Ухвала

від 06.11.2013 по справі 820/5823/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р.Справа № 820/5823/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/5823/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лозівський авторемонтний завод"

до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Лозівський авторемонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд з урахування уточнень скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 13.06.2013 року №0000172220 щодо донарахування позивачу (код ЄДРПОУ 05461510) податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, прийнятого за результатами Акту №776/22.1-04/05461510 від 30.05.2013 року невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Лозівської ОДПІ Харківської області ДПС № 776/22.1-04/05461510 від 30.05.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172220 від 13.06.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ВАТ "Лозівський авторемонтний завод", у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за вересень 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 р. по справі № 820/5823/13-а задоволено позов.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000172220 від 13.06.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь відкритого акціонерного товариства "Лозівський авторемонтний завод" (юридична адреса: вул. Лозовського, буд. 80, м. Лозова, Харківська обл., 64600, код: 05461510) витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 р. по справі № 820/5823/13-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, відкрите акціонерне товариство "Лозівський авторемонтний завод", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 05461510, місцезнаходження: вул. Лозовського, буд. 80, м. Лозова, Харківська обл., 64600, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 13, 15), перебуває на обліку як платник податків в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - № 28145178) (а.с. 14).

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" є: 28.22 - виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, 25.73 - виробництво інструментів, 25.11 - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 28.29 - виробництво інших машин і устаткування загального призначення, 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 25.61 - оброблення металів та нанесення покриття на метали (а.с. 15).

Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області - а.с. 101) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" (код ЄДРПОУ 05461510) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" (код ЄДРПОУ 37675706) за вересень 2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 776/22.1-04/05461510 від 30.05.2013 року (а.с. 39-43).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту Податкової декларації з податку на додану вартість (загальної) за вересень 2012 року ПДВ у розмірі 3627,17 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі, зокрема, акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (код ЄДРПОУ 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 р. - 30.11.2012 р." № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 року, за висновками якого встановлено неможливість контрагента позивача ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" реально здійснювати господарську діяльність у вказаному періоді.

На підставі акту перевірки ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172220 від 13.06.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4534,00 грн., з яких за основним платежем 3627,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 907,00 грн. (а.с. 75).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000172220 від 13.06.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі усного договору та рахунку-фактури № СФ-0008460 від 21.09.2012 р. на загальну суму 21763,01 грн., у т.ч. ПДВ - 3627,17 грн. ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (постачальник) здійснював постачання товару (швелер 10П, швелер 8П, швелер 14П, швелер 16П, круг 70 ст. 45 (Старий Оскол), лист 1,5х1250х2500 ст.3 пс/сп) на адресу ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" (замовник) (а.с. 27).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" у перевіряємому періоді були виписані видаткова накладна № РН-0001762 від 24.09.2012 р. на загальну суму 21763,01 грн., у т.ч. ПДВ - 3627,17 грн. та податкова накладна № 85 від 21.09.2012 р. на загальну суму 21763,01 грн., у т.ч. ПДВ - 3627,17 грн., сума податку на додану вартість за якою включена до складу податкового кредиту у вересні 2012 року (а.с. 28-29, 33-37).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", про що свідчать долучені до матеріалів справи: копія платіжного доручення та виписка з банківського рахунку (а.с. 30, 31).

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Як вбачається з матеріалів справи, товар від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" було отримано працівником ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" - економістом зі збуту Лисокобилка В.Ф., трудові відносини якого з позивачем підтверджені наданою суду копією трудової книжки (а.с. 200-202), на підставі довіреності № 59 від 24.09.2012 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 80-82). Крім того, до матеріалів справи долучено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 10.01.2012 року, укладений між ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" та Лисокобилка В.Ф. (а.с. 198-199).

Отриманий товар оприбутковувався на складі позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи картками складського обліку матеріалів (а.с. 53-58).

Крім того, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів.

Так, судом встановлено, що між ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" (виконавець) та ПрАТ Обухівський молочний завод (замовник) був укладений договір поставки № 07-09-12 від 11.09.2012 р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника продукцію відповідно до специфікації, а замовник прийняти продукцію та сплатити її вартість (а.с. 182-183). Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника підіймач 2-х стояковий для легкових автомобілів (а.с. 184).

Крім того, судом встановлено, що між ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" (виконавець) та МКП "Картель" (замовник) був укладений договір поставки № 08-09-12 від 18.09.2012 р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника продукцію відповідно до специфікації, а замовник прийняти продукцію та сплатити її вартість (а.с. 185-186). Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника підіймач (а.с. 187).

Також, судом встановлено, що між ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" (виконавець) та ПСП "Україна" (замовник) був укладений усний договір поставки товару. На підставі рахунків: № 21 від 18.09.2012 року та № 23 від 20.09.2012 року ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" зобов'язувався передати у власність замовника - підіймачі ПДЛ-3 у кількості 2 шт. (а.с. 188-189).

Факт виконання умов вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, вимогами № 59-65 на матеріали, зведеними нормами витрат матеріалів для виготовлення підіймача 2-х стоякового для легкових автомобілів (а.с. 46-52, 212-216, 205-211), крім того, позивачем надані до суду технічні умови ТУ У 29.2-05461510-003-2001 для виготовлення підіймача 2-х стоякового для легкових автомобілів (а.с. 180, 181). Вартість продукції була оплачена замовниками шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВАТ "Лозівський авторемонтний завод", що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с. 69-70).

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що ВАТ "Лозівський авторемонтний завод" та його контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" зазначений вище договір поставки був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності. Також, оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Відповідно до умов укладеного договору перевезення товару здійснювалось силами та за рахунок постачальника.

Отже, обов'язок поставки товару за зазначеним договором лежить на ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Спір по справі склався з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 р. по справі № 820/5823/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 820/5823/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.