Постанова

від 12.12.2013 по справі 910/3174/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 910/3174/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Лядецька Л.В.;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: Коломієць Т.М.;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерім"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.04.2013р.

у справі №910/3174/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерім"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "ДОК-3"

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1, та Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 №614/7951 від 24.05.2012р. „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем-1 з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка була передана відповідачу-2 без її вилучення у попереднього власника, а проект землеустрою відповідача-2 не отримав всіх необхідних погоджень.

Відповідач-1 відзиву на позов (письмових пояснень) не подав, свою позицію у спорі не визначив, явку свого представника в судові засідання Господарського суду міста Києва не забезпечив.

Відповідач-2 відзиву на позов (письмових пояснень) не подав, свою позицію у спорі не визначив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 5-6), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Публічне акціонерне товариство "ДОК-3" (далі - третя особа).

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, явку свого представника у судові засідання місцевого господарського суду не забезпечила, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3174/13 позов було задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення відповідача-1 №614/7951 від 24.05.2012р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва". Окрім того, присуджено до стягнення з відповідачів в дохід Державного бюджету України по 536,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3174/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-2 звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- про існування справи №910/3174/13 відповідач-2 дізнався із запізненням, оскільки в позові вказано адресу, за якою відповідач-2 вже давно не знаходиться;

- посилання в рішенні суду на те, що відповідачем-1 не було припинено право користування третьої особи спірною земельною ділянкою не має значення для справи, оскільки підставою для прийняття відповідачем-1 рішення про надання земельної ділянки відповідачу-2 слугувало набуття права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на вказаній земельній ділянці, а тому в даному випадку підлягає застосуванню ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України;

- відповідач-2 отримав всі висновки та погодження, необхідні для виділення йому спірної земельної ділянки;

- проект землеустрою було погоджено відповідачу-2 висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, від 21.05.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2013р.

20.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява, в якій він заперечував проти апеляційної скарги та просив розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судове засідання 30.09.2013р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-2. Представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися, про поважність причин нез'явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.10.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Чорної Л.В.

28.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 28.10.2013р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-2. Представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися, про поважність причин нез'явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

В судове засідання 21.11.2013р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-2. Представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися, про поважність причин нез'явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.12.2013р.

В судовому засіданні 12.12.2013р. представник відповідача-2 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3174/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 12.12.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 12.12.2013р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача-1 та третьої особи.

В судовому засіданні 12.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

24.05.2012р. відповідачем-1 було прийнято рішення №614/7951 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва" (том справи - 1, аркуші справи - 15-16), яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва;

- передати відповідачу-2, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,05 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 30.04.2010р. №1140 та від 30.04.2010р. №1143, акти приймання-передачі від 30.04.2010р.), в тому числі: площею 1,85 га - за рахунок частини земель, переданих рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21.09.1948р. №2236 „Про закріплення території за деревообробним заводом Київського Облбудтреста" (лист-згода від 29.04.2010р. №1133); площею 0,20 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- відповідачу-2: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.08.2010р. №19-9636, Київської міської санепідстанції від 05.10.2010р. №7225, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010р. №05-08/575, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011р. №22-441/35, Головного управління охорони культурної спадщини від 02.07.2010р. №4816, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011р. №1514 та Головного управління земельних ресурсів від 03.04.2012р. №05-8238; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм; питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 29.12.2011р. №1100/7336 „Про бюджет міста Києва на 2012 рік"; попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що рішення відповідача-1 від 24.05.2012р. №614/7951 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва" було прийнято з порушенням вимог законодавства, зокрема, Земельного кодексу України, Законів України "Про основи містобудування" та "Про планування і забудову територій", а тому вказане рішення має бути визнано незаконним та скасовано в судовому порядку.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з п.п.„а"-„в" ч.1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 93, 123 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. (чинною на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1) було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок), відповідно до п.п.2, 9-11 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект відведення земельної ділянки розробляється у разі: зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до закону; надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості). Розроблений проект відведення земельної ділянки виконавець подає у випадках, установлених статтями 118 і 123 Земельного кодексу України, на погодження відповідній комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, за місцем розташування земельної ділянки. В інших випадках проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, крім викупу земельних ділянок (їх частин) з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, відповідними органами земельних ресурсів, містобудування і архітектури, охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронним органом. У разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок (їх частин) лісогосподарського призначення чи водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних з розробкою корисних копалин, проект також погоджується з відповідними органами лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду. Зазначені органи розглядають проекти відведення земельних ділянок протягом трьох тижнів з дня надходження та видають у межах своїх повноважень висновки про їх погодження або мотивовану відмову. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища у висновку №10-1333-В від 09.08.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 17-18) зазначило про те, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002р. №370/1804, територія (відведена відповідачу-2 земельна ділянка) за функціональним призначенням належить до промислової території; зона охорони пам'яток: зона регулювання забудови IІI категорії. Головним управлінням було визначено містобудівні обмеження та умови землекористування, які мають бути визначені для даної земельної ділянки в проекті землеустрою згідно з чинним містобудівним законодавством, відповідним нормам та правилами, зокрема: отримання позитивного висновку: МіськСЕС, Головного управління охорони культурної спадщини, Укрметротунельпроект, Київдормістпроект, КП „Київський метрополітен", Головного управління економіки та інвестицій, Головного управління екології та охорони природних ресурсів; отримання довідки КО "Центр містобудування та архітектури"; отримання згоди Подільської РДА, як замовника містобудівної документації. За умови внесення змін до містобудівної документації та до Генерального плану розвитку міста Києва з урахуванням вищезазначених вимог, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечувало проти відведення земельної ділянки відповідачу-2. Також у висновку було зазначено про те, що при невиконанні зазначених вище умов, чинність даного листа (висновку) втрачає свою дію.

Головне управління охорони культурної спадщини в своєму листі №4816 від 02.07.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 27-28), зокрема, зазначило про те, що з огляду на можливі неадекватні реакції населення на ущільнення забудови кварталу, погіршення соціально-побутової інфраструктури відповідачу-2, як зацікавленій особі, рекомендується забезпечити участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні проекту містобудівного вирішення забудови ділянки (ст. 5 Закону України „Про основи містобудування", розділ IV-1 Закону України „Про планування і забудову територій") на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час розробки проекту землеустрою відповідача-2, у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.

В ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про архітектурну діяльність" громадяни та громадські організації, які не беруть безпосередньої участі у створенні об'єктів архітектури, мають право: одержувати в органах влади інформацію щодо підготовки і прийняття рішень з планування, забудови та реконструкції населених пунктів, окремих територій і конкретних об'єктів архітектури, додержання при цьому вимог законодавства про збереження пам'яток історії та культури, довкілля; брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів у встановленому порядку; захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації існуючих об'єктів архітектури відповідно до законодавства. Порядок громадського обговорення містобудівної документації та проектів будівництва, а також порядок урахування в них пропозицій громадськості визначаються законом.

Київська міська санепідстанція у своєму висновку №1652 від 05.10.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 21-22) зазначила про те, що відведення спірної земельної ділянки можливе за умови внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та переведення спірної земельної ділянки до відповідної категорії земель у встановленому законом порядку (п.10 висновку).

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві у своєму висновку №05/1007 від 19.11.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 23-26) про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 погодило вказаний проект за умови виконання вимог, зазначених в п.п.18.1-18.3 даного висновку. У названих пунктах висновку Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, зокрема, передбачалось проведення комплексної державної експертизи проекту відведення в Київській міській службі „Київдержекспертиза", а також з метою врахування громадських інтересів при розробці проектної документації, оголосити заяву про екологічні наслідки діяльності в засобах масової інформації; територію використовувати без змін цільового призначення.

Натомість відповідачем-2 не надано суду доказів виконання вимог вищевказаних висновків, у зв'язку з чим вказані висновки не можуть бути застосовані.

Відносно посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, №0613 від 04.04.2012р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою №0613 від 04.04.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 155-156) було погоджено проект землеустрою відповідача-2 з урахуванням вимог викладених у висновках (листах) служб, які є невід'ємною частиною цього висновку, а саме: Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.08.2010р. №09-9911, Київської міської санепідемстанції від 05.10.2010р. №7225, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 19.11.2010р. №05-08/575, Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02.07.2010р. №4816, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 03.04.2012р. №05-8238, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.02.2011р. №22-441/35, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 14.04.2011р. №1514.

Згідно ст. 186-1 Земельного кодексу України для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

Однак, як уже зазначалось вище, в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач-2 не виконав в повному обсязі вимоги, викладені у висновках контролюючих органів, у зв'язку з чим висновок комісії про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва втрачає свою чинність.

Окрім того, судом було встановлено, що рішенням комітету Київської міської ради депутатів трудящих №2236 від 21.09.1948р. земельну ділянку по вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва було закріплено за деревообробним заводом Облбудтреста, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДОК-3".

Згідно з ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) ї в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем-1 рішення про припинення права користування третьої особи спірною земельною ділянкою.

Тобто, при прийнятті рішення №614/7951 від 24.05.2012р. відповідачем-1 не було дотримано вимог ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення відповідача-1 від 24.05.2012р. №614/7951 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва" було прийнято з порушенням вимог діючого законодавства.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 24.05.2012р. №614/7951 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "АСТЕРІМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу будівель і споруд з апартаментами, з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Межигірській, 78 у Подільському районі м. Києва".

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

Відносно посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою з'ясування причин виникнення спору місцевий господарський суд надав сторонам можливість подати докази на підтвердження їх вимог та заперечень, і за результатами розгляду всіх обставин справи прийняв рішення, в якому, зокрема, знайшли відображення посилання на докази, на підставі яких прийнято рішення, що відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Жоден з відповідачів не надав пояснень по суті заявлених вимог з доказами, які б спростовували ці вимоги, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва скористався правом, наданим йому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, і вирішив спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень.

Відносно посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що він дізнався про існування справи №910/3174/13 із запізненням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, первісно позовна заява була направлена відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Тверська, 6, тоді як місцезнаходженням відповідача-2 є: м. Київ, вул. Межигірська, 78. Однак з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013р. позивачем було повторно направлено відповідачу-2 позовну заяву з доданими до неї документами (том справи - 1, аркуші справи - 97-101). При чому, в супровідному листі позивача №05/3-14824-13 від 02.04.2013р. відповідача-2 було повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться в Господарському суді міста Києва 15.04.2013р.

З клопотання відповідача-2, поданого через Відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва 24.04.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 89), вбачається, що позовну заяву було отримано відповідачем-2 ще 10.08.2013р. Однак в судове засідання 15.04.2013р. відповідач-2 явку свого представника не забезпечив. Своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи відповідач-2 скористався лише 24.04.2013р., тобто через два тижні після того, як він дізнався про розгляд справи місцевим господарським судом.

В ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, відповідачем-2 не надано доказів на спростування обставин, викладених у позові та встановлених під час судового розгляду, у зв'язку з чим твердження відповідача-2 про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є невмотивованим та безпідставним.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача-2, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-2 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерім" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3174/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/3174/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Мартюк