Рішення

від 02.12.2013 по справі 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерство оборони України, м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, м. Харків до ТОВ "Хантер", м. Харків , Харківська гарнизона організація товариства військових мисливців та рибалок ОС України, м. Харків про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання причин пропущення позовної давності поважним за участю представників:

прокурора - Волик О.Г., наказ № 123 від 13 серпня 2012 року

представника позивача - не з'явився

представник 3-ї особи - Кероп'ян С.Є., за дов. № 3459 від23.09.2013 р.

представник відповідача 1 - не з'явився

представник відповідача 2 - Скриннік І.А., за дов. від 20.11.2013 р.

за відсутності клопотання учасників судового процесу технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу "Стрілецько-стендовий комплекс Залютін Яр" № 01-10-2000 від 27.12.2000 р. Також прокурор просив визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року, визнано причини пропуску позовної давності для пред'явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу "Стрілецько-стендовий комплекс Залютін Яр" № 01-10-2000 від 27.12.2000 р. неповажними. В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 грудня 2010 року касаційну скаргу заступника Військового прокурора Харківського гарнізону задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2011 року, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2011 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2011 р. у справі № 5023/434/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5023/10683/11 визнано причини пропуску позовної давності для пред'явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу "Стрілецько-стендовий комплекс Залютін Яр" № 01-10-2000 від 27.12.2000 року неповажними. В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. по справі № 5023/10683/11 апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2012 р. у справі № 5023/10683/11 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні клопотання прокурора про відновлення строку позовної давності відмовлено. Відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 р. касаційну скаргу ТВО військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2012 р. у справі № 5023/10683/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 19 вересня 2012 року справу № 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11) призначено для розгляду судді Калініченко Н.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2012 року було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 22 жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2012 року було відкладено розгляд справи на 05 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку вирішення спору у справі № 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11) та продовжено строк вирішення спору у даній справі на 15 днів, до 04 грудня 2012 року; клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11) зупинено до реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю "Хантер".

21 жовтня 2013 року до господарського суду Харківської області від прокурора надійшло клопотання (вх. № 38826) про поновлення провадження у справі, мотивоване ймовірним усуненням обставин, що зумовили його зупинення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Листом від 21 жовтня 2013 року за вих. № 021588 господарський суд Харківської області звернувся до ТОВ "Хантер" з проханням надати інформацію про стан процедури реорганізації ТОВ "Хантер", а також надати відповідні докази при їх наявності.

31 жовтня 2013 року до господарського суду Харківської області від ТОВ "Хантер" надійшло клопотання (вх. № 40346) про поновлення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 28 жовтня 2013 року, до ЄДР ЮО та ФОП 28 жовтня 2013 року було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ "Хантер", яке залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2013 року поновлено провадження у справі № 5023/4224/12 (н.р. 5023/10683/11); розгляд справи призначено на 13 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2013 року відкладено розгляд справи на 25 листопада 2013 року.

В засіданні суду 25 листопада 2013 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 28 листопада 2013 року та до 02 грудня 2013 року.

02 грудня 2013 року після перерви засідання суду було продовжено.

Прокурор позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити - визнати недійсним договір, та визнати причини пропущення строку позовної давності поважними.

Третя особа повністю підтримує позицію прокурора.

Другий відповідач позовні вимоги не визнає, та, водночас, просить суд провадження у справі припинити.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору, позивачеві та відповідачам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В постанові від 20 серпня 2012 року по справі № 5023/10683/11 Вищій господарський суд України, скасовуючи попередні судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та передаючи на новий розгляд до господарського суду Харківської області матеріали справи з ясував, що "апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що прокурор пропустив встановлений чинним законодавством строк позовної давності для захисту порушеного права. На його думку, перебіг цього строку почався з моменту прийняття у справі № 18/375 судового рішення про зобов'язання Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України провести інвентаризацію майна розташованих на території України об'єктів власності колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого у 1992 році вийшло товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, та повернути його на користь Міністерства оборони України, (рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003).

Зазначені висновки апеляційного господарського суду є помилковими.

Посилання апеляційної інстанції на те, що прокурору, Міністерству оборони України було відомо про відчуження спірного комплексу товариству з обмеженою відповідальністю "Хантер" під час розгляду справи № 18/375, не підтверджується матеріалами справи, оскільки безпосередньо цього об'єкту - Стрілецько-стендовий комплекс "Залютін Яр" - спору не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте зазначені причини суди не з'ясували, а тому відмову в позові на підставі пропуску строку позовної давності не можна вважати обґрунтованою. Відтак, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними, а тому вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду".

Також в зазначеній постанові Вищій господарський суд України вказав про необхідність під час нового розгляду справи місцевим господарським судом врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, зокрема, дослідити правомірність переходу до набувача за договором договору купівлі-продажу № 01-10-2000 від 27.12.2000 земель оборонного значення площею 4,3 га, повноваження щодо яких віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Згідно статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Господарським судом під час нового розгляду справи вказівки постанови Вищого господарського суду враховано та встановлено наступне:

Згідно статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" - майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року N 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Постановою Верховної ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 року № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP", до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого та території України, на Міністерство оборони України покладено повноваження органів управління цим майном, зокрема: мисливськими і риболовецькими господарствами, будинками мисливця-рибалки, туристичними базами, стрілецько-стендовими комплексами та ін.

З метою реалізації наведених постанов, відповідними структурними підрозділами Міністерства оборони України (з одного боку) та Товариства військових мисливців та рибалок ЗС України (з іншого боку) було організовано процедуру прийому-передачі майна мисливських та риболовецьких угідь по Україні, в тому числі стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ) у м. Харкові, про що складено відповідний акт прийому-передачі земельної ділянки, будівель, споруд та майна стенду Харківських мисливців "Залютін Яр" від 29 листопада 2000 року, згідно якого Товариство здало, а Харківська КЕЧ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, прийняла на облік земельну ділянку площею 25,46 гектар, будівлі та споруди, розташовані на даній ділянці, а саме 2 гуртожитки, 3 сховища, 2 сараї, майстерню, водонапірну вежу, літнє кафе, 4 стрілкових стенди, вбиральню, ТП, свердловину та погріб (згідно додатку № 1 до акту прийому-передачі), меблі та майно Товариства. Вказаний акт прийому-передачі від 29 листопада 2000 року підписано Головою Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ та начальником Харківської КЕЧ району і завірено відповідними печатками. Крім того, даний акт ніким не оскаржувався, не опротестовувався та на даний час є дійсним.

Тобто, на виконання вимог діючого на той час законодавства, нерухоме майно стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ) згідно акту прийому-передачі від 29 листопада 2000 року, підписаного керівництвом спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (правонаступник - Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок ЗСУ), було передано Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ району (на даний час квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова) та взято на облік останнім, а відтак набуло статусу військового майна, оскільки відповідно до ст. З Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною (установою, організацією) Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. В подальшому вказаному стрілецько-стендовому комплексу було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - № 258 (військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці).

Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема: будинки та споруди.

Управління військовим майном, згідно ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", здійснюють відповідні органи державної виконавчої влади. Так, до компетенції Кабінету Міністрів України належить вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Рішення по відчуженню військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, відповідно до вимог ст. 6 вищезазначеного закону, приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 року № 1420 "Про затвердження Положення про порядок реалізації майна Збройних Сил України та інших військових формувань" реалізацією надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України здійснюють підприємства і організації, уповноважені Кабінетом Міністрів України.

Згідно "Порядку відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919, відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації); реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі; уповноважені підприємства (організації) - суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Для організації і проведення конкурсів (тендерів) утворюється комісія, до складу якої входять фахівці Міноборони, Мінекономіки.

Умови і порядок проведення конкурсів (тендерів) затверджуються Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Фондом державного майна і реєструються Мін'юстом.

Рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Залишкова вартість військового майна визначається Міноборони за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період. Ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон'юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов'язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, маркетингом, спеціальним супроводом органами СБУ експортно-імпортних договорів, транспортуванням, страхуванням тощо.

Міноборони веде облік договорів, укладених з уповноваженими підприємствами (організаціями), а також облік коштів від реалізації військового майна і щокварталу подає Мінфіну та Мінекономіки звіт про обсяги відчуженого військового майна у кількісному та вартісному виразі.

З моменту набуття вищезазначеним нерухомим майном стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр" (стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ), яке розташоване на території військового містечка № 258, статусу військового майна, Міністерством оборони України подання щодо його відчуження не вносилось, Кабінетом Міністрів України рішення по відчуженню або вилученню цього майна, з метою передачі до сфери управління інших органів чи у комунальну власність, не приймалися. Таким чином, зазначене майно повинно перебувати у державній власності.

Відповідно до ст. 86 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла на час укладання спірної угоди) відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Право власності в Україні охороняється законом.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК Української РСР 1963 р.).

Статтею 225 ЦК Української РСР 1963 р. встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Всупереч вказаних приписів, 27 грудня 2000 року між відповідачами було укладено спірний договір № 01-10-2000 за умовами якого другий відповідач (продавець) продав, а перший позивач (покупець) купив майно цілісного майнового комплексу "Стрілецько-стендовий комплекс Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ" (стрілецько-стендовий комплекс "Залютін Яр"), що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Лагерна, 2Б на земельній ділянці площею 4,3 га (рішення виконкому Харківської міської Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки № 664-17 від 08 грудня 1964 року, Акт відводу земельної ділянки від 09 лютого 1965 року, Договір про надання земельної ділянки в безстрокове користування від 04 березня 1965 року).

Отже, за умовами спірного договору № 01-10-2000 від 27 грудня 2000 року другий відповідач, з недодержанням процедури продажу (реалізації) військового майна, уклав спірний договір з першим відповідачем, предметом якого було нерухоме майно - цілісний майновий комплекс "Стрілецько-стендового комплексу Ради СТВМР Східного регіону ЗСУ" (стрілецько-стендовий комплекс "Залютін Яр"), і яке є державною власністю. Укладеним договором Державу в особі Міністерства оборони України було повністю позбавлено, як власника майна, - права володіння, користування і розпоряджання державним майном.

Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача зокрема, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК Української РСР 1963 р.).

Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст. 49 ЦК Української РСР 1963 р.).

Вищевказане свідчить про неправомірність переходу до набувача (першого відповідача) права власності за договором договору купівлі-продажу № 01-10-2000 від 27.12.2000 року майна та земель оборонного значення площею 4,3 га, повноваження щодо яких віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, і є підставою для задоволення позову про визнання договору № 01-10-2000 купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року недійсним.

Судом також взято до уваги постанову Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/2096/13-к від 05 квітня 2013 року по матеріалам кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, стосовно перевищення головою колишнього Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки з приводу протиправного відчуження нерухомого майна стрілецько-стендового комплексу "Залютін Яр", розташованого в м. Харкові по вул. Лагерній, 2Б разом із земельною ділянкою на користь ТОВ "Хантер".

При цьому, при дослідженні матеріалів справи при новому розгляді справи судом встановлено, що: перелік основних фондів та майна, зазначений в додатку № 1 до спірного договору № 01-10-2000 від 27.12.2000 року є тотожнім з переліком майна, вказаним в акті прийому-передачі будівель та споруд, майна Товариства мисливських та рибальських господарств - Стенд Харківських мисливців "Залютін Яр" від 29.11.2000 року, оскільки інше майно за вказаною адресою відсутнє; Статут Спортивного товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗСУ (в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору), зокрема пункти 7.1, 7.2, 7.2.1, 7.5, 7.5.1 Статуту, суперечили приписам законів.

Розглянувши питання щодо визнання причин пропуску прокурором строку позовної давності поважними, а також заяв відповідачів (том справи 1 а.с. 74, 79) про застосування позовної давності за приписами п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, судом з'ясовано, що за наслідками Рішення розширеного засідання колегії Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2009 року (яке, рішення, зареєстровано у військовій прокуратурі 03 листопада 2009 року) та за Завданням щодо проведення перевірок додержання вимог Земельного, Лісового та Водного кодексів України, законодавства про тваринний і рослинний світ при використанні земель товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України від 27 листопада 2009 року (яке, завдання, зареєстровано у військовій прокуратурі 29 грудня 2009 року) військовою прокуратурою Харківського гарнізону наприкінці 2009-початку 2010 років було проведено перевірку правового режиму майна у Збройних Силах України, обліку, використання та відчуження земель та нерухомого майна другим відповідачем, за наслідками якої пред'явлено даний позов до суду (позовну заяву складено 12 лютого 2010 року та зареєстровано в канцелярії господарського суду Харківської області 27 лютого 2010 року за вх. № 1534/4-11).

19 листопада 2013 року Вищій господарський суд України вніс доповнення до Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" (Інформаційний лист ВГСУ від 19.11.2013 № 01-06/1657/2013) та довів до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у пункті 7, Вищій господарський суд України виклав правову позицію Верховного Суду України у спорах, що виникають при вирішенні питань, пов'язаних з позовною давністю, та зазначив, що "оскільки прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали спірні правочини, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт відсутності у представника сторони необхідного обсягу дієздатності (постанова від 28.08.2013 № 6/17-4949-2011)".

Судом під час нового розгляду справи з'ясовано, що а ні прокурор, а ні третя особа не є учасниками оспорюваної угоди, орган прокуратури - Військова прокуратура Харківського гарнізону, дізнався про факт відсутності у представника сторони (другого відповідача) необхідного обсягу дієздатності внаслідок проведеної наприкінці 2009-початку 2010 років перевірки другого відповідача. Позов пред'явлено до господарського суду Харківської області в лютому 2010 року.

Таким чином, прокурором не порушено загальний строк на звернення із відповідним позовом до суду про визнання недійсним договору № 01-10-2000 купівлі-продажу від 27 грудня 2000 року, у зв'язку із чим клопотання прокурора про визнання причин пропущення позовної давності поважними, а також заяви відповідачів про застосування судом позовної давності за приписами п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є помилковими, безпідставними, які ґрунтуються на невірному визначенні (обчисленні) строків позовної давності.

Суд наголошує, що в Постанові Верховного суду України від 28.08.2013 року № 6/17-4949-2011 Верховний суд України визначив правову позицію у спорах, що виникають у вирішенні питань, пов'язаних з позовною давністю відносно позовів прокурорів, що й було враховано судом при винесенні рішення по даній справі.

Оскільки перший відповідач, ТОВ "Хантер", в процесі розгляду справи судом припинив свою діяльність як суб'єкта господарювання (28 жовтня 2013 року державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 14801110016005818 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Хантер», 24488791), провадження у справі відносно ТОВ "Хантер", за п. 6 ст. 80 ГПК України, підлягає припиненню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на другого відповідача.

Керуючись викладеним вище, а також ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, п. 6 ст. 80, ст. ст. 82-85, 111-12 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу "Стрілецько-Стендовий комплекс Залютін Яр" № 01-10-2000 від 27 грудня 2000 року, який укладено між Спортивним товариством військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України та ТОВ "Хантер".

Стягнути з Харківської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 61098, м. Харків, Полтавський шлях, 184, к. 304 (код ЄДРПОУ 21264364) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі відносно ТОВ "Хантер" припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 5023/4224/12