Постанова

від 20.12.2013 по справі 913/2182/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №913/2182/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойки О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:ОСОБА_4 - за дов. №355 від 12.06.2013р. від відповідача:не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 року у справі№ 913/2182/13 (суддя Косенко Т.В.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ простягнення 77 712 грн. 42 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ про стягнення 88 813 грн. 25 коп.

До винесення рішення по справі позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог і остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь основний борг у розмірі 69 059 грн. 60 коп., пеню у розмірі 4 522 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 4 129 грн. 83 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.10.13 р. позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ заборгованість у розмірі 69 059 грн. 60 коп., пеню у розмірі 4 522 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 4 129 грн. 83 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 30.10.13 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 28.11.13р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 25.11.13р., про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 25.11.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/2182/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Опалювальні технології" (замовник) був укладений договір № 1 на переробку давальницької сировини, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати відповідно до умов цього договору роботи зі збирання (переробки) давальницької сировини (комплектуючого матеріалу), що належить замовнику, в готову продукцію у вигляді керамічних електронагрівальних панелей (HYBRID), а замовник зобов'язався прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт і матеріалів (сировини, обладнання) виконавця.

Відповідно до п.2.1 договору, виготовлення готової продукції керамічних електронагрівальних панелей (HYBRID) здійснюється із давальницької сировини замовника, найменування (асортимент), кількість і якість якого, вказані в видаткових накладних (в переробку), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.1 договору, результатом виконаних робіт за цим договором є готова продукція, право власності на яку належить замовнику.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами протягом 2 днів з моменту повідомлення замовника про виконання замовлення на переробку давальницької сировини на складі виконавця, на підставі видаткової накладної (з переробки).

Відповідно до п.3.6 договору, виконавець поставляє замовнику готову продукцію на умовах самовивозу. Замовник зобов'язаний прийняти готову продукцію за кількістю та якістю. Якщо в процесі приймання будуть виявлені будь-які недоліки в готовій продукції, то це повинно бути відображено в письмовій претензії. Якщо замовник прийняв роботу без перевірки, то він позбавлений права посилатися на ці недоліки, якщо вони могли бути виявлені при звичайному способі приймання.

Згідно п.4.1 договору, оплата послуг виконавця з переробки сировини здійснюється з розрахунку 20 грн. 00 коп. за виготовлення однієї одиниці готової продукції.

Протягом 2 днів після здачі-приймання готової продукції виконавець зобов'язаний надати замовнику звіт про використання давальницької сировини, відомості про відходи (п.3.7 договору).

Згідно п.4.2 договору, оплата послуг виконавця з переробки сировини здійснюється протягом 10 днів після підписання акта виконаних робіт і звіту про використання давальницької сировини.

Відповідно до п.6.3 договору, у випадку порушення строків оплати за виготовлення продукції замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від суми платежу, але не більше 10% від загальної суми платежу.

Пунктом 8.2 договору передбачено, шо він вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31.12.2011 року.

Згідно п.8.4 договору, він може бути пролонгований по додатковій письмовій угоді сторін.

На виконання умов договору № 1 на переробку давальницької сировини від 15.08.2011 року позивач протягом вересня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - листопада 2012 року виготовив 2510 одиниць готової продукції керамічних електронагрівальних панелей (HYBRID), а відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте здійснив тільки часткову оплату за виготовлену продукцію.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ основний борг у розмірі 69 059 грн. 60 коп., пеню у розмірі 4 522 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 4 129 грн. 83 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.10.2013 р., яка прийнята судом до розгляду).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,

переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, протягом вересня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - листопада 2012 року виконав роботи, передбачені п.1.1 договору, а відповідач прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, видатковими накладними, звітами про фактичне використання давальницької сировини, підписаними та оформленими сторонами в добровільному порядку, належним чином, без заперечень та зауважень, проте замовник свої зобов»язання по оплаті вартості виконаних робіт здійснив не у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо продовження дії договору №1 на переробку давальницької сировини від 15.08.2011 року у 2012 році, оскільки сторони своїми фактичними конклюдентними діями здійснили пролонгацію вказаного договору шляхом підписання видаткових накладних, які є складовою та невід'ємною частиною вказаного договору та мають посилання на договір №1 від 15.08.2011 року, а також шляхом підписання звітів про фактичне використання давальницької сировини та актів виконаних робіт в добровільному порядку, без заперечень і зауважень. До того ж перерахування грошових коштів відповідачем також було здійснено саме на виконання договору. Ніяких письмових доказів наявності між сторонами в цей період будь-якого іншого договору відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за виконані роботи за договором №1 на переробку давальницької сировини від 15.08.2011 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості за виконані та прийняті роботи в розмірі 69 059 грн. 60 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за актами виконаних робіт за загальний період з 23.09.2011 року по 30.09.2013 року у сумі 4 129 грн. 83 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних за актами виконаних робіт за загальний період з 23.09.2011р. по 20.08.2013р. прострочення відповідачем сплати вартості робіт у сумі 4 129 грн. 83 коп.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 522 грн. 99 коп., нарахованої за прострочку оплати виконаних робіт за договором за загальний період з 07.02.2012 р. по 12.05.2013р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.6.3 договору №1 на переробку давальницької сировини від 15.08.2011 року, у випадку порушення строків оплати за виготовлення продукції замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від суми платежу, але не більше 10% від загальної суми платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4 522 грн. 99 коп., нарахованої за прострочку оплати виконаних робіт за договором за загальний період з 07.02.2012 р. по 12.05.2013 р.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1 на переробку давальницької сировини від 15.08.2011 року у розмірі 69 059 грн. 60 коп., пеню у розмірі 4 522 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 4 129 грн. 83 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 року по справі № 913/2182/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опалювальні технології», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 р. у справі № 913/2182/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 р. у справі № 913/2182/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.