Рішення

від 16.12.2013 по справі 908/1173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 Справа № 908/1173/13

За позовом Приватного підприємства "МКЗ Груп" (79000, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23)

до відповідача Приватного малого підприємства - фірма "Ялос" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25-А)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж" (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, кв. 32)

про стягнення 397000 грн. основного боргу

Суддя Попова І.А.

Представники:

Від позивача: Проценко А.Ю., дов. від 01.12.2013 р.

Від відповідача: Волошина Є.В., дов. № 03/13 від 10.10.2013 р.

Васильченко О.І., дов. № 02/03 від 10.10.2013 р.

Від третьої особи: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 397000 грн. основного боргу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2013 р. провадження у справі зупинялося до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/1374/13. Ухвалою від 16.09.2013 р. провадження по даній справі поновлено.

В судовому засіданні призначеному на 16.10.2013 р. оголошувалась перерва до 31.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2013 р. провадження по даній справі зупинялося до набрання законної сили рішенням у справі № 908/2768/13. Ухвалою суду від 04.12.2013 р. провадження по справі № 908/1173/13 поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 16.12.2013 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.12.2013р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, у відповідності до ст.ст. 509, 512-514, 526, 1049 ЦК України, ст.ст. 193, 195, 220, 222 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що ПП "МКЗ Груп" та ТОВ "Юженергомонтаж" 05.01.2013 р. укладено договір про відступлення права вимоги, за яким позивач отримав право вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором про надання тимчасової фінансової допомоги від 07.12.2011 р. № 14, укладеним ТОВ "Юженергомонтаж" та ПМПФ "Ялос". Згідно п.п. 3.1, 3.2, 4.1 договору № 14 відповідач зобов'язався повернути кошти шляхом перерахування їх на банківський рахунок протягом строку дії договору, а саме до 31.12.2012 р. Відповідач порушуючи умови договору не повернув первісному кредитору кошти у встановлений строк, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у розмірі 397000 грн., яку позивач просить стягнути з Приватного малого підприємства - фірма "Ялос".

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов від 24.04.2013 р. вказує, що, по-перше, відповідно до п. 3.1 статуту ПМПФ «Ялос» управління фірмою здійснюється на основі суміщення прав засновника як власника з господарського використання його майна та самоуправління трудового колективу. Відповідно до статуту ПМПФ «Ялос» засновником ПМПФ «Ялос» на момент підписання оскаржуваного договору і на даний час є Павлетович (Осадча) Оксана Володимирівна. В той час, договір про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р. підписано директором ПМПФ «Ялос» Павлетовичем Д., який не мав права, як законний представник підприємства, на його укладення від імені ПМПФ «Ялос». Відповідач вказує, що наведене свідчить про порушення ТОВ «Юженергомонтаж» та ПМПФ «Ялос» в момент укладення оспорюваного договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р. вимог чинного законодавства та положень Статуту ПМПФ «Ялос». По-друге, 05.01.2013 р. ПП «МКЗ Груп» (фактор) та ТОВ «Юженергомонтаж» (клієнт) уклали договір факторингу, згідно з умовами якого фактор приймає на себе зобов'язання передати в розпорядження клієнта грошові кошти у розмірі 395000 грн. за сплату, а клієнт зобов'язується відступити фактору своє право грошової вимоги за договором № 14 від 07.12.2011 р., укладеним клієнтом та ПМПФ «Ялос». Фактор отримує право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання за договором позики № 14 від 07.12.2011 р. Згідно з умовами 2.1 договору факторингу за передане право вимоги до боржника за основним договором фактор сплачує клієнту грошові кошти у розмірі 395000 грн. Відповідач вважає, що сторона в оспорюваному договорі факторингу Фактор - ПП «МКЗ Груп» - не є жодною з фінансових установ, перелічених у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, виключним видом діяльності ПП «МКЗ Груп» не є надання фінансових послуг. До того ж відплатність договору має вирішальне значення як ознака визначення договірного правовідношення, який відповідає договірній конструкції договору факторингу. Таким чином, ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» уклали консенсуальний договір, предметом якого є фінансування одного учасника іншим у рахунок передання грошової вимоги до третьої особи. Отже, відповідач вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» в момент укладення оспорюваного договору факторингу норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 16.12.2013 р. відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ПМП-Фірма «Ялос» до ТОВ «Юженергомонтаж» та ПП «МКЗ Груп» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, яке пов'язане з вирішенням спору по даній справі. Клопотання про зупинення провадження по справі судом відхилено з огляду на наступне:

За клопотанням відповідача провадження по даній справі неодноразово зупинялося в зв'язку зі зверненням ПМП - Фірма «Ялос» до суду з позовними заявами про визнання недійсним договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р., про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 05.01.2013 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. по справі №908/1374/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р., укладеного ТОВ «Юженергомонтаж» та ПМП-фірма «Ялос». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. вказане рішення у справі № 908/1374/13 залишено без змін. Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 р. у справі № 908/2768/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2013 р., укладеного ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. рішення від 14.10.2013 у даній справі залишено без змін.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Суд вважає, що неодноразові звернення з клопотанням про зупинення провадження по справі спрямовані на затягування судового процесу та розцінюються судом як зловживання процесуальними правами, тому з урахуванням конкретних обставин справи доводи відповідача щодо зупинення провадження по даній відправі відхиляються. Крім того, суд зазначає, що вирішуючи спір, господарський суд не тільки не обмежений у праві, а і зобов'язаний встановити обставини, що стосуються законності укладення договору, який є джерелом спірних правовідносин, і у зв'язку з цим надати юридичну оцінку відповідності закону його положень.

Третя особа - ТОВ «Юженергомонтаж» свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не сповістила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юженергомонтаж» (Сторона-1) та Приватним малим підприємством - фірма «Ялос» (Сторона-2) укладено договір № 14 від 07.12.2011 р., за умовами якого сторона-1 надає Стороні-2 грошові кошти в розмірі 600000 грн., а остання зобов'язується повернути вказану суму в строки та в порядку, передбачені даним договором. Пунктом 3.1 договору № 14 передбачено, що сторона-2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги стороні-1 протягом строку дії договору, а саме до 31.12.2012 р. (п. 4.1 договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. по справі №908/1374/13 відмовлено підприємству «Ялос» у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р., укладеного ТОВ «Юженергомонтаж» та ПМП-Фірма «Ялос». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. вказане рішення у справі № 908/1374/13 залишено без змін.

Як вказує позивач та встановлено судом, 05.01.2013 р. ТОВ «Юженергомонтаж» (Первісний кредитор) та ПП «МКЗ Груп» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором № 14 від 07.12.2011 .р, укладеним Первісним кредитором та ПМП-Фірма «Ялос», Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за основним договором. З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце Первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2 договору).

Відповідач заперечує укладення 05.01.2013 р. товариством «Юженергомонтаж» та підприємством «МКЗ Груп» договору про відступлення права вимоги та вказує на укладення вказаними особами договору факторингу, який суперечить вимогам ст.. 1079 ЦК України.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов та пояснення представників, надані у судових засіданнях, суд знаходить хибними внаслідок наступного:

По-перше, рішенням господарського осуду Запорізької області від 03.07.2013 р. по справі 908/1374/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р., відмовлено ПМПФ «Ялос» у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р., укладеного ТОВ «Юженергомонтаж» та ПМП-Фірма «Ялос». В постанові від 20.08.2013 р. по вказаній справі № 908/1374/13 колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначила про необґрунтованість доводів апелянта (ПМПФ «Ялос») щодо того, що оспорюваний договір про надання тимчасової фінансової допомоги підписаний з боку позивача особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень для укладення такого договору. Також, в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. зазначено: «З матеріалів справи вбачається, що виконуючи умови оспорюваного договору відповідач надав позивачу грошові кошти в сумі 397000 грн. з призначенням платежу - надання фінансової допомоги за договором № 14 від 07.12.2011 р. Позивачем зазначені кошти були отримані, що ним не заперечується. Як безпідставно отримані ці кошти позивач відповідачу не повертав. Отже, у разі, якщо особа, що отримала грошові кошти була незгодна з тим, що їх отримала безпідставно, вона була зобов'язана повернути отримані кошти, що кореспондується з приписами статті 1212 ЦК України.».

По-друге, судом також встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013 р. у справі № 908/2768/13 відмовлено ПМПФ «Ялос» у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2013 р., укладеного ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж». Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. рішення від 14.10.2013 у даній справі залишено без змін. Як вбачається, підставами недійсності договору відступлення права вимоги від 05.01.2013 р. у розглянутій справі ПМПФ «Ялос» зазначало, що оспорюваний договір є договором факторингу, який відповідачі не мали права укладати, а саме договір суперечить вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про банки і банківську діяльність». У постанові від 26.11.2013 р. Донецький апеляційний суд зазначив, що «колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. у справі №908/3373/13, оскільки предметом розгляду у справі є договір факторингу від 05.01.2013р., укладений між приватним підприємством "МКЗ Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юженергомонтаж". Усне посилання апелянта на той факт, що відповідно до визнаного недійсним договору факторингу первісний борг виник також відповідно до договору поворотної фінансової допомоги №14 від 07.12.2011р., укладеному між позивачем та відповідачем-1 і суми договорів відступлення права вимоги та факторингу, дати та сторони, а також підстави виникнення первісного боргу є ідентичними, до уваги не приймаються, оскільки зазначене не впливає на розгляд даної справи. Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором уступки вимоги, що не є фінансовою послугою та спірний договір не є договором факторингу. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в момент вчинення правочину сторонами були додержані вимоги чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.»

Крім того, як встановлено, рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2013 р. у справі № 908/3373/13 від 04.11.2013 р. (яке не набрало чинності в зв'язку з оскарженням до апеляційної інстанції) визнано недійсним договір факторингу, укладений 05.01.2013 р. ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» за позовом ПМПФ «Ялос».

З наведених обставин взаємовідносин сторін у зазначених справах та постанов апеляційної інстанції слідує, що за умов наявності між ПП «МКЗ Груп» та товариством «Юженергомонтаж» укладених договору про відступлення права вимоги та договору факторингу кожен із них є окремою правовою підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

По-третє, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що укладений позивачем та третьою особою договір про відступлення прав за договором про надання тимчасової фінансової допомоги є договором факторингу, виходячи із наступного:

По тексту позовної заяви позивач вказує, що ПП «МКЗ Груп» та ТОВ «Юженергомонтаж» підписано договір факторингу, при цьому посилається на ст.. 512-514 ЦК України, якими регламентовані питання заміни кредитора у зобов'язанні. Також, в позовній заяві позивач зазначає, що копія договору, стягнення заборгованості за яким є предметом даного судового розгляду, додано до матеріалів справи. В матеріалах справи наявний договір про відступлення права вимоги від 05.01.2013 р. В судовому засіданні 16.12.2013 р. представником позивача з цього приводу надано письмові пояснення.

Поняття договору факторингу визначено у частині першій статті 1077 ЦК України, відповідно до якої, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає, або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу, а основною відмінністю договору факторингу від цесії є суб'єктний склад сторін. При цьому, договір про відступлення прав вимоги (цесії) може мати як платний, так і безвідплатний характер.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: платіжних доручень, відповідно до яких ПП «МКЗ Груп» перерахувало кошти ТОВ «Юженергомонтаж» згідно договору від 05.01.2013 р. Клопотання судом відхилено з огляду на відсутність процесуальних підстав для його задоволення внаслідок вищевикладеного.

Таким чином, договір, про право стягнення за яким заявлено позивачем, не є договором факторингу, а є договором відступлення права вимоги, оскільки питання наявності ознак договору факторингу може поставати лише тоді, коли йдеться про професійну діяльність (наприклад, банку) по викупу боргових зобов'язань за суму, значно нижчу номіналу. Тобто, дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу, а тому до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення глави 73 "Факторинг" ЦК України.

Проаналізувавши умови договору про відступлення права вимоги від 05.01.2013 р. суд встановив, що вказаний договір, укладений ТОВ «Юженергомонтаж» та ПП «МКЗ «Груп», стягнення заборгованості за яким є предметом даного судового розгляду, за своєю правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні та унормовується главою 47 ЦК України. При цьому, в п. 1.1 договору сторони його визначені як «Первісний кредитор», «Новий кредитор», «Боржник» (на відміну від «Фактор», «Клієнт» у зобов'язаннях факторингу).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.). Уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки 05.01.2013 року ТОВ «Юженергомонтаж» та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги, до нового кредитора - позивача перейшли права первісного кредитора ТОВ «Юженергомонтаж» у зобов'язанні, що випливає з договору про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р. Листом б/н б/д (направленим 09.01.2013 р.) первісний кредитор (ТОВ «Юженергомонтаж») надіслав відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) та про необхідність сплатити заборгованість в розмірі 397000 грн. новому кредитору з зазначенням необхідних реквізитів.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд встановив, що відповідач належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язані. При цьому, законодавчі вимоги про одержання згоди боржника на заміну кредитора відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 512 кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 515 ЦК України встановлює, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В даному випадку, ані договором про надання тимчасової фінансової допомоги № 14 від 07.12.2011 р., ані чинним законодавством України не встановлена неможливість заміни кредитора у спірному зобов'язанні.

Приписами ст.. 518 ЦК України встановлено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

У даному спорі, що розглянуто, підприємством «Ялос» не висунуто проти вимог цесіонарія жодного із заперечень, які могли бути протиставлені вимозі первісного кредитора (про безгрошовість зобов'язання, існування домовленості із первісним кредитором щодо відстрочення тощо). Доводи відповідача, викладені представником в судовому засіданні 16.12.2013 р. щодо неможливості на даний час визначити належного кредитора, внаслідок чого підприємством «Ялос» не виконуються зобов'язання з повернення отриманих грошових коштів фінансової допомоги, суд знаходить надуманими.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Згідно з приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, не заявив про виконання обов'язку первісному кредитору, отримання коштів фінансової допомоги не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 397000 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 512 - 518, 525, 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 35, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного малого підприємства - фірма "Ялос" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 25-А, ЄДРПОУ 13637265) на користь Приватного підприємства "МКЗ Груп" (79000, Запорізька область, Запорізький район, с. Світанок, вул. Українська, 23, ЄДРПОУ 36065722) 397000 (триста дев'яносто сім тисяч) грн. основного боргу, 7940 (сім тисяч дев'ятсот сорок) грн. судових витрат. Видати наказ.

Повне рішення складено 19 грудня 2013 року.

Суддя І.А. Попова