Рішення

від 09.12.2013 по справі 51/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/448 09.12.13

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД"

2) Компанії "Getwin systems"

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання правочину недійсним

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Любченко М.О.

Представники :

від прокуратури: Левицька Н.В.

від позивача: Жменяк Ю.Ю.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД" про визнання додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВД" та Компанією "Getwin systems" недійсною з моменту укладення. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю умов додаткової угоди вимогам чинного на час її укладення законодавства, недодержанням встановленої форми та укладенням від імені Компанії "Getwin systems" неуповноваженою особою.

При цьому, право звернення до суду з даним позовом позивач обґрунтовує визнанням Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД" банкрутом, у зв'язку з чим права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД" за договором купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. перейшли до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про обґрунтованість заявленого позову та підтвердження наведених позивачем обставин належними доказами, що є підставою для задоволення позову.

Позивач надав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що Компанія "Getwin systems" виключена з реєстру компаній та припинена 30.06.2000 р., що було встановлено у процесі провадження у справі № 2/704 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВД" до Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" про стягнення 60 386 701, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/448 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/448 - суддя Пригунова А.Б. (головуючий), судді Чебикіна С.О. та Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. залучено до участі у справі Компанію "Getwin systems" (Suite 4, 41 Lower Baggot Street, Dublin 2, The Republic of Ireland) іншим відповідачем.

У процесі розгляду справи від Компанії "Getwin systems" надійшла заява про залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора

В той же час, суд дійшов висновку про залучення Компанії "Getwin systems" до участі у даній справі іншим відповідачем, а відтак - залучення останньої до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача є недоцільним, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Під час розгляду справи 19.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Компанія "Getwin systems" подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що оспорювана угода відповідає вимогам чинного на час її укладення законодавства та укладена повноважними представниками сторін.

Також відповідач 2 зазначає, що з моменту створення та на даний час Компанія "Getwin systems" є дієздатною та правоздатною на здійснення будь-яких юридичних дій, ніколи не була ліквідована, припинена та наявна в реєстрі.

22.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від "Getwin systems L.L.C." надійшло клопотання про заміну відповідача 2 у справі № 51/448 з Компанії "Getwin systems" на Компанію "Getwin systems L.L.C.", яке обґрунтоване тим, що право вимоги по контракту № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. належить Компанії "Getwin systems L.L.C." згідно з договором уступки права вимоги боргу № 01/03 від 28.08.2003 р.

04.09.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подала письмові пояснення, у яких заперечила проти заміну відповідача у даній справі.

Крім того, присутні у судовому засіданні 09.12.2013 р. прокурор та представник позивача в усному порядку заперечили проти заміни відповідача у даній справі.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання.

В той же час, Компанією "Getwin systems L.L.C." не надано суду доказів на підтвердження набуття нею прав та обов'язків сторони за договором контракту № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., зокрема, доказів відступлення позивачем права вимоги боргу за договором № 01/03 від 28.08.2003 р., на який посилається Компанія "Getwin systems L.L.C." в обґрунтування своєї заяви.

Тож, приймаючи до уваги відсутність доказів наявності обставин, визначених ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на заперечення позивача проти заміни відповідача у даній справі суд відмовляє у задоволенні клопотання Компанії "Getwin systems L.L.C.".

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. колегіальний склад суду у справі № 51/448 змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача заявили про підтримку позову.

Представники відповідачів на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.1999 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі генерального директора відокремленого підрозділу «Південно-Української АЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВД» укладено договір комісії № ОР-130/99, за яким відповідач 1 зобов'язався укладати від свого імені та за рахунок позивача угоди з метою придбання обладнання: ротор низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 у кількості 4-х штук.

16.07.1999 р. між Компанією "Getwin systems" (Ірландія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВД» укладено контракт купівлі-продажу обладнання № ОР-130/99, за умовами якого відповідач 2 зобов'язався поставити, а відповідач 1 - прийняти та оплатити ротор низького тиску до турбіни К-1000/60-3000 у кількості 4-х штук за ціною 4 500 000, 00 дол. США за одиницю.

12.10.2001 р. відповідачі уклади додаткову угоду до контракту купівлі-продажу обладнання № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., якою внесли зміни до п.п. 9.2., 9.3. контракту та встановили, що якщо сторони не можуть дійти згоди, спір підлягає передачі на розгляд в Арбітражний суд міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області. Сторони при розгляді спорів, що виникають у процесі виконання контракту, застосовують право Російської Федерації.

При цьому, від імені Компанії "Getwin systems" (Ірландія) додаткова угода підписана Генеральним представником Білопольським О.Б., а від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» - Ісхаковим П.М. посадове становище якого зазначається як директор.

Слід відзначити, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується що Компанія "Getwin systems" (Ірландія) є такою, що міститься в реєстрі компаній та здійснює статутну діяльність.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що оспорювана додаткова угода суперечить вимогам чинного на час її укладення законодавства, укладена без дотримання встановленої форми та підписана неповноважними представниками сторін, що є підставою для визнання її недійсною у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За загальним принципом цивільного законодавства зміст правочину не може суперечити нормам законодавства, чинного на час його укладення, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тож, розглядаючи даний спір, суд оцінює оспорюваний правочин саме з урахуванням вимог законодавства, що діяло на момент укладення додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р.

Як встановлено ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать .

Статтею 8 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що цивільне законодавство інших союзних республік застосовується в Українській РСР згідно з такими правилами: до відносин, що випливають з права власності, застосовується закон місця знаходження майна; при укладенні угод правоздатність і дієздатність визначаються за законом місця укладення угоди; до форми угод застосовується закон місця укладення угоди; закон місця укладення угоди застосовується і до зобов'язань, що виникають з угоди, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін; до зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди, застосовується закон місця розгляду спору, а за клопотанням потерпілого - закон місця заподіяння шкоди; до відносин по спадкуванню застосовується закон місця відкриття спадщини; питання позовної давності розв'язуються за законом тієї союзної республіки, законодавством якої регулюються дані відносини.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно зі ст. 42 Цивільного кодексу Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

За приписами ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

У відповідності до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 59 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно визначення, яке міститься у ст. 244 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід відзначити, що з наявних у справі документів вбачається, що контракт купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. між Компанією "Getwin systems" (Ірландія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВД», укладено на виконання договору комісії № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., укладеного між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВД».

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу Української РСР за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 397 Цивільного кодексу Української РСР за угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню цієї угоди.

У відповідності до ст. 398 Цивільного кодексу Української РСР майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Аналогічні положення закріплені також і Цивільному кодексі Російської Федерації, статтею 990 якого передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому, положеннями статті 1002 Цивільного кодексу Російської Федерації передбачено, що у разі оголошення комісіонера неспроможним (банкротом) його права та обов'язки за угодами, укладеними ним для комітента на виконання вказівок останнього, переходять до комітента.

Тобто, виходячи з аналізу наведеної норми за змістом додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. у разі оголошення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» банкрутом його права та обов?язки за договором купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. мали б перейти до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Між тим, судом встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. № 50/26-б Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВД» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, внаслідок укладення додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., умовами якої сторони підпорядкували свої договірні відносини праву Російської Федерації, приймаючи до уваги визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» банкрутом, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» фактично стало б зобов'язаною стороною за договором купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р.

Однак, суд не може погодитись з вищенаведеним, оскільки за приписами Цивільного кодексу Української РСР, який регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, набуває права і стає зобов'язаним за угодою, укладеною на виконання договору комісії саме комісіонер.

При цьому, загальні принципи цивільного законодавства пропагандують законодавче врегулювання цивільних права і обов'язків, передбачаючи, при цьому, можливість виникнення цивільних правовідносин, які не суперечать таким загальним принципам.

В той же час, укладення додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. тягне наслідки, що прямо суперечать загальним засадам цивільного законодавства, яке діяло на момент її укладення.

За змістом п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що додаткова угода від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. суперечить нормами законодавства, чинного на час її укладення, що тягне наслідком визнання її недійсною відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Також позивач стверджує, що Ісхаков П.М., ім'я якого значиться в оспорюваній додатковій угоди у якості підписанта від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» ані вказану угоду, ані будь-які інші документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД», не підписував та не займав посаду директора відповідача 1.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на протоколи від 20.07.2006 р. та від 25.12.2006 р. допиту Ісхакова П.М., як свідка у кримінальній справі № 24-272, у яких зазначається, що у процесі допиту Ісхаков П.М. повідомив про відсутність будь-якого відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД», а також на висновки почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 14.03.2007 р. № 51, від 21.05.2007 р. № 93, від 11.07.2007 П.М. у документах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» р. № 98 та від 27.07.2007 р. № 87, у яких зазначається про підроблення підпису Ісхакова П.М.

Крім того, позивачем надано висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 307-ВКД від 10.06.2011 р.. у якому зазначається, що підпис від імені Ісхакова П.М. у додатковій угоді від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. виконаний ймовірно не ним, а іншою особою, встановити яку не виявляється можливим.

З приводу наведеного, суд відзначає, що за приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких встановлює наявність чи відсутність певних обставин, встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

За приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного, суд оцінює надані позивачем висновки у сукупності з іншими доказами за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надаючи переваги перед іншими наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

В той же час, суд відзначає, що відповідачем не спростовано наведені позивачем обставини щодо підписання оспорюваної додаткової угоди уповноваженою особою та не надано суду доказів перебування Ісхакова П.М. на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» станом на 12.10.2001 р. або в будь-який інший період.

Таким чином, твердження позивача щодо підписання додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВД» неуповноваженю особою за висновком суду належними та допустимим доказами відповідачами не спростовані.

Стосовно доводів Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про укладення додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р. неповноважним представником Компанії "Getwin systems", суд відзначає наступне.

Як вбачається з оспорюваної додаткової угоди від 12.10.2001 р., останню від імені Компанії "Getwin systems" підписано Білопольським О.Б. на підставі довіреності № 26 від 02.07.1999 р.

Як встановлено ст. 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Згідно зі ст. 64 Цивільного кодексу Української РСР довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Здійснивши системний аналіз наведених норм, вбачається, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків за правочином, укладеним від її імені представником, повноваження якого мають підтверджуватись відповідною довіреністю.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується наявність у Білопольського О.Б. повноважень представляти інтереси Компанії "Getwin systems", зокрема, щодо підписання оспорюваної додаткової угоди від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р.

Доказів подальшого схвалення Компанією "Getwin systems" оспорюваного правочину суду також не надано.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, враховуючи встановлені наслідки недодержання норм законодавства, чинного на момент укладення правочину, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2001 р. до контракту купівлі-продажу № ОР-130/99 від 16.07.1999 р., укладену між Компанією "Getwin systems" (Suite 4, 41 Lower Baggot Street, Dublin 2, The Republic of Ireland) (Ірландія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВД» (01010, м. Київ, вул. Іванова, 10, корп. 1, кім. 3, код ЄДРПОУ 22910056).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.

Ломака В.С.

Любченко М.О .