Ухвала

від 01.04.2014 по справі 822/3624/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/4379/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представника Хмельницької митниці - Сурника М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 822/3624/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання незаконними та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, в якому просило визнати незаконною та скасувати картку відмови у митному оформленні №400060000/2013/00152 від 02.09.2013 року та рішення №400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року про коригування митної вартості товарів за резервним методом; стягнути з відповідача на користь позивача, зайво сплачені митні платежі на суму 3998 грн. 53 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Визнана незаконною та скасована картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №400060000/2013/00152 Хмельницької митниці Міндоходів від 02.09.2013 року та рішення Хмельницької митниці Міндоходів від 02.09.2013 року за №400050000/2013/000088/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Хмельницької митниці Міндоходів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" зайво сплачені митні платежі на суму 3998 грн. 53 коп.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Хмельницька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 02.09.2013 р. з метою митного оформлення тафтингового покриття для підлоги, придбаного позивачем, відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1 від 12.11.2008р., укладеного між ТОВ "Промекспорт" позивач подав до Хмельницької митниці МД №400050000/3/014270, задекларувавши митну вартість товару на рівні 41777,68 EUR, визначеної за ціною контракту, яка у гривнях складає 441955,06 грн. (виходячи з курсу 10,578736 грн. за 1 Євро на момент подачі МД). Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості позивач надав відповідачеві такі основні документи: декларацію митної вартості МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.11.2008 р. №1 між компанією ТОВ "Промекспорт" (Продавець) та ТОВ "Імпресс-М" (Покупець); рахунок-фактура №17 від 30.08.2013 р.; специфікацію №17 від 30.08.2013 р. до контракту №1 від 12.11.2008 р.; накладну №17 від 30.08.2013 р.; СМR від 21.03.2013 року №232192; копію експортної декларації країни відправлення від 23.03.2013 року; довідку-калькуляцію транспортних витрат №46 від 02.09.2013 р. Згідно документів, наданих позивачем рівень цін склав - 2,05 та 2,10 EUR/кв.м. на загальну суму 41210,51 EUR без урахування транспортних витрат. Транспортні витрати щодо поставки вищезазначеного товару, відповідно до довідки-калькуляції перевізника на автомобіль склали 6 000 грн. Виходячи із вищезазначеної заявленої митної вартості товару, митний платіж мав складати 88 206,55 грн. (20% від митної вартості товару). Після вивчення зазначених вище документів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару,декларантом були надані наступні документи: договір поставки товарів з відстрочкою платежу №215 від 10.11.2008 року укладені заводом виробником ТОВ "Нева Тафт" та ТОВ "Промекспорт"; рахунок-фактуру заводу виробника ТОВ "Нева Тафт" за №761 від 30.08.2013р. на купівлю тафтингового покриття для підлого ТОВ "Промекспорт"; товарну накладну за №3800 від 30.08.2013 року на отримання тафтингового покриття підлоги ТОВ "Промекспорт" від заводу виробника ТОВ "Нева Тафт"; прайс-лист виробника ТОВ "Нева Тафт" затверджений Генеральним директором 01.01.2013 року; прайс-лист продавця ТОВ "Промекспорт" затверджений Генеральним директором 01.05.2013 року; цінову довідку Хмельницької торгово-промислової палати за №22-05\510 від 02,09.2013 р. про вартість тафтингового покриття для підлоги. Надання вищезазначених документів підтверджено супровідним листом ТОВ "Імпресс-М" за №131 від 02.09.2013 року на адресу Хмельницької митниці та записами в митній декларації МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р. Проаналізувавши додатково надані документи, було встановлено, що вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену вартість товару і тому, на думку митного органу, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару по вищевказаній МД №400050000/3/014270 від 02.09.2013 р. було неможливо. За таких обставин відповідач, застосував другорядний метод визначення вартості товару, прийняв оскаржуване рішення №400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару відповідно 2,2288 EUR та 2,2180 EUR/м. кв. товару, на загальну суму 43672,77 EUR з врахуванням транспортних витрат, чим донараховано митну вартість товару на загальну суму 1895,09 EUR, в зв'язку з чим митний платіж склав 92205,08 грн., що на 3998,53 грн. більше, від задекларованої позивачем суми, а також відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації №400050000/2013/00152 від 02.09.2013 року, в якій одночасно вказано про необхідність провести декларування товарів, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до прийнятого митним органом письмового рішення. Підставами для прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару були наявність в поданих документах розбіжностей та які не містять відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару та відомостей, що була фактично сплачена та підлягає сплаті, а саме: відомості про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на територію України.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що декларантом надані відповідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною контракту, тому у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення по коригування митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішення №400050000/2013/000088/2 від 02.09.2013 року про коригування митної вартості товарів за резервним методом та картки відмови у митному оформленні №400060000/2013/00152 від 02.09.2013 року; стягнення з відповідача на користь позивача, зайво сплачені митні платежі на суму 3998 грн. 53 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару були наявність в поданих документах розбіжностей, які не містять відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару та відомостей, що була фактично сплачена та підлягає сплаті, а саме: відомості про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на територію України, а також невідповідність рівня митної вартості задекларованого товару та рівня митної вартості подібних товарів, які були продані на експорт в Україну ( 2,22 8 8 та 2,2180 EUR/кв.м.).

Судами також встановлено, що транспортні витрати не входили до ціни товару, продавець не являвся виробником товару.

Посилання судів, що страхування товару декларантом не проводилося, а вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням, на відсутність яких посилався відповідач, Митним кодексом не передбачена така деталізація вартості отриманого товару при виставленні для оплати рахунку-фактури, безпідставні, оскільки декларантом не надані докази щодо відсутності страхування товару, а відповідно п.6ч.19 ст.58 Митного кодексу України передбачені саме такі складові митної вартості товару, які додаються до ціни, що була сплачена за товар.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, які додаткові документи витребовувалися митним органом, оскільки згідно матеріалів справи витребовувалися інші документи ніж вказані судами, які документи були надані, оскільки в матеріалах справи має місце лише супровідний лист з переліком доданих документів після пропозиції відповідача надати перелік відповідних додаткових документів, чи надані додаткові документи підтверджували заявлену митну вартість товару та її числові значення складових митної вартості товару, не встановлено також умови поставки товару, що впливає на вирішення питання щодо складових митної вартості товару, які повинні додаватися до митної вартості товару.

Судами попередніх інстанцій не перевірені доводи митного органу, що згідно поданих документів продавець являвся поставщиком товару від його виробника і заявлена митна вартість товару нижча від ціни її придбання продавцем.

Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності їх висновків та правовій оцінці обставин у справі.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: