Ухвала

від 17.12.2013 по справі 822/3691/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3691/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Коломієць Л.Ю.;

представника відповідача - Трасковської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002621702/2610 від 29.04.2013 року, № 0005491702/352 від 17.07.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013 року № 651/22/05422355 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002621702/2610 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем +0 грн. та штрафними санкціями на суму 4539 грн. 67 коп. Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002621702/2610 направивши скаргу № 697 від 13.05.2013 року, на що отримав 11 липня 2013 року рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області № 1822/10/10-218, яким відмовлено у задоволенні скарги ДП "Хмельницький облавтодор" та збільшено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0002621702/2610 в сумі 18158 грн. 69 коп. грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та 32235 грн. 26 коп. штрафної санкції. В результаті вказаного рішення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005491702/352 від 17.07.2013 року на суму грошового зобов`язання по податку з доходів найманих працівників на суму 18158,69 грн. та штрафними санкціями в сумі 32235,26 грн. Вищевказані рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку на що отримав рішення про залишено скаргу без задоволення. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року та п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а також в додатку до акту перевірки надається розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб з посиланням на вимоги п.127.1 ст. 127 ПК України.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України, виходячи з 25% суми податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено податок з доходів фізичних осіб підприємством сплачено за період, що перевірявся згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є - податковий агент.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно платіжних доручень позивачем порушено правила сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, які встановлені нормами ПК України.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

З аналізу даних норм є логічним висновок про застосування до даних правовідносин саме положень 127 ПК України. Дана норма встановлює відповідальність саме за порушення строків сплати податкового зобов'язання під час виплати доходу на користь іншого платника податків (податку з доходів фізичних осіб з працівників позивача), тобто є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми ст. 126 ПК України.

Посилання відповідача, що податковий орган повторно визначив податкове грошове зобов'язання яке було самостійно нараховано, задекларовано в звіті 1 ДФ та сплачено до бюджету, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки суть правопорушення полягає в несвоєчасному перерахуванні податку з доходів фізичних осіб, що не заперечується позивачем

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України, виходячи з 25% суми податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.