Постанова

від 01.04.2014 по справі 8/417

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 8/417

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Алєєвої І.В.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року

у справі № 8/417

господарського суду міста Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр "Піраміда"

про стягнення 47 635 769,02 грн.

за участю представників

позивача - Завгородська С.А.

відповідача - Смівінський М.О.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року (судді Марченко О.В., Куркотова Є.Б., Нечай О.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року (судді Станік С. Р., Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О.) у справі № 8/417 позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" 38806012 грн. 49 коп. основного боргу; 3626063 грн. 35 коп. 3% річних; 3297346 грн. пені; 4655949 грн. 97 коп. втрат від інфляції; 25500 грн. державного мита з позовної заяви; 32190 грн. судового збору з апеляційної скарги та 32190 грн. судового збору з касаційної скарги. Також, стягнуто з позивача в доход державного бюджету України 43320 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ЗАТ "Укратоменергобуд" (генпідрядник, назву якого згодом змінено на ПрАТ "Укратоменергобуд") та ДП НАЕК "Енергоатом" (замовник) укладено Договір (підписаний обома сторонами 22 вересня 2009 року), за умовами якого:

- замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався на свій ризик власними та залученими силами виконати роботи з капітального ремонту із заміною обмотки статора турбогенератора ТВВ-1000-2УЗ централізованого запасу та чотирьох статорів турбогенераторів ТВВ-1000-2УЗ на енергоблоках АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом" в установлений графіком виконання робіт (додаток № 1 до Договору) термін (пункт 1.1 Договору);

- замовник приймає та оплачує зазначені роботи згідно з умовами Договору (пункт 1.2 Договору);

- договірна ціна згідно з додатком № 2 до Договору орієнтовано складає 220000000 грн., в т.ч ПДВ - 36666666 грн. (пункт 2.1 Договору);

- у термін протягом 10 днів до початку виконання робіт згідно з графіком виконання робіт замовник зобов'язуєтьсяся перерахувати на розрахунковий рахунок генпідрядника аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених в 1 етапі, та 30% від вартості подальших етапів, по кожному енергоблоку (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі оформлених актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання замовником (пункт 3.4 Договору);

- остаточний розрахунок за виконані роботи з генпідрядником здійснюється протягом 30 банківських днів після підписання технічних актів та виходу об'єктів з ремонту. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок за виконані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об'єктів в експлуатацію (пункт 3.5 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 11.9 Договору).

На виконання Договору сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: від 11 жовтня 2006 року № 1; від 04 грудня 2006 року № 2; від 18 грудня 2006 року № 3; від 24 січня 2007 року №4; від 13 лютого 2007 року №5; від 05 березня 2007 року № 6; від 13 квітня 2007 року № 7; від 26 квітня 2007 року № 8; від 18 січня 2008 року № 9; від 23 січня 2008 року № 10; від 22 травня 2008 року № 11; від 05 червня 2008 року № 12; від 29 липня 2008 року № 14; від 11 липня 2008 року № 15; від 05 вересня 2008 року № 16; від 01 жовтня 2008 року № 17; від 21 жовтня 2008 року № 18; від 31 березня 2010 року № 19; від 09 грудня 2008 року № 20; від 31 березня 2010 року №21; від 23 березня 2010 року № 20.

За умовами Додаткової угоди від 14 жовтня 2008 року № 17, сторони узгодили:

- пункт 3.4 Договору викласти в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів виконаних робіт форм КБ-2в і КБ - 3 та актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання замовником";

- пункт 5.10 Договору викласти в такій редакції: "Приймання виконаних генпідрядником робіт оформлюється двостороннім актом здавання-приймання виконаних робіт, актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей за окремими формами на капітальний та поточний ремонт до 28 числа поточного місяця. Акти здавання-приймання виконаних робіт візуються керівниками ВП АЕС";

- пункт 5.11 Договору викласти в такій редакції: "Перелік та вартість поставки запасних частин, матеріалів, конструкцій, елементів та інших товарно-матеріальних цінностей генпідрядник попередньо погоджує з замовником.

Запасні частини, матеріали, конструкції, елементи, що не використовуються в межах виконання робіт, але будуть використані в майбутньому для виконання робіт за Договором, оформлюються актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, який підписується генеральним підрядником і замовником, засвідчується печатками та погоджується відповідальною особою ВП АЕС за місцем зберігання".

Також, сторонами було узгоджено додаток № 1 до додаткової угоди від 14 жовтня 2008 року № 17, а саме: Акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до додаткової угоди від 09 грудня 2008 року № 20 сторони домовились викласти пункт 5.12 Договору в такій редакції: "До акта приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в генпідрядник надає технічні акти та документи, що підтверджують виконання наведених в акті приймання-передачі робіт".

Додатковою угодою від 23 березня 2010 року № 22 сторони узгодили наступне:

- пункт 3.4 Договору викладено в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ - 3) та копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником. Розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання замовником актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів форми КБ-2в та отримання ним копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником;

- пункт 3.6 Договору викладено в такій редакції: "Протягом 5 робочих днів з моменту перерахування замовником коштів згідно з пунктом 3.4 на користь генпідрядника останній надає замовнику копії підтверджуючих платіжних документів, що свідчать про проведення належного розрахунку генпідрядником із субпідрядниками";

- пункт 3.7 Договору викладено у такій редакції: "В разі ненадання генпідрядником замовнику документів, передбачених у пунктах 3.4 і 3.6 Договору, замовник має право зупинити платежі на користь генпідрядника до повного виконання останнім зазначених пунктів. У цьому разі настають наслідки, визначені статтею 612 Цивільного кодексу України (прострочення боржника)".

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підписані представниками позивача, як генпідрядника, та відповідача, як замовника, і посвідчені печатками обох сторін, а саме: від 20 квітня 2010 року на суму 72975098,40 грн., № 1 від 05 травня 2010 року на суму 2695857,60 грн., від 14 липня 2010 року на суму 429892,80 грн., від 03 серпня 2010 року на суму 125616 грн., позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень роботи за вказаними актами загалом на суму 76226464,80 грн.

Також, відповідно до актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року на суму 56582846,21 грн. та на суму 15860658,20 грн., які підписані представниками позивача, відповідача та представника ВП Хмельницька АЕС, і посвідчені печатками наведених осіб, позивачем на виконання умов Додаткової угоди від 31 березня 2010 року № 19 передано матеріальні цінності за вказаними актами на наведені у них суми.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем було виконано робіт за Договором загалом на суму 76226464,80 грн. та поставлено матеріальних цінностей загалом на суму 72443504,41 грн., що загалом складає 148669969,21 грн., виконання робіт, як і поставка матеріальних цінностей повністю узгоджується з обсягами зобов'язань позивача згідно умов договору та укладених до нього додаткових угод.

Відповідно до наявних в справі платіжних доручень від 18 січня 2010 року на суму 300000 грн., від 27 січня 2010 року на суму 300037,80 грн., 04 лютого 2010 року на суму 41593,80 грн., 17 лютого 2010 року на суму 244370,40 грн., 23 лютого 2010 року на суму 304707,60 грн. та від 28 квітня 2010 року на суму 50000000 грн., загалом на суму 51190709,60 грн. відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт за договором.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, складеного між позивачем та відповідачем станом на 31 жовтня 2010 року, який підписано обома сторонами і посвідчено їхніми печатками, сальдо на користь позивача становить 42397026,69 грн.

03 березня 2011 року відповідачем сплачено 2335399 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03 березня 2011 року №№ 2351, 2355, 2359.

У подальшому, 01 червня 2011 року між позивачем, як первісним кредитором, та ТОВ "Промислові захисні покриття", як новим кредитором, було укладено договір № 73/73 про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісним кредитором було передано новому кредитору право вимоги за Договором на суму 2695857,60 грн., про що також було повідомлено позивачем відповідача листом від 14 червня 2011 року № 561.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сума боргу відповідача перед позивачем за виконані роботи (з врахуванням вартості переданих матеріальних цінностей), які прийняті відповідачем і не оплачені ним, складає 38806012,49 грн., яка складається з неоплачених повністю: акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20 квітня 2010 року №1 на суму 72975098,40грн., строк оплати за яким сплинув 04 червня 2010 року (оплачено 52335399,20 грн.; банківські виписки від 08 квітня 2010 року та від 03 березня 2011 року; не оплачено 72773,76 грн.); акта від 27 квітня 2010 року приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56582846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20876829,13грн.; строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року на суму 15860658,20 грн. (строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 на суму 2695857,60 грн. (строк оплати сплинув 17 червня 2010 року); частково відступлено право вимоги на суму 1255615,20 грн. (договір від 01 червня 2011 року №73/73); за актом форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 - 1440242,40 грн.; за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 14 липня 2010 року №1 на суму 429892,80 грн. (строк оплати сплинув 26 серпня 2010 року); за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 03 серпня 2010 року №1 на суму 125616 грн. (строк оплати сплинув 15 вересня 2010 року).

Листами від 23 квітня 2013 року № 233 та від 05 травня 2010 року № 5372/05 позивачем направлено на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт по додатковій угоді №19 до основного договору.

Листом від 06 травня 2010 року № 268 позивачем направлено на адресу відповідача копії актів передачі товарно-матеріальних цінностей та акт виконаних підрядних робіт, підписаних між позивачем та третьою особою, з посиланням на приписи додаткової угоди № 19 до основного договору.

Листом від 20 травня 2010 року вих. № 303 згідно з пунктом 3.4 Договору позивач надав копії актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та актів виконаних робіт та довідок про виконані роботи, підписаних позивачем та ТОВ "ПГЦ "Піраміда", на суму 460153,20 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Вимоги про оплату боргу заявлені ЗАТ "Укратоменергобуд" листами від 06 липня 2010 року № 417 та від 20 вересня 2010 року № 595; відповідач залишив претензії без відповіді, оплати не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Вимогами статті 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем, як генпідрядником, та відповідачем, як замовником, договору (підписаного обома сторонами 20 вересня 2009 року) в редакції Додаткової угоди від 14 жовтня 2008 року № 17, сторонами було узгоджено виконання робіт за договором, які підлягали оформленню, як актами форми КБ-2в, так і актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на капітальний та поточний ремонт. Тобто, сторонами було чітко узгоджено договірні підстави для надання, і, відповідно оплати, як актів виконаних робіт, так і актів прийому - передачі матеріальних цінностей, зокрема і від 27 квітня 2010 року, оспорюваних відповідачем, а тому суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення в тому числі і заборгованості з актами прийому - передачі матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року.

Сума боргу відповідача перед позивачем за виконані роботи (з врахуванням вартості переданих матеріальних цінностей), які прийняті відповідачем і не оплачені ним, складає 38806012,49 грн., яка складається з неоплачених повністю: акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20 квітня 2010 року №1 на суму 72975098,40 грн., строк оплати за яким сплинув 04 червня 2010 року (оплачено 52335399,20 грн.; банківські виписки від 08 квітня 2010 року та від 03 березня 2011 року; не оплачено 72773,76 грн.); акта від 27 квітня 2010 року приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56582846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20876829,13 грн.; строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року на суму 15860658,20 грн. (строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 на суму 2695857,60 грн. (строк оплати сплинув 17 червня 2010 року); частково відступлено право вимоги на суму 1255615,20 грн. (договір від 01 червня 2011 року №73/73); за актом форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 - 1440242,40 грн.; за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 14 липня 2010 року №1 на суму 429892,80 грн. (строк оплати сплинув 26 серпня 2010 року); за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 03 серпня 2010 року №1 на суму 125616 грн. (строк оплати сплинув 15 вересня 2010 року).

Щодо посилань відповідача на наявність передбачених договором (в додатковій угоді № 22 від 23 березня 2010 року) та законодавством (ст. 538 Цивільного кодексу України) підстав для зупинення платежів за актами виконаних робіт - було предметом розгляду суду апеляційної інстанції та відхилено як необґрунтоване, з зазначеною позицією суду погоджується і суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до норм статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1). При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. 2). Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час дослідженні умов укладеної між сторонами Додаткової угоди від 23 березня 2010 року № 22, сторонами узгоджено наступний порядок розрахунків:

- пункт 3.4 Договору викладено в такій редакції: "Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ - 3) та копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником. Розрахунок здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання замовником актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів форми КБ-2в та отримання ним копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником";

- пункт 3.6 Договору викладено в такій редакції: "Протягом 5 робочих днів з моменту перерахування замовником коштів згідно з пунктом 3.4 на користь генпідрядника останній надає замовнику копії підтверджуючих платіжних документів, що свідчать про проведення належного розрахунку генпідрядником із субпідрядниками";

- пункт 3.7 Договору викладено у такій редакції: "В разі ненадання генпідрядником замовнику документів, передбачених у пунктах 3.4 і 3.6 Договору, замовник має право зупинити платежі на користь генпідрядника до повного виконання останнім зазначених пунктів. У цьому разі настають наслідки, визначені статтею 612 Цивільного кодексу України (прострочення боржника)".

Отже, з урахуванням в сукупності узгодженої між сторонами редакції пунктів 3.4, 3.6, 3.7 договору встановлено, що пунктами 3.4 та 3.6 договору від 22 вересня 2006 року (в редакції додаткової угоди № 22 від 23 березня 2010 року) передбачено право відповідача зупинення платежів лише у тому випадку, якщо він зі своєї сторони повністю виконає взяті на себе зобов'язання за договором щодо повного розрахунку з позивачем, чого відповідачем здійснено не було.

Суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 38806012,49 грн., оскільки право відповідача на зупинення платежів обумовлено випадком, коли ним повністю здійснено оплату за актами виконаних робіт, чого відповідачем дотримано не було, а отже за спірними актами строк оплати настав у відповідності до п. 3.4 договору в редакції Додаткової угоди від 23 березня 2010 року № 22, а саме: згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 20 квітня 2010 року №1 на суму 72 975 098,40 грн., строк оплати за яким сплинув 04 червня 2010 року (оплачено 52335399,20 грн.; банківські виписки від 08 квітня 2010 року та від 03 березня 2011 року; не оплачено 72773,76 грн.); згідно акта від 27 квітня 2010 року приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56582 846,21 грн. (до сплати за актом після утримання авансів 20876829,13 грн.; строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); згідно акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року на суму 15860658,20 грн. (строк оплати сплинув 11 червня 2010 року); згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 на суму 2695857,60 грн. (строк оплати сплинув 17 червня 2010 року); частково відступлено право вимоги на суму 1255615,20 грн. (договір від 01 червня 2011 року №73/73); за актом форми КБ-2в від 05 травня 2010 року №1 - 1440242,40 грн.; згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 14 липня 2010 року №1 на суму 429 892,80 грн. (строк оплати сплинув 26 серпня 2010 року); згідно акта виконаних робіт форми КБ-2в від 03 серпня 2010 року №1 на суму 125 616 грн. (строк оплати сплинув 15 вересня 2010 року).

Також, крім основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судами встановлено, що оскільки 03 березня 2011 року відповідач частково сплатив 2335399 грн. за актом виконаних робіт форми КБ-2в від 20 квітня 2010 року № 1, що підтверджується банківською випискою та платіжними дорученнями від 03 березня 2011 року № 2351, №2355, № 2359, а отже, відповідачем вчинено дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем, у зв'язку з чим перебіг позовної давності щодо стягнення пені за прострочення оплати за актом виконаних робіт від 20 квітня 2010 року форми КБ-2в перервався 03 березня 2011 року, і, відповідно, річний строк позовної давності розпочався заново з цієї дати.

Статтею 263 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не нараховував неустойку на суму заборгованості за час дії мораторію, а також те, що перебіг позовної давності за вимогами про стягнення коштів зупинявся на час дії мораторію стосовно відповідача внаслідок порушення відносно нього справ про банкрутство - з 14 січня 2011 року по 09 лютого 2011 року та з 22 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

За приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним у рішенні розрахунком пені загалом в сумі 3297346 грн., а саме:

за актом від 20. квітня 2010 року (дата підписання акта 20 квітня 2010 року; строк оплати сплинув 17 червня 2010 року) за період прострочення з 18 червня 2010 року по 18 грудня 2010 року на суму 196 051,68 грн.;

за актами від 27 квітня 2010 року приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на суму 56582846,21 грн. і на суму 15860658,20 грн., а всього 36737487,33 грн. (дата підписання актів 27 квітня 2010 року; строк оплати сплинув 17 червня 2010 року) за період прострочення з 18 червня 2010 року по 18 грудня 2010 року на суму 2847910,20 грн.;

за актом від 05 травня 2010 року (дата підписання акта 05 травня 2010 року; строк оплати сплинув 01 липня 2010 року) за період прострочення з 02 липня 2010 року по 02 січня 2011 року на суму 216 111,76 грн.;

за актом (за червень) від 14 липня 2010 року (дата підписання акта 16 липня 2010 року; строк оплати сплинув 27 серпня 2010 року) за період прострочення з 28 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року на суму 28844,04 грн.;

за актом від 03 серпня 2010 року (дата підписання акта 03 серпня 2010 року; строк оплати сплинув 15 вересня 2010 року) за період нарахування з 16 вересня 2010 року по 16 березня 2011 року на суму 8428,32 грн.

Також, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3626063,35 грн. 3% річних і 4655949,97 грн. втрат від інфляції, обмежившись періодом нарахування з липня 2010 року по квітень 2012 року, оскільки зазначений період нарахування визначено позивачем самостійно як граничний щодо нарахування, що є правом сторони, яке не може бути обмежене або визначено іншими періодами з ініціативи суду, що фактично буде вважатись виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних 3626063,35 грн. 3% річних і 4655949,97 грн. втрат від інфляції, погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо наведених показників, а саме:

за актом виконаних робіт від 20 квітня 2010 року: 3 % річних за період з 18 червня 2010 року по 22 липня 2013 року на суму 56480,19 грн.; втрат від інфляції за період з 18 червня 2010 року по 22 липня 2013 року на суму 185761,81 грн.;

за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 27 квітня 2010 року: 3% річних за період з 24 червня 2010 року по 22 липня 2013 року становить 3354686,20 грн., а сума втрат від інфляції - 4110092,67 грн.;

за актом виконаних робіт від 05 травня 2010 року: 3 % річних за період з 02 липня 2010 року по 22 липня 2013 року становлять 166695,38 грн.; сума втрат від інфляції за цей же період - 30 794,91 грн.;

за актом виконаних робіт (за червень) від 14 липня 2010 року: 3 % річних за період 28 серпня 2010 року по 22 липня 2013 року на суму 37453,67 грн.; сума втрат від інфляції - 43373,96 грн.;

за актом виконаних робіт від 03 серпня 2010 року: 3 % річних за період з 16 вересня 2010 року по 22 липня 2013 року на суму 10747,91 грн.; сума втрат від інфляції за прострочення оплати за період з 16 вересня 2010 року по 22 липня 2013 року - 8776,62 грн.,

а всього стягнення з відповідача 3626063,35 грн. 3% річних і 4655949, 97 грн. втрат від інфляції.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року зі справи № 8/417 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді І. В. Алєєва

Н. О. Кочерова