Постанова

від 28.01.2014 по справі 802/4603/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4603/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Слободського М.М.

представника позивача: Сороколат О.П.

представника відповідача: Сидоришина М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник в Відповідача судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 11.10.2013 року по 17.10.2013 року працівником Відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Хмільникагротехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрпропангаз» по податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, по податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 22-22-33625908 від 24.10.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "Хмільникагротехсервіс" вимог податкового законодавства України. На підставі висновків акту перевірки Відповідачем 11.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0001002200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 66044,00 грн. та №0000992200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 83214,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Так, з обставин справи встановлено, що 31.05.2012 року між ТОВ «Хмільникагротехсервіс» (покупець) та ТОВ «Укрпропангаз» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №0531. Згідно умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти (товар). Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцеві партіями на підставі заявки з погодженою ціною на умовах: СРТ - залізничним транспортом, EXW - естакада наливу, DDP - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару. Послуги з відвантаження й доставки товару до станцій призначення, зазначених покупцем у заявці здійснюється відправником вантажу. Згідно умов договору під відправником вантажу розуміється - фірма-експедитора, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу і відвантаження товару на станцію призначення (п.3.4). Відповідно до п.4.3 договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця рівними платежами кожного банківського дня на підставі виставленого продавцем рахунка-фактури.

На виконання даного договору ТОВ «Укрпропангаз» на адресу Позивача було поставлено бензин марок А-95, А-92, А-80 на загальну суму 329362,25 грн.

На підтвердження факту здійснення зазначеної операції, Позивач надав суду рахунок-фактуру №СФ-0000123 від 15.10.2012 року, видаткову накладну № РН-0000098 від 16.10.2012 року, прибуткову накладну № ХА-0000172 від 16.10.2012 року, податкову накладну №15 від 16.10.2012 року, паспорти №88 на бензин автомобільний А-92, № 149 на бензин автомобільний А-80, №79 на бензин автомобільний А-95.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується наданою товарно-транспортною накладною №123 від 16.10.2013 року.

Розрахунок за поставлений товар здійснено у повному обсязі, в підтвердження чого Позивачем надано платіжні доручення №1283 від 23.10.2012 року, №1273 від 19.10.2013 року, №1268 від 18.10.2013 року, №1265 від 16.10.2012 року, №1289 від 24.10.2012 року.

Придбаний Позивачем у ТОВ «Укрпропангаз» бензин був реалізований на власній автозаправній станції за готівкові кошти з використанням РРО, що підтверджується наданими суду апеляційної інстанції копіями Z-звітів, видаткових накладних, відомостей видачі пального через АЗС, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за жовтень-грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року.

Усі надані первинні документи були досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операції Позивача щодо придбання нафтопродуктів, оскільки зазначена операція призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання бензину було його подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ "Хмільникагротехсервіс". При цьому усі первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо порушення сторонами істотних умов договору в частині здійснення транспортування товару автомобільним транспортом, а не залізничним, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцеві партіями на підставі заявки з погодженою ціною на умовах: СРТ (залізничним транспортом), EXW (естакада наливу), DDP (пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару). Отже, в умовах договору передбачено можливість вибору способу доставки товару за спільним погодженням сторін.

Так, під час апеляційного розгляду справи, представник Позивача пояснив, що в даному випадку сторони договору в усному порядку погодили доставку бензину автомобільним транспортом на умовах поставки DDP.

Відповідно до Правил тлумачення міжнародних торгових термінів «Інкотермс 2000» умови поставки DDP означає, що продавець доставить в розпорядження покупця товар, який пройшов митне очищення та не розвантажений з транспортного засобу, у вказане місце призначення. При цьому, умови такої поставки застосовуються до усіх видів транспорту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що під час відпуску нафтопродуктів Позивачу не дотримано встановленої п.5.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція) форми відомостей на відпуск нафтопродуктів. Оскільки поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5.4. Інструкції Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від

14 жовтня 1997 року N 363, то надана товарно-транспортна накладна №123 від 16.10.2013 року є належним первинним документом, що свідчить про факт перевезення вантажу з пункту відвантаження в пункт призначення.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції мотивував своє рішення актом Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 31.07.2013 року за №731/16-03-22-02-12/36670686 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрпропангаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року», згідно висновків якого ТОВ «Укрпропангаз» не мало на балансі основних засобів, а також не встановлено факту реальності передачі товару від постачальника - ТОВ «ТД Корнер» до ТОВ «Укрпропангаз».

На думку колегії суддів, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Доказів відсутності реєстрації ТОВ «Укрпропангаз» платником податку на додану вартість Відповідачем до суду не надано.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочин, укладений Позивачем з ТОВ «Укрпропангаз» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи відсутність зауважень податкового органу щодо змісту первинних документів, які підтверджують витрати Позивача та будь-яких інших доводів щодо непідтвердження витрат Позивача, крім встановлення безтоварності операцій на підставі акта перевірки контрагента, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Хмільникагротехсервіс».

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що наданими первинними документами повністю підтверджується зв'язок понесених Позивачем витрат на придбання бензину з подальшим його використанням у межах своєї господарської діяльності, а тому ТОВ «Хмільникагротехсервіс» правомірно сформовано податковий кредит на підставі виписаної ТОВ «Укрпропангаз» податкової накладної №15 від 16.10.2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Хмільникагротехсервіс" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ №0001002200 та №0000992200 від 11 листопада 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільникагротехсервіс" судовий збір в сумі 1791 (тисячу сімсот дев"яносто одна) грн. 10 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "03" лютого 2014 р. .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.