавались позивачем до ціни та включались до митної вартості.

При визначенні митної вартості, згідно ч.3 ст. 267 МК України № 92-IV та п.2 ч.11 ст. 58 МК України № 4495-VI, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на митну територію України.

Як встановлено судом, 10.04.2008 р. між ТОВ «Універсал-М», як експедитором, та ТОВ «Інтерфіл», як замовником, було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів №2/8-ЗЕ (далі - Договір), згідно якого експедитор зобов'язався за винагороду і за рахунок позивача забезпечити його оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати і здійснювати власним транспортом на користь позивача перевезення вантажів територією України й інших держав та надавати інші допоміжні послуги для перевезення вантажів.

Пунктом 2.2. Договору сторони обумовили, що кожне конкретне зобов'язання по перевезенню обумовлюється в заявці, що надається замовником експедитору.

ТОВ «Універсал-М» надавало позивачу послуги по транспортуванню що включені до митної вартості та додатково виконувало роботи по розвантаженню вантажу в місці прибуття вантажу, яке одночасно є місцезнаходженням позивача - ТОВ «Інтерфіл»: м.Ужгород, вул.Кошового, 6 на загальну суму 291531,39 грн.

Згідно розділу 4 Договору сторонами було визначено види експедиційних послуг, які надавались експедитором за Договором: надання транспортних послуг відповідно до умов Договору та вказівок Замовника, які обумовлені в заявці; оформлення товарно-транспортних накладних; здійснення оперативного контролю за ходом перевезення вантажів, вчасне інформування Замовника про всі зміни, що мають істотне значення для його інтересів; відповідно до заявки надання в необхідній кількості такого рухомого складу, який відповідає обсягам і характеру вантажу, а також іншим вимогам; організація подачі під завантаження технічно справного транспортного засобу, у стані, що відповідає санітарним вимогам і забезпечує захист вантажу від зовнішніх опадів, та його збереження під час перевезення; інформування Замовника про необхідність сплати всіх зазначених дій (сплата відповідних зборів, мита, тощо); контроль прийому та здачі вантажу по кількості вимог, одержання відмітки в маршрутних листах.

Види транспортно-експедиційних послуг визначено також Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004р. Статтею 8 вказаного Закону передбачено види робіт, які є експедиторськими, а саме: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організацію перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахт національних, іноземних суден та залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправник до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організацію робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнанням згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Універсал-М» виконувались на користь позивача також роботи про розвантаженню імпортованого вантажу в м.Ужгород, вул.О.Кошового, 6. Сторони узгоджували виконання таких робіт по розвантаженню вантажу та їх вартість в заявках на перевезення, підписаних сторонами. Розвантаження не є видом транспортно-експедиційних послуг, які визначені Договором та ст.8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV.

Крім того, згідно п. 4.2.5 Договору сторонами було визначено, що саме позивач як замовник повинен був забезпечувати вивантаження товару після прибуття рухомого складу в зазначене місце здачі. Виконання робіт по розвантаженню вантажу проводилось не на підставі Договору. Передача робіт по розвантаженню проведена сторонами за актами здачі-приймання робіт (наданих послуг). Зазначення сторонами в актах приймання-передавання таких робіт як експедиційних не впливає на їх правову природу та зміст, не змінює їх нормативне регулювання нормами діючого законодавства, що вірно визначено позивачем та не враховано відповідачем при здійсненні перевірки.

Відповідач належним чином не встановив який саме вид робіт виконувався для ТОВ «Інтерфіл», та чи виконані роботи на митній території України, а також чи такі витрати підлягали включенню до складу митної вартості товарів. Відповідач повинен був діяти в спосіб, визначений законодавством та встановити який вид робіт, які виконував ТОВ «Універсал-М» для позивача, місце їх виконання.

Тому висновок відповідача про те, що позивач при митному оформлені імпортних операцій не включив до митної вартості товарів витрати на експедиційній послуги, надані ТОВ «Універсал-М» не можна вважати обґрунтованим. Митний орган повинен був належним чином виконувати свої повноваження, використати їх з метою, з якою вони були надані, встановити правову природу послуг, які ТОВ «Універсал-М» надавало позивачу, а не тільки вказати в акті перевірки, що згідно актів приймання-передавання виконаних робіт позивачу надані «експедиційні послуги», витрати на які не були включені до митної вартості. При цьому відповідачем не досліджувались належним чином наявні в позивача документи, які мали значення для встановлення змісту спірних правовідносин, виду виконуваних робіт. В засіданні відповідач не пояснив витрати на які саме експедиційні послуги ним включено до митної вартості, їх суть, як і не надав доказів надання позивачу інших послуг, ніж розвантаження.

Крім того, оскільки всі роботи по розвантаженню вантажу позивача були виконані ТОВ «Універсал-М» на території України (м. Ужгород, вул. О.Кошового, 6), то витрати на такі роботи не підлягали включенню до митної вартості імпортованих товарів відповідно до положень ст. 267 МК України (2002 р.) та ст. 58 МК України (2012р.) відповідно. Виконання ТОВ «Універсал-М» робіт по розвантаженню товарів позивача після його ввезення на територію України підтверджується актами виконаних робіт, нарядами, довідкою ТОВ «Універсал-М», рахунками - фактурами, і відповідачем не спростовані.

Не знайшли свого підтвердження і висновки митного органу про заниження відповідачем митної вартості товару при митному оформленні імпортних операцій в зв'язку з неповним включенням витрат саме на транспортування.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 1, проведеної аудиторською фірмою ПП «Стандарт-Проф» від 17.06.2013р. проведено визначення структури митної вартості, яка визначалась позивачем та підтверджено, що за період з 01.02.2010р. по 31.10.2012р. позивач при визначенні митної вартості (ф.ДМВ-1) декларував витрати на навантаження, розвантаження (пп.17в форми ДМВ-1) в сумі 245270,80 грн. та вартість витрат на страхування (пп..17в форми ДМВ-1) в сумі 149364,27 грн. Загалом сума задекларованих позивачем витрат на навантаження, розвантаження та страхування склала 394 635,07 грн. Вказана сума, з врахуванням арифметичної помилки, відповідає визначеній відповідачем сумі заниження фактично понесених та задекларованих в складі митної вартості транспортних витрат позивача.

Відповідач при перевірці встановив, що документальне підтвердження витрат позивача на завантаження, розвантаження чи страхування доставки товару до митного кордону відсутні. Сторонами не доведено, що позивач поніс такі витрати.

Віднесення позивачем частини понесених витрат до підпунктів пп.17б та пп.17в форми ДМВ-1, а не пп.17а форми ДМВ-1 не призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем фактично понесених витрат на транспортування товарів відносно задекларованих є необґрунтованим а тому неправомірним.

З вказаного слідує, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення позивачеві податкових зобов'язань відповідно до норми ст.267 МК України та ст.58 МК України (2010 р).

З урахуванням викладеного суд вважає, що перевірку відповідачем проведено без з'ясування усіх істотних обставин, що в свою чергу призвело до викладення помилкових висновків в акті перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013 року, які підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи обставини встановлені в ході розгляду справи, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 70, 71, 72, 76, 79 86, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чопської митниці № 23 від 22.02.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 28472,85 грн., з яких 23317,63 грн. - основний платіж, 5155,22 грн. - штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чопської митниці № 24 від 22.02.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 171 272,74 грн., з яких 142 862,46 грн. - основний платіж, 28410,28 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Інтерфіл» (88000 м. Ужгород, вул. О.Кошового, 6, код 34022671) документально підтверджені судові витрати в сумі 1998,00 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім грн.) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.М. Луцович