Ухвала

від 18.03.2015 по справі 826/15930/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м. Київ К/800/284/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Федорова Д.В., Ковальчука О.О., відповідача:не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 826/15930/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Публічного акціонерного товариства

«Київхліб» Хлібокомбінат № 11

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2013 в задоволенні позову Дочірньому підприємству «Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат № 11 (надалі - ДП «Київхліб») відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 апеляційну скаргу ДП «Київхліб» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2013 скасовано; прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ДП «Київхліб» задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі) від 18.06.2013 № 0002372260 та №0002382260.

Скасовуючи рішення першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентом.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2013

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що ним належним чином підтверджено реальність здійснених господарських операцій, доводи податкового органу є безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП «Київхліб» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрзерногруп» за січень та травень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено витрати за період з 01.01.2012 по 31.05.2012 на загальну суму 841200,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року у розмірі 176651,79 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.4. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за січень та травень 2012 року на загальну суму 757597,60 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 03.06.2013 №2519/2250/00376353 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013: № 0002372260, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 176651,79 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44162,95 грн.; №0002382260, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 757597,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 189399,40 грн.

В результаті адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 3273/10/26-15-10-04-04 від 15.08.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №11057/6/99-99-10-01-15 первинна та повторна скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» укладено договори поставки від 17.01.2012 №1701НМ та від 07.05.2012р. №0705 НМ, відповідно до умов яких, ТОВ «Укрзерногруп» зобов'язується поставити, а позивач прийняти і оплатити олію соняшникову українську врожаю 2011 року. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується експортним контрактом № 0705 NRO від 07.05.2012 та митними деклараціями.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як на підтвердження відсутності реального виконання укладених правочинів в касаційній скарзі відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012» №779/22-317/36854165 від 31.08.2012. Проте, такі доводи касаційної скарги колегією суддів до уваги не беруться, оскільки зазначений акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку господарським операціям підприємств.

Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження доводів касаційної скарги відповідачем не надано, висновки про безтоварність укладених позивачем з контрагентами правочинів базуються виключно на припущеннях та домислах.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі 826/15930/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна