Ухвала

від 17.12.2013 по справі 822/3624/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3624/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущака В.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" (далі - позивач) до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати незаконною та скасувати картки відмови у митному оформленні №400060000/2013/00152 від 02.09.2013 року та рішення №400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача на користь позивача, зайво сплачені митні платежі на суму 3998 грн. 53 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому сторонами надано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. В свою чергу, позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02.09.2013 року з метою митного оформлення тафтингового покриття для підлоги, придбаного позивачем, відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008р., укладеного між ТОВ "Промекспорт" та позивач подав до Хмельницької митниці МД №400050000/3/014270, задекларувавши митну вартість товару на рівні 41777,68 EUR, визначеної за ціною контракту, яка у гривнях складає 441955,06 грн. (виходячи з курсу 10,578736 грн. за 1 Євро на момент подачі МД). Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості позивач надав відповідачеві такі основні документи: декларація митної вартості МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.11.2008 р. №1 між компанією ТОВ "Промекспорт" (Продавець) та ТОВ "Імпресс-М" (Покупець); рахунок-фактура №17 від 30.08.2013 р.; специфікація №17 від 30.08.2013 р. до контракту №1 від 12.11.2008 р.; накладна №17 від 30.08.2013 р.; СМR від 21.03.2013 року №232192; копія експортної декларації країни відправлення від 23.03.2013 року; довідку-калькуляцію транспортних витрат №46 від 02.09.2013 р. Згідно документів, наданих позивачем рівень цін склав - 2,05 та 2,10 EUR/кв.м. на загальну суму 41210,51 EUR без урахування транспортних витрат. Транспортні витрати щодо поставки вищезазначеного товару, відповідно до довідка-калькуляція перевізника на автомобіль склали 6 000 грн. Виходячи із вищезазначеної заявленої митної вартості товару, митний платіж мав складати 88 206,55 грн. (20% від митної вартості товару). Після вивчення зазначених вище документів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, позивачу було запропоновано надати додаткові документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме: договір поставки товарів з відстрочкою платежу №215 від 10.11.2008 року укладені заводом виробником ТОВ "Нева Тафт" та ТОВ "Промекспорт"; рахунок-фактуру заводу виробника ТОВ "Нева Тафт" за №761 від 30.08.2013р. на купівлю тафтингового покриття для підлого ТОВ "Промекспорт"; товарну накладну за №3800 від 30.08.2013 року на отримання тафтингового покриття підлоги ТОВ "Промекспорт" від заводу виробника ТОВ "Нева Тафт"; прайс-лист виробника ТОВ "Нева Тафт" затверджений Генеральним директором 01.01.2013 року; прайс-лист продавця ТОВ "Промекспорт" затверджений Генеральним директором 01.05.2013 року; цінову довідку Хмельницької торгово-промислової палати за №22-05\510 від 02,09.2013 р. про вартість тафтингового покриття для підлоги. Надання вищезазначених документів підтверджено супровідним листом ТОВ "Імпресс-М" за №131 від 02.09.2013 року на адресу Хмельницької митниці та записами в митній декларації МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р. Проаналізувавши додатково надані документи, було встановлено, що вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену вартість товару і тому, на думку митного органу, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару по вищевказаній МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р. було неможливо. За таких обставин відповідач, застосував другорядний метод визначення вартості товару, прийняв оспорюване рішення №400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару відповідно 2,2288 EUR та 2,2180 EUR/м. кв. товару, на загальну суму 43672,77 EUR з врахуванням транспортних витрат, чим донараховано митну вартість товару на загальну суму 1895,09 EUR, в зв'язку з чим митний платіж склав 92205,08 грн., що на 3998,53 грн. більше, від задекларованої позивачем суми, а також відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №400050000/2013/00152 від 02.09.2013 року, в якій одночасно вказано про необхідність провести декларування товарів, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до прийнятого митним органом письмового рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність дій щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції єдиною підставою для отримання додаткових документів від позивача для визначення митної вартості товарів була відсутність договору про вартість страхування. Проте, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 53 МК України такий документ подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості тільки у разі якщо таке страхування здійснювалось. Однак, позивач не укладав договір страхування, тому не міг подати останній для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано пояснень та відповідних документів які б свідчили про те, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару згідно із переліком визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, витребувавши перелік додаткових документів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В той же час, суд також зазначає, що не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначення митним органом як обов'язкових для надання додаткових документів, залежить також від можливості їх надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує право митного органу в результаті неподання певних документів, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07.02.2011р. (справа № 21-76а 10), від 14.11.2011р. (справа № 21-213а11), від 06.02.2012р. (справа № 21-418а11), від 03.07.2012р. (справа № 21-197а12).

Щодо підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, як відомості про вартість страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, суд першої інстанції вірно встановив, що Митним кодексом України не передбачено такої деталізації вартості отриманого товару при виставленні для оплати рахунку-фактури.

Також позивачем надані митному органу транспортні (перевізні) документи, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як це передбачено пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, інших вимог вказана стаття Кодексу не містить.

Частиною 1 ст. 57 МК України, передбачено, що митна вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Частиною 2, 3 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів необхідності ігнорування основного методу визначення митної вартості товарів, а також інших таких методів крім резервного.

Як вже встановлено, позивач відповідно до ст. 58 МК України застосував перший метод визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), загальна вартість задекларованої в МД №400050000/2013/014270 партії товару складає 41210,51 ЕUR, тобто 2,05 та 2,10 EUR/кв.м. Митна вартість партії товару, задекларована позивачем в МД №400050000/2013/014270 на рівні 41210,51 ЕUR/кв.м., обумовлена сторонами зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008 року у додатках до контракту та підтверджується поданими одночасно з цією декларацією документами, а отже, задекларовані позивачем відомості щодо митної вартості товару є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально. Проте відповідач дійшов висновку, що заявлена митна вартість не відповідає інформації, яка містилася у наданих документах, а саме митна вартість подібних товарів становила відповідно 2,2288 EUR та 2,2180 EUR/кв.м. товару.

Частиною 4 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для винесення спірного рішення про коригування митної вартості слугували висновки митного органу щодо наявності розбіжностей у наданих позивачем документах щодо рівня митної вартості задекларованого товару та рівня митної вартості подібних товарів, які були продані на експорт в Україну приблизно в тих же кількостях і на тих же комерційних умовах, час експорту яких був максимально наближений до оцінюваних товарів ( 2,2288 та 2,2180 EUR/кв.м.).

За таких обставин відповідач застосував другорядний метод визначення вартості товару , а саме: резервний, однак наявність у митного органу інформації щодо митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не може бути підставою для коригування митної вартості товару за умови обґрунтованого застосування декларантом основного методу визначення митної вартості.

В силу ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю: виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Позивач для митного оформлення імпортованого товару надав відповідачу документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України та додатковіх документи вимогу останнього, що підтверджується матеріалами справи. Подані документи чітко ідентифікують товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товару за ціною договору згідно вимогам ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно визначив митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

З урахуванням вищевикладеного, дії митного органу щодо застосування одразу другорядних методів визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх, як це встановлено ст. 57 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів є протиправними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.