Постанова

від 19.12.2013 по справі 826/15930/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15930/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013р. № 0002372260 та №0002382260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» (код ЄДРПОУ 00376353) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) за період січень та травень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 03.06.2013р. №2519/2250/00376353, в якому встановлено порушення позивачем вимог ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено валові витрати підприємства за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року на загальну суму 841 200,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року у розмірі 176 651,79 грн.; та п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198., п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та п.4. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010р. № 1401/18696, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень та травень 2012 року на загальну суму 757 597,60 грн., в т.ч.: січень 2012 року на суму 168 240,00 грн.; травень 2012 року на суму 589 357,60 грн.

На підставі акта перевірки від 03.06.2013р. №2519/2250/00376353 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення 18.06.2013р. № 0002372260 та №0002382260.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002372260 від 18.06.2013р. донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 176 651,79 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44 162,95 грн. та

Податковим повідомленням-рішенням №0002382260 від 18.06.2013р. позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 757 597,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 189 399,40 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрзерногруп» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, первинні документи, видані на їх виконання, виписані на підставі нікчемного договору та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «Укрзерногруп» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

До таких висновків податковий орган прийшов на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 31.08.2012 року № 779/22-317/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» (код ЄДРПОУ 36854165) з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року, в якому встановлено, що податковий кредит ТОВ «Укрзерногруп» сформовано за рахунок наступних «ризикових» суб'єктів господарювання: ПП «Оліяторг» (код ЄДРПОУ 32523468, складено акти про визнання правочинів нікчемними від 14.08.2012 р. № 713/22-317/32523468 за період з 01.12.2010 p.пo 30.04.2011 р. та від 04.04.2012 р. № 102/22-03/ 32523468 за період квітень, травень, червень 2011 року, сума по взаємовідносинах за період, що перевірявся, становить 6 374 179,0 грн.); ПП «Укрхімкомплект» (код ЄДРПОУ 35071143); ПП «Євротерм-Харків» (код ЄДРПОУ 31150748), що є фіктивними підприємствами.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Укрзерногруп» та його постачальниками: ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків».

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» укладено договір поставки від 17.01.2012р. №1701 НМ, відповідно до умов якого ТОВ «Укрзерногруп» (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти і оплатити олію соняшникову українську врожаю 2011 року. Кількість товару по договору становить 150 (сто п'ятдесят) метричних тон +/- 10% на розсуд Продавця за обумовленою ціною.

Згідно з укладеним договором №1701 НМ поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, тобто продавець зобов'язувався укласти договір перевезення та забезпечити доставку товару в пункт призначення) в Комплекс по переробці та перевантаженню тропічних олій в м. Южний (надалі Термінал). Доставка товару на Термінал здійснювалась за рахунок ТОВ «Укрзерногруп».

Операції з поставки товару на виконання договору №1701 НМ оформлені між Постачальником (ТОВ «Укрзерногруп») та Покупцем (ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11») первинними документами: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до платіжних доручень №1124 від 29.02.2012р. на суму 522323,20 грн., № 1176 від 02.03.2012р. на суму 322 881,11 грн. та № 2525 від 10.05.2012р. на суму 164 235,69 грн. плата за олію соняшникову була здійснена в повному обсязі.

Згідно митних декларацій, отриману від ТОВ «Укрзерногруп» олію позивач експортував нерезиденту «NOTTERELAND LTD» на підставі контракту № 17012012 NRO від 17.01.2012р., що підтверджує подальше використання отриманого товару в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім цього, між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» укладено договір поставки від 07.05.2012р. №0705 НМ, відповідно до умов якого ТОВ «Укрзерногруп» (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти і оплатити олію соняшникову українську врожаю 2011 року. Кількість товару по договору становить 600 метричних тон +/- 10% на розсуд Продавця за обумовленою ціною.

Згідно з укладеним договором №0705 НМ поставка Товару здійснюється на умовах СРТ (відповідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, тобто продавець зобов'язувався укласти договір перевезення та забезпечити доставку товару в пункт призначення) в Комплекс по переробці та перевантаженню тропічних олій в м. Южний (надалі Термінал). Доставка товару на Термінал здійснювалась за рахунок ТОВ «Укрзерногруп».

Операції з поставки товару на виконання договору №0705 НМ оформлені між Постачальником (ТОВ «Укрзерногруп») та Покупцем (ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11») первинними документами: видатковими та податковими накладними, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до платіжного доручення №2984 від 31.05.2012р. на суму 450 752,96 грн. плата за олію соняшникову була здійснена в повному обсязі.

Згідно митних декларацій, отриману від ТОВ «Укрзерногруп» олію позивач експортував нерезиденту "Danville Global Finance" на підставі контракту № 0705 NRO від 07.05.2012р.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Враховуючи те, що поставка позивачу товарів підтверджена дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товару, що була здійснена -позивачу його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрзерногруп» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх правових підстав.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013р. № 0002372260 та №0002382260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24, код ЄДРПОУ 00376353) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.