Постанова

від 11.12.2013 по справі 802/4603/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2013 р. Справа № 802/4603/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представників позивача: Слободянського М.М., Дроненка Ю.В.,

представника відповідача: Сидоришина М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" (далі - ТОВ "Хмільникагротехсервіс") до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року ТОВ "Хмільникагротехсервіс" звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмільницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що Хмільницькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хмільникагротехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрпропангаз», за результатами якої 24.10.2013 року складено акт №22-22-33625908. На підставі висновків якого відповідачем 11.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0001002200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 66044,00 грн. та №0000992200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 83214,00 грн.

На обґрунтування позову заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов невірного висновку про заниження товариством податку на прибуток та завищення податкового кредиту в результаті здійснення безтоварних операцій з ТОВ «Укрпропангаз», в зв'язку з тим, що товарно-транспортна накладна не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вказує, що таке твердження податкового органу є помилковим, оскільки не враховано те, що товарно-транспортна накладна на поставку бензину вказано помилково іншого замовника автотранспортних послуг. Також, безпідставним є твердження перевіряючого на безтоварність здійснених операцій з посиланням на акти зустрічних звірок контрагента позивача - ТОВ «Укрпропангаз» по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання. Товариство не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом. Крім того, під час перевірки товариством надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне виконання своїх зобов'язань за укладеним з ТОВ «Укрпропангаз» договором та реалізацію придбаного бензину у своїй господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, та такими що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримали та просили його задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Письмових заперечень суду не надано.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Хмільникагротехсервіс» зареєстровано, як юридична особа 02.08.2005 року Виконавчим комітетом Хмільницької міської ради Вінницької області, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №645278 (а.с.80) та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмільницькій ОДПІ про що 09.08.2005 року видано свідоцтво реєстрації за №02192234 (а.с.82).

Судом з'ясовано, що в період з 11.10.2013 року по 17.10.2013 року державним податковим ревізорам Хмільницької ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Хмільникагротехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрпропангаз» (код ЄДРПОУ 36670686) по податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами такої перевірки складено акт № 22-22-33625908 від 24.10.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "Хмільникагротехсервіс" (а.с.10-32):

1. п.138.1, п.138.2 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період в сумі 55476,00 грн., у т.ч. занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року в сумі 55476,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 52835,00 грн., в т.ч. занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 52835,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки товариство 01.11.2013 року звернулось до Хмільницької ОДПІ із запереченнями на акт від 24.10.2013 року (а.с.42-43)

На підставі висновків акту перевірки Хмільницькою ОДПІ 11.11.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0001002200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 52835,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 13209,00 грн. (а.с.8);

- № 0000992200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 55476,00 грн. (основного платежу) та засновано штрафну санкцію у розмірі 27738,00 грн. (а.с.9).

В подальшому, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірним рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Так, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суд враховує наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, 31.05.2012 року між ТОВ «Хмільникагротехсервіс» (покупець) та ТОВ «Укрпропангаз» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №0531. Згідно предмету договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти (товар) (п.1.1). Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцеві партіями на підставі заявки з погодженою ціною на умовах: СРТ - залізничним транспортом, EXW - естакада наливу, DDP - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару. Послуги з відвантаження й доставки товару до станцій призначення, зазначених покупцем у заявці здійснюється відправником вантажу. Згідно умов договору під відправником вантажу розуміється - фірма-експедитора, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу і відвантаження товару на станцію призначення (п.3.4) (а.с.51-53).

На підтвердження факту здійснення зазначеної операції, позивач надав суду рахунок-фактуру №СФ-0000123 від 15.10.2012 року (а.с.54), видаткову накладну № РН-0000098 від 16.10.2012 року (а.с.55), прибуткову накладну № ХА-0000172 від 16.10.2012 року (а.с.56), податкову накладну №15 від 16.10.2012 року (а.с.57), товарно-транспортну накладну №123 від 16.10.2013 року (а.с.59), платіжні доручення №1283 від 23.10.2012 року, №1273 від 19.10.2013 року, №1268 від 18.10.2013 року, №1265 від 16.10.2012 року, №1289 від 24.10.2012 року (а.с.60-64) та паспорти №88 на бензин автомобільний А-92, № 149 на бензин автомобільний А-80, №79 на бензин автомобільний А-95 (а.с.65-67). Дані документи були надані позивачем і під час перевірки.

Однак, як встановлено судом під час дослідження вище вказаних документів, ні договір купівлі-продажу нафтопродуктів ні вище перелічені документи не підтверджують дійсності факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, тобто не конкретизуються які саме дії вчинено ТОВ «Укрпропангаз», в рамках договору та надані послуг по продажу бензину, з наступних підстав.

Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 встановлено, що розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв'язку та Держспоживстандарту.

Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Пунктом 10.3 цієї Інструкції визначений порядок відпуску нафтопродуктів, який проводиться у таких формах:

- за готівку ( п. 10.3.1);

- за відомостями (п. 10.3.2);

- за талонами ( п. 10.3.3);

- за платіжними картками (п. 10.3.4).

Як передбачено пунктами 10.3.2.1, 10.3.2.2 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів , укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Пунктом 5.2 Інструкції, передбачений Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом. Під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити - відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній (п.п.5.2.3).

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що умовами договору №0531 купівлі-продажу нафтопродуктів від 31.05.2012 року визначено, що «товар поставляється покупцеві партіями на підставі заявки з погодженою ціною на умова: СРТ - залізничним транспортом…»

Однак, як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, транспортування нафтопродукції від ТОВ «Укрпропангаз» до ТОВ «Хмільникагротехсервіс», проводилось ТОВ «Сервіс-Чемпіон», згідно товарно-транспортної накладної №123 від 16.10.2012 року, в якій зазначено транспорт «автомобіль: державний в„– АІ 1989 СВ», що істотно суперечить умовам договору (а.с.59).

Таким чином, під час відпуску нафтопродуктів позивачу за ТТН не дотримано встановленої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України форми відомостей на відпуск нафтопродуктів. Інших відомостей (додаткових договорів або угод), які б підтверджували зміну істотних умов договору №0531 щодо заміни виду транспорту, позивачем не надано.

Крім того, суд бере до уваги наданий представником відповідача акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 31.07.2013 року за №731/16-03-22-02-12/36670686 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрпропангаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року», згідно якого вбачається, що ТОВ «Укрпропангаз» не мало на балансі основних засобів (а.с.94-97).

Так, матеріалами даної перевірки встановлено, що ТОВ «Укпропангаз» мало фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Торговий Дім Корнер», господарська діяльність якого з іншими контрагентами під час проведення транзитних фінансових потоків не передбачала наміру на створення правових наслідків, які обумовлювались реальністю укладених між ними правочинів. В ході такої перевірки, не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ «Торговий Дім Корнер» до підприємств-покупців, у зв'язку із відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Тобто, перевіркою встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Торговий Дім Корнер» з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит, а саме формування податкового кредиту контрагентів-покупців за рахунок ТОВ «Торговий Дім Корнер». При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Укрпропангаз» перевіркою встановлено, що нафтопродукти отримані ТОВ «Укрпропангаз» від ТОВ «Торговий Дім Корнер» були в подальшому реалізовані позивачу - ТОВ «Хмільникагротехсервіс».

Враховуючи вище викладене, отримана інформація в ході перевірки дотримання податкового законодавства позивачем (акти зустрічних перевірок та інша податкова звітність), дає можливість стверджувати, що в розумінні норм ст. 198.1 ПК України, перераховані, надані до перевірки та під час судового розгляду справи документи, не є доказом товарності операцій по придбанню товару (бензину) та здійсненню господарської діяльності ТОВ «Хмільникагротехсервіс» з контрагентом, а також належного виконання зобов'язань за укладеним договором.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність товарно-транспортних накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Суд зазначає, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Отже, за документами, що надані суду, не вбачається, що витрати на придбання нафтопродукції були дійсно понесені позивачем, так як не можливо встановити дійсність постачання такого товару, тому що не підтверджена економічна та господарська діяльність контрагента по ланцюгу придбання та постачання бензину.

Тому не можна встановити зв'язок між понесеними витратами на придбання бензину та віднесеними у зв'язку із цим сум до валових витрат, у зв'язку із не підтвердженням реальності такого товару, який був поставлений контрагентом - господарська діяльність якого являє собою фіктивність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено раціональність віднесення до складу валових витрат вартості придбаного товару.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 4 статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 1- відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З урахуванням положень вище вказаного Закону, на користь Державного бюджету підлягають стягненню з позивача 2686,64 грн. судового збору.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" (вул.Привокзальна, 7а, м. Хмільник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33625908) в дохід Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Вінниці, код платежу: 22030001, код ЄДРПОУ отримувача: 38054707, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок отримувача: 31219206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в розмірі 2686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 64 (шістдесят вісім) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович