Ухвала

від 17.12.2013 по справі 2а/0270/5891/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5891/12

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представників позивача - Куленко О.Я., Остапчук Г.Л., Миколенка Р.Л.;

представників відповідача - Мельниченка С.С., Гуменюк О.І., Шкільнюк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Українське каолінове товариство" (далі - позивач) до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000512301 від 17.09.2012 р. та №0000732301 від 13.12.2012 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000512301 від 17.09.2012 р. та №0000732301 від 13.12.2012 р.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Сторонами надано додаткові матеріали до справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий-травень 2012 р., за результатами якої складено акт №63/22/30574526 від 17.08.2012 р. В акті перевірки зафіксовані порушення: п. 14.1.18 ст. 14, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.17 ст. 200 ПК України, ст. 139 ГК України, в зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за 2012 р. на суму 987939 грн. в т.ч.: лютий 2012 р. - 639328 грн., березень 2012 р. - 215830 грн., квітень 2012 р. - 40318 грн., травень 2012 р. - 92463 грн.; п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 ЦК України, п. 19 ст. 2 , ч. 2 ст. 9 БК України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в сумі 4167 грн. в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 4167 грн.; п. 102.5 ст. 102 ПК України, у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 2204817 грн. в т.ч.: березень 2008 р. - 267269 грн., квітень 2008 р. - 256857 грн., травень 2008 р. - 73480 грн., червень 2008 р. - 377086 грн., липень 2008 р. - 239523 грн., серпень 2008 р. - 538478 грн., вересень 2008 р. - 84248 грн., жовтень 2008 р. - 9454 грн., грудень 2008 р. - 266618 грн., січень 2009 р. - 44846 грн., лютий 2009 р. - 192 грн., березень 2009 р. - 46766 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, п. 14.1.18 ст. 14, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.17 ст. 200 ПК України, ст. 139 ГК України, у зв'язку з чим занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 875185 грн., в т.ч.: грудень 2011 р. - 55974 грн., січень 2012 р. - 515085 грн., лютий 2012 р. - 215830 грн., квітень 2012 р. - 88296 грн.; п. 198.6 ст. 198, пунктів 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, п. 14.1.18 ст. 14, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.17 ст. 200 ПК України, ст. 139 ГК України, у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 166,109 грн., в т.ч.: листопад 2011 р. - 146277 грн., березень 2012 р. - 19832 грн. За результатами проведеної перевірки та складеного акта та прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000522301 від 17.09.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1481909 грн. та №0000512301 від 17.09.2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1495741 грн. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку за наслідками розгляду скарги податковою службою скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000522301 від 17.09.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 987939 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 50% грн., що становить 493970 грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 360211 грн. та штрафної санкції в розмірі 180106 грн. та залишено без змін податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000512301 від 17.09.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1495741 грн. Зобов'язано Козятинську ОДПІ скласти та направити ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" податкове повідомлення-рішення форми "В3" про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 360211 грн. В зв'язку з чим податковим органом 13.12.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000732301.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з таких підстав.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 13.12.2012 року.

Підпунктом 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття даного рішення, стали висновки акту перевірки, згідно яких, позивач до розрахунку бюджетного відшкодування за лютий місяць 2012 року включив суму ПДВ в розмірі 56708,34 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Спецмонтаж-Сервіс" з виготовлення металоконструкцій площадок обслуговування гідроциклонів, виготовлення та монтажу запобіжних стовпчиків, виготовлення і монтажу огорожі, виготовлення кронштейнерів управління клапанів зн/ж сталі, за березень місяць 2012 року в сумі 60000,0 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Спецтехмонтаж-Сервіс" щодо монтажу труб трубопроводів, виготовлення зумпфів насосів, авансу за виготовлення зумпфів насосів, за квітень місяць 2012 року в сумі 40318 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Подільський проектний інститут" щодо розробки робочої документації по будівництву живильника №1, за травень місяць 2012 року в сумі 42135 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Спецтехмонтаж-Сервіс" щодо виготовлення та поставки зумпфа насосів, монтажу трубопроводів, нарахування податкового кредиту, яких відбулося внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів, які не відображено на балансі підприємства, тобто які на момент проведення перевірки не введені в експлуатацію та не приймають участь в виробництві готової продукції.

Безпідставні посилання відповідача, що до моменту введення в експлуатацію основних засобів позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ сплаченого контрагентам при будівництві основних засобів. По-скільки, матеріалами справи підтверджується факт наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду задекларованого у рядку 22 в деклараціях з ПДВ за лютий 2012 р. в сумі 5027970 грн., за березень 2012 р. в сумі 4762204 грн., за квітень 2012 р. - 5032273 грн., за травень 2012 р. - 5818866 грн.

В свою чергу, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відтак, якщо є право на податковий кредит, то й право на бюджетне відшкодування є незмінним.

Відповідно до пунктів 200.6, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення №0000732301 від 13.12.2012 р. - правильно скасоване.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення за формою "В4" від 17.09.2012 року №0000512301.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та слідує з акту перевірки та заперечень представника відповідача, основним мотивом для винесення оскаржуваного рішення стало порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України, яке податковим органом обґрунтовується наступним чином "…заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування". Враховуючи процитовану норму податковий орган вважає, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів сформований за придбаними товарами (послугами), за межами позовної давності платником ПДВ, право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами (послугами) у платника відсутнє. Таким чином, на думку податкового органу, право на включення до складу податкового кредиту залишку від'ємного значення з терміном виникнення більше 1095 днів у платника податку відсутнє.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що від'ємне значення податку на додану вартість було задекларовано платником в податкових декларація за лютий 2012 року, за березень 2012 року, за квітень 2012 року та травень 2012 року. Дані податкових декларацій були досліджені судом та встановлено, що в додатках 2 до Декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди задекларовано від'ємне значення, яке в подальшому відображається як значення рядка 24 декларації (який визначається, як залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду). Також встановлено, що за результатами розгляду скарги позивача №252 -12КЗ від 03.10.2012 року прийнято Рішення про результат розгляду первинної скарги № 20680 /10/10-02-11 від 13.12.2012 року.

При цьому, в рамках процедури адміністративного оскарження проведена позапланова перевірка з метою повного з'ясування повноти обставин, щодо оскаржуваних повідомлень рішень. За результатами позапланової перевірки складено акт №92/22/30574526 від 28.11.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий - травень 2012 року".

При порівнянні первинного акту перевірки та складеного повторного акту перевірки встановлено, що акти в частині визначення порушення щодо завищення залишку від'ємного значення та висновків аналогічні, окрім однієї позиції, а саме, до повторного акту набрано таблиці з підтвердженням проплат по податковому кредиту позивача. Податковим органом в акті перевірки №92/22/30574526 від 28.11.2012 року фактично підтверджено від'ємне значення, яке складається з належним чином підтверджених сум податкового кредиту сплаченим у складі (товарів, робіт, послуг).

Як вже встановлено, форма оскаржуваного податкового повідомлення рішення "В4" від 17.09.2012 року №0000512301 має посилання на статті ПК України, які не мають відношення до зазначеного у акті порушення, зокрема, п. 198.6 ст. 198, п. 14.1.18 ст. 14, п. 201.1 п. 200.3, п. 204, п. 205, п. 200.17 ст. 200 ПК України, п. 1 п. 2 ст. 215, ст. 203 ст. 228 ЦК України, п. 19 ст. 2 ч. 2 ст. 9 БК України, ст. 139 ГК України. Єдиною підставою для його прийняття, як вже зазначалось, є порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги позицію податкового органу, оскільки у вказаній нормі йдеться про граничні строки саме подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. В свою чергу, позивач не звертався з такими заявами до податкового органу, а податок на додану вартість, в даному випадку сплачений за результатами діяльності позивача за відповідні податкові періоди 2008, 2009, 2010 років і не являється надміру сплаченим платежем.

Від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Податковий кодекс України не встановлює строку давності щодо використання податкового кредиту, а бюджетне відшкодування є правом платника, тому платник податку, який не має права на бюджетне відшкодування має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного його погашення. В даному випадку, виходячи зі змісту сформованих платником податків показників в декларації, заявлена сума в рядку 24 податкової декларації не може бути відшкодована платнику і не має прямого відношення до бюджетного відшкодування і впливає лише на зобов'язання платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 грудня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.