Постанова від 11.12.2013 по справі 8/417

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 8/417

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

від позивача - Мазурок І.В. (довіреність від 20.05.2013 №439);

від відповідача - Слівінський М.О. (довір. № 204/10 від 04.07.2013);

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2013

у справі № 8/417 (колегія суддів у складі: Марченко О.В. (головуючий суддя), судді : Куркотова Є.Б. та Нечай О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» ,

про стягнення 47 635 769,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, повний текст якого складено та підписано 11.10.2013, в справі № 8/417 позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" 38 806 012 (тридцять вісім мільйонів вісімсот шість тисяч дванадцять) грн. 49 коп. основного боргу; 3 626 063 (три мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістдесят три) грн. 35 коп. 3% річних; 3 297 346 (три мільйони двісті дев'яносто сім тисяч триста сорок шість) грн. пені; 4 655 949 (чотири мільйони шістсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 97 коп. втрат від інфляції; 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита з позовної заяви; 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. судового збору з апеляційної скарги та 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. судового збору з касаційної скарги. Також, стягнуто з позивача в доход державного бюджету України 43 320 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем, всупереч умов укладеного договору від 22.09.2006, не було здійснено оплату за виконані позивачем, і прийняті відповідачем роботи на суму 38 806 012,49 грн. Також, за прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, судом було присуджено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 626 063 грн. 35 коп. 3% річних та 4 655 949 грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також на підставі п. 7.4 договору від 22.09.2006 - пені в сумі 3 297 346 грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції в скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано наступне:

- судом не досліджено та не надано оцінки позиції відповідача щодо наявності передбачених договором (в додатковій угоді № 22 від 23.03.2010) та законодавством (ст. 538 Цивільного кодексу України) підстав для зупинення платежів за актами виконаних робіт;

- судом не досліджено та не надано оцінки позиції відповідача щодо відсутності договірних та законодавчих підстав для оплати актів ТМЦ від 27.04.2010;

- судом не застосовано наслідки спливу позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, про застосування якої відповідачем подано заяву;

- суд мав визначити розмір інфляційних втрат на дату винесення судового рішення, а не обмежуючись визначеним позивачем граничним терміном нарахування інфляції (квітнем 2012 року).

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у справі № 8/417 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 8/417 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шевченко Е.О. та Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі № 8/417 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шевченко Е.О. та Пономаренко Є.Ю., порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013, розгляд справи відкладено до 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 представник апелянта - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2013 проти заявленої апеляційної скарги заперечував, вказував про те, що рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошував на тому, що пунктами 3.4 та 3.6 договору від 22.09.2006 (в редакції додаткової угоди № 22 від 23.03.2010) передбачено право відповідача зупинення платежів лише у тому випадку, якщо він зі своєї сторони повністю виконає взяті на себе зобов'язання за договором щодо повного розрахунку з позивачем, чого відповідачем здійснено не було. Також, позивач вказував на те, що п. 3.4 договору від 22.09.2006 (в редакції додаткової угоди № 22 від 23.03.2010) між сторонами було узгоджено, що оплата матеріально - технічних ресурсів здійснюється окремо від оплати виконаних робіт, а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за актами ТМЦ від 27.04.2010. Додатково позивач вказував на те, що ним при розрахунку розміру пені було враховано введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача внаслідок порушення щодо нього справи про банкрутство, а нарахування інфляційних втрат по квітень 2012 року - є правом позивача, яке не може бути обмеженим.

Третя особа в судове засідання 11.12.2013 - представників не направила, причин неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встанвлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, між ЗАТ "Укратоменергобуд" (генпідрядник, назву якого згодом змінено на ПрАТ "Укратоменергобуд") та ДП НАЕК "Енергоатом" (замовник) укладено Договір (підписаний обома сторонами 22.09.2009), за умовами якого:

- замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався на свій ризик власними та залученими силами виконати роботи з капітального ремонту із заміною обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2УЗ централізованого запасу та чотирьох статорів турбогенераторів ТВВ-1000-2УЗ на енергоблоках АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом" в установлений графіком виконання робіт (додаток № 1 до Договору) термін (пункт 1.1 Договору);

- замовник приймає та оплачує зазначені роботи згідно з умовами Договору (пункт 1.2 Договору);

- договірна ціна згідно з додатком № 2 до Договору орієнтовано складає 220 000 000 грн., в т.ч ПДВ - 36 666 666 грн. (пункт 2.1 Договору);

- у термін протягом 10 днів до початку виконання робіт згідно з графіком виконання робіт замовник зобов'язуєтьсяся перерахувати на розрахунковий рахунок генпідрядника аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених в 1 етапі, та 30% від вартості подальших етапів, по кожному енергоблоку (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі оформлених актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання замовником (пункт 3.4 Договору);

- остаточний розрахунок за виконані роботи з генпідрядником здійснюється протягом 30 банківських днів після підписання технічних актів та виходу об'єктів з ремонту. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за виконані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об'єктів в експлуатацію (пункт 3.5 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 11.9 Договору).

На виконання Договору сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: від 11.10.2006 № 1; від 04.12.2006 № 2; від 18.12.2006 № 3; від 24.01.2007 №4; від 13.02.2007 №5; від 05.03.2007 № 6; від 13.04.2007 № 7; від 26.04.2007 № 8; від 18.01.2008 № 9; від 23.01.2008 № 10; від 22.05.2008 № 11; від 05.06.2008 № 12; від 29.07.2008 № 14; від 11.07.2008 № 15; від 05.09.2008 № 16; від 01.10.2008 № 17; від 21.10.2008 № 18; від 31.03.2010 № 19; від 09.12.2008 № 20; від 31.03.2010 №21; від 23.03.2010 № 20.

Згідно умов Додаткової угоди від 14.10.2008 № 17, сторони узгодили:

- пункт 3.4 Договору викласти в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів виконаних робіт форм КБ-2в і КБ - 3 та актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання замовником";

- пункт 5.10 Договору викласти в такій редакції: "Приймання виконаних генпідрядником робіт оформлюється двостороннім актом здавання-приймання виконаних робіт, актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за окремими формами на капітальний та поточний ремонт до 28 числа поточного місяця. Акти здавання-приймання виконаних робіт візуються керівниками ВП АЕС";

- пункт 5.11 Договору викласти в такій редакції: "Перелік та вартість поставки запасних частин, матеріалів, конструкцій, елементів та інших товарно-матеріальних цінностей генпідрядник попередньо погоджує з замовником.

Запасні частини, матеріали, конструкції, елементи, що не використовуються в межах виконання робіт, але будуть використані в майбутньому для виконання робіт за Договором, оформлюються актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, який підписується генеральним підрядником і замовником, засвідчується печатками та погоджується відповідальною особою ВП АЕС за місцем зберігання».

Також, сторонами було узгоджено додаток № 1 до додаткової угоди від 14.10.2008 № 17, а саме: Акт приймання - передачі товарно -матеріальних цінностей.

Відповідно до додаткової угоди від 09.12.2008 № 20 сторони домовились викласти пункт 5.12 Договору в такій редакції: "До акта приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в генпідрядник надає технічні акти та документи, що підтверджують виконання наведених в акті приймання-передачі робіт".

Додатковою угодою від 23.03.2010 № 22 сторони узгодили наступне:

- пункт 3.4 Договору викладено в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ - 3) та копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником. Розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання замовником актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів форми КБ-2в та отримання ним копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником;

- пункт 3.6 Договору викладено в такій редакції: "Протягом 5 робочих днів з моменту перерахування замовником коштів згідно з пунктом 3.4 на користь генпідрядника останній надає замовнику копії підтверджуючих платіжних документів, що свідчать про проведення належного розрахунку генпідрядником із субпідрядниками";

- пункт 3.7 Договору викладено у такій редакції: "В разі ненадання генпідрядником замовнику документів, передбачених у пунктах 3.4 і 3.6 Договору, замовник має право зупинити платежі на користь генпідрядника до повного виконання останнім зазначених пунктів. У цьому разі настають наслідки, визначені статтею 612 Цивільного кодексу України (прострочення боржника)".

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підписані представниками позивача, як генпідрядника, та відповідача, як замовника, і посвідчені печатками обох сторін, а саме: від 20.04.2010 на суму 72 975 098,40 грн., № 1 від 05.05.2010 на суму 2 695 857,60 грн., від 14.07.2010 на суму 429 892,80 грн., від 03.08.2010 на суму 125 616 грн., позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень роботи за вказаними актами загалом на суму 76 226 464,80 грн.

Також, відповідно до актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27.04.2010 на суму 56 582 846,21 грн. та на суму 15 860 658,20 грн., які підписані представниками позивача, відповідача та представника ВП Хмельницька АЕС, і посвідчені печатками наведених осіб, позивачем на виконання умов Додаткової угоди від 31.03.2010 № 19 передано матеріальні цінності за вказаними актами на наведені у них суми.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем було виконано робіт за Договором загалом на суму 76 226 464,80 грн. та поставлено матеріальних цінностей загалом на суму 72 443 504,41 грн., що загалом складає 148 669 969,21 грн., виконання робіт, як і поставка матеріальних цінностей повністю узгоджується з обсягами зобов'язань позивача згідно умов договору та укладених до нього додаткових угод.

Відповідно до наявних в справі платіжних доручень від 18.01.2010 на суму 300 000 грн., від 27.01.2010 на суму 300 037,80 грн., 04.02.2010 на суму 41 593,80 грн., 17.02.2010 на суму 244 370,40 грн., 23.02.2010 на суму 304 707,60 грн. та від 28.04.2010 на суму 50 000 000 грн., загалом на суму 51 190 709,60 грн. відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт за договором.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, складеного між позивачем та відповідачем станом на 31.10.2010, який підписано обома сторонами і посвідчено їхніми печатками, сальдо на користь позивача становить 42 397 026,69 грн.

03.03.2011 відповідачем сплачено 2 335 399 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.03.2011 №№ 2351, 2355, 2359.

В подальшому, 01.06.2011 між позивачем, як первісним кредитором, та ТОВ «Промислові захисні покриття», як новим кредитором, було укладено договір № 73/73 про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісним кредитором було передано новому кредитору право вимоги за Договором на суму 2 695 857,60 грн. , про що також було повідомлено позивачем відповідача листом від 14.06.2011 № 561.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума боргу відповідача перед позивачем за виконані роботи (з врахуванням вартості переданих матеріальних цінностей), які прийняті відповідачем і не оплачені ним, складає 38 806 012,49 грн., яка складається з неоплачених повністю: акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20.04.2010 №1 на суму 72 975 098,40 грн., строк оплати за яким сплинув 04.06.2010 (оплачено 52 335 399,20 грн.; банківські виписки від 08.04.2010 та від 03.03.2011; не оплачено 72 773,76 грн.); акта від 27.04.2010 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56 582 846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20 876 829,13 грн.; строк оплати сплинув 11.06.2010); акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27.04.2010 на суму 15 860 658,20 грн. (строк оплати сплинув 11.06.2010); акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 на суму 2 695 857,60 грн. (строк оплати сплинув 17.06.2010); частково відступлено право вимоги на суму 1 255 615,20 грн. (договір від 01.06.2011 №73/73); за актом форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 - 1 440 242,40 грн.; за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 14.07.2010 №1 на суму 429 892,80 грн. (строк оплати сплинув 26.08.2010); за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 03.08.2010 №1 на суму 125 616 грн. (строк оплати сплинув 15.09.2010).

Листами від 23.04.2013 № 233 та від 05.05.2010 № 5372/05 позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт по додатковій угоді № 19 до основного договору.

Листом від 06.05.2010 № 268 позивачем направлено на адресу відповідача копії актів передачі товарно - матеріальних цінностей та акт виконаних підрядних робіт, підписаних між позивачем та третьою особою, з посиланням на приписи додаткової угоди № 19 до основного договору.

Листом від 20.05.2010 вих. № 303 згідно з пунктом 3.4 Договору позивач надав копії актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та актів виконаних робіт та довідок про виконані роботи, підписаних позивачем та ТОВ "ПГЦ "Піраміда", на суму 460 153,20 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи.

Вимоги про оплату боргу заявлені ЗАТ "Укратоменергобуд" листами від 06.07.2010 № 417 та від 20.09.2010 № 595; відповідач залишив претензії без відповіді, оплати не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Вимогами статті 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як замовником, договору (підписаного обома сторонами 20.09.2009) в редакції Додаткової угоди від 14.10.2008 № 17, сторонами було узгоджено виконання робіт за договором, які підлягали оформленню, як актами форми КБ-2в, так і актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на капітальний та поточний ремонт. Тобто, сторонами було чітко узгоджено договірні підстави для надання, і, відповідно оплати, як актів виконаних робіт, так і актів прийому - передачі матеріальних цінностей, зокрема і від 27.04.2010, оспорюваних відповідачем, а тому посилання апелянта в цій частині на необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо стягнення в тому числі і заборгованості з актами прийому - передачі матеріальних цінностей від 27.04.2010 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні.

Також, сума боргу відповідача перед позивачем за виконані роботи (з врахуванням вартості переданих матеріальних цінностей), які прийняті відповідачем і не оплачені ним, складає 38 806 012,49 грн., яка складається з неоплачених повністю: акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20.04.2010 №1 на суму 72 975 098,40 грн., строк оплати за яким сплинув 04.06.2010 (оплачено 52 335 399,20 грн.; банківські виписки від 08.04.2010 та від 03.03.2011; не оплачено 72 773,76 грн.); акта від 27.04.2010 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56 582 846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20 876 829,13 грн.; строк оплати сплинув 11.06.2010); акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27.04.2010 на суму 15 860 658,20 грн. (строк оплати сплинув 11.06.2010); акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 на суму 2 695 857,60 грн. (строк оплати сплинув 17.06.2010); частково відступлено право вимоги на суму 1 255 615,20 грн. (договір від 01.06.2011 №73/73); за актом форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 - 1 440 242,40 грн.; за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 14.07.2010 №1 на суму 429 892,80 грн. (строк оплати сплинув 26.08.2010); за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 03.08.2010 №1 на суму 125 616 грн. (строк оплати сплинув 15.09.2010).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі як на підставу скасування рішення суду першої інстанції на те, що судом першої інстанції не надано оцінку посилань відповідача на наявність передбачених договором (в додатковій угоді № 22 від 23.03.2010) та законодавством (ст. 538 Цивільного кодексу України) підстав для зупинення платежів за актами виконаних робіт - судом апеляційної інстанції відхиляється як необґрунтоване, з огляду на наступне.

Згідно статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1). При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 2). Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4).

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується апеляційний суд, при дослідженні умов укладеної між сторонами Додаткової угоди від 23.03.2010 № 22, сторонами узгоджено наступний порядок розрахунків:

- пункт 3.4 Договору викладено в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ - 3) та копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником. Розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання замовником актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів форми КБ-2в та отримання ним копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником»;

- пункт 3.6 Договору викладено в такій редакції: "Протягом 5 робочих днів з моменту перерахування замовником коштів згідно з пунктом 3.4 на користь генпідрядника останній надає замовнику копії підтверджуючих платіжних документів, що свідчать про проведення належного розрахунку генпідрядником із субпідрядниками";

- пункт 3.7 Договору викладено у такій редакції: "В разі ненадання генпідрядником замовнику документів, передбачених у пунктах 3.4 і 3.6 Договору, замовник має право зупинити платежі на користь генпідрядника до повного виконання останнім зазначених пунктів. У цьому разі настають наслідки, визначені статтею 612 Цивільного кодексу України (прострочення боржника)".

Отже, колегією суддів, з урахуванням в сукупності узгодженої між сторонами редакції пунктів 3.4, 3.6, 3.7 договору встановлено, що пунктами 3.4 та 3.6 договору від 22.09.2006 (в редакції додаткової угоди № 22 від 23.03.2010) передбачено право відповідача зупинення платежів лише у тому випадку, якщо він зі своєї сторони повністю виконає взяті на себе зобов'язання за договором щодо повного розрахунку з позивачем, чого відповідачем здійснено не було.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 38 806 012,49 грн., оскільки право відповідача на зупинення платежів обумовлено випадком, коли ним повністю здійснено оплату за актами виконаних робіт, чого відповідачем дотримано не було, а отже за спірними актами строк оплати настав у відповідності до п. 3.4 договору в редакції Додаткової угоди від 23.03.2010 № 22, а саме: згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20.04.2010 №1 на суму 72 975 098,40 грн., строк оплати за яким сплинув 04.06.2010 (оплачено 52 335 399,20 грн.; банківські виписки від 08.04.2010 та від 03.03.2011; не оплачено 72 773,76 грн.); згідно акта від 27.04.2010 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56 582 846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20 876 829,13 грн.; строк оплати сплинув 11.06.2010); згідно акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27.04.2010 на суму 15 860 658,20 грн. (строк оплати сплинув 11.06.2010); згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 на суму 2 695 857,60 грн. (строк оплати сплинув 17.06.2010); частково відступлено право вимоги на суму 1 255 615,20 грн. (договір від 01.06.2011 №73/73); за актом форми КБ-2в від 05.05.2010 №1 - 1 440 242,40 грн.; згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 14.07.2010 №1 на суму 429 892,80 грн. (строк оплати сплинув 26.08.2010); згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 03.08.2010 №1 на суму 125 616 грн. (строк оплати сплинув 15.09.2010).

Також, крім основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З урахуванням наведеного, колегією суддів встановлено, що оскільки 03.03.2011 відповідач частково сплатив 2 335 399 грн. за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 20.04.2010 № 1, що підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями від 03.03.2011 № 2351, №2355, № 2359, а отже, відповідачем вчинено дію, яка свідчить при визнання ним свого боргу перед позивачем, у зв'язку з чим перебіг позовної давності щодо стягнення пені за прострочення оплати за актом виконаних робіт від 20.04.2010 форми КБ-2в перервався 03.03.2011, і, відповідно, річний строк позовної давності розпочався заново з цієї дати.

Статтею 263 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не нараховував неустойку на суму заборгованості за час дії мораторію, а також те, що перебіг позовної давності за вимогами про стягнення коштів зупинявся на час дії мораторію стосовно відповідача внаслідок порушення відносно нього справ про банкрутство - з 14.01.2011 по 09.02.2011 та з 22.03.2011 по 31.03.2011.

За приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений судом першої інстанції, погоджується з наведеним у рішенні розрахунком пені загалом в сумі 3 297 346 грн., а саме:

за актом від 20.04.2010 (дата підписання акта 20.04.2010; строк оплати сплинув 17.06.2010) за період прострочення з 18.06.2010 по 18.12.2010 на суму 196 051,68 грн.;

за актами від 27.04.2010 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56 582 846,21 грн. і на суму 15 860 658,20 грн., а всього 36 737 487,33 грн. (дата підписання актів 27.04.2010; строк оплати сплинув 17.06.2010) за період прострочення з 18.06.2010 по 18.12.2010 на суму 2 847 910,20 грн.;

за актом від 05.05.2010 (дата підписання акта 05.05.2010; строк оплати сплинув 01.07.2010) за період прострочення з 02.07.2010 по 02.01.2011 на суму 216 111,76 грн.;

за актом (за червень) від 14.07.2010 (дата підписання акта 16.07.2010; строк оплати сплинув 27.08.2010) за період прострочення з 28.08.2010 по 28.02.2011 на суму 28 844,04 грн.;

за актом від 03.08.2010 (дата підписання акта 03.08.2010; строк оплати сплинув 15.09.2010) за період нарахування з 16.09.2010 по 16.03.2011 на суму 8 428,32 грн.

Також, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 626 063,35 грн. 3% річних і 4 655 949, 97 грн. втрат від інфляції, обмежившись періодом нарахування з липня 2010 по квітень 2012 року, оскільки вказаний період нарахування визначено позивачем самостійно як граничний щодо нарахування, що є правом сторони, яке не може бути обмежене або визначено іншими періодами з ініціативи суду, що фактично буде вважатись виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних 3 626 063,35 грн. 3% річних і 4 655 949, 97 грн. втрат від інфляції, погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо наведених показників, а саме:

за актом виконаних робіт від 20.04.2010: 3 % річних за період з 18.06.2010 по 22.07.2013 на суму 56 480,19 грн.; втрат від інфляції за період з 18.06.2010 по 22.07.2013 на суму 185 761,81 грн.;

за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27.04.2010: 3 % річних за період з 24.06.2010 по 22.07.2013 становить 3 354 686,20 грн., а сума втрат від інфляції - 4 110 092,67 грн.;

за актом виконаних робіт від 05.05.2010: 3 % річних за період з 02.07.2010 по 22.07.2013 становлять 166 695,38 грн.; сума втрат від інфляції за цей же період - 30 794,91 грн.;

за актом виконаних робіт (за червень) від 14.07.2010: 3 % річних за період 28.08.2010 по 22.07.2013 на суму 37 453,67 грн.; сума втрат від інфляції - 43 373,96 грн.;

за актом виконаних робіт від 03.08.2010: 3 % річних за період з 16.09.2010 по 22.07.2013 на суму 10 747,91 грн.; сума втрат від інфляції за прострочення оплати за період з 16.09.2010 по 22.07.2013 - 8 776,62 грн.,

а всього стягнення з відповідача 3 626 063,35 грн. 3% річних і 4 655 949, 97 грн. втрат від інфляції

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі № 8/417 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі № 8/417 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 8/417 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Пономаренко

Е.О. Шевченко