Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/20216/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20216/13 16.12.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум Фрахт»

про стягнення 2219143,42 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Кравченко Р.Ю. - представник за довіреністю;

від відповідача: Гайдукевич І.І. - директор, Пиш'єв І.М. - представник за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2219143,42 грн., а також відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за укладеним між ТОВ «С.О.Т.Бі» та ТОВ «Ферум-Фрахт» договором № 2010/FF про перевезення вантажів від 15.09.2010р. Посилаючись на договір про відступлення права вимоги №3009/2013 від 30.09.2013 року позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 2219143,42 грн., завданих відповідачем у зв'язку із втратою вантажу наданого до перевезення на підставі договору № 2010/FF від 15.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 порушено провадження у справі №910/20216/13 та призначено розгляд справи на 18.11.2013.

У поданому через відділ діловодства суду відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та зазначив, що оскільки вантажне перевезення здійснювалося у міжнародному сполученні за маршрутом Франція-Україна, а перевізником за вказаною накладною є підприємство, яке знаходиться та зареєстроване в Угорщині, покладення відповідальності за втрату вантажу на експедитора суперечить закону. Також відповідач просив суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

В судовому засіданні 18.11.2013, в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 09.12.2013.

05.12.2013 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення на відзив.

06.12.2013 року представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по суті спору та зазначено про необхідність застосування до даного спору строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 року надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 року заперечив проти позову, просив суд в позові відмовити.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.12.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 між ТОВ «С.О.Т.Бі», як замовником, та ТОВ «Ферум-Фрахт», як виконавцем, було укладено Договір № 2010/FF про перевезення вантажів, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відповідно до даного договору надавати замовнику послуги з транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) з метою перевезення вантажів замовника до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору, для організації перевезення замовник, не пізніше ніж за 36 годин до планової дати початку перевезення, надає виконавцю шляхом факсимільного зв'язку замовлення на перевезення. Прийняте до виконання замовлення є невід'ємною частиною договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до наявного в матеріалах справи транспортного замовлення до договору № 2010/FF від 15/09/2010 сторони домовились здійснити перевезення вантажу - декоративної косметики та рекламних матеріалів кількістю 51 палета/7540 кг. Вартістю 250000,00 Євро. Місце завантаження: FM LOGSITIC Rue du bois tillet, zone industrielle № 3, 60800 Crepy en valois, Франція; дата завантаження: 09-10/07/2012; дата розвантаження:18/07/2012; місце розвантаження: Київ, вул. Краснова, 27.

ТОВ «Ферум-Фрахт» (виконавець) згідно з п. 3.3 договору зобов'язався, зокрема, доставити вантаж у визначений в замовленні пункт призначення в терміни, зазначені в замовленні, та передати вантаж разом із вантажно-супровідними та митними документами уповноваженій особі вантажоодержувача відповідно до кількості місць, зазначених в товарно-транспортній накладній (CMR). Здача вантажу вантажоодержувачу в пункті призначення за масою та кількістю місць провадиться у порядку і способом, за якими вантаж було прийнято для перевезення (п. 3.3.6 договору); забезпечити збереження вантажу в дорозі та супроводження вантажу на маршруті слідування. В разі виникнення будь-якої загрози щодо схоронності вантажу виконавець зобов'язується негайно (протягом години) повідомити про це замовника, забезпечити складання необхідних підтверджуючих документів та діяти відповідно до інструкцій замовника (п. 3.3.8 договору).

Згідно з п. 5.2 договору, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача в розмірі вартості вантажу, зазначеної в товарно-супровідних документах (інвойсі/проформі до інвойсу).

Відповідно до наявної у справі копії CMR № 000904 вантаж в кількості 51 палета/7540 кг. 10.07.2012 був завантажений на транспортний засіб СА-005-SL/АА-042-СА, перевізник «Graid-Trans», Сербія.

Проте, у визначений строк вантаж до місця призначення не прибув, на підставі чого 21.08.2012р. ТОВ «С.О.Т.Бі» звернуся до відповідача з претензією № 169/2012 на суму 228130,04 Євро.

Відповідно до постанови слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи від 18.09.2012, була порушена кримінальна справа по факту таємного викрадення майна, що належить ТОВ «С.О.Т.Бі» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України. Зокрема, у постанові вказується про те, що в період часу з 13.07.2012 по 16.07.2012 невстановлена слідством особа таємно викрала майно, а саме косметику торгової марки Bourjois, яка належить ТОВ «С.О.Т.Бі», чим завдала ТОВ «С.О.Т.Бі» матеріальну шкоду. Приводом до порушення кримінальної справи стала заява В.о. директора ТОВ «С.О.Т.Бі» Ферчука Ю.В. про вчинення злочину та матеріали справи в їх сукупності.

26.12.2011 між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», як страховиком, та ТОВ «С.О.Т.Бі», як страхувальником, було укладено Договір страхування № 200200935.11, відповідно до умов якого предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження, розвантаження та перевезення) - косметична продукція та рекламні матеріали торгівельних марок Lumene, Sally Hansen, Bourjois, MAX Factor, Vivienne Sabo та інші вантажі згідно контрактів, які упаковані у картонні коробки та розміщені на палетах та перевозяться автомобільним транспортом. Страхувальник передає, а страховик приймає на страхування усі вантажі, що перевозяться в період страхування згідно з п. 9.1., що перевозяться за зазначеними в п. 2.1 договору, маршрутами п. 10, що заявляються за цим договором в звіті про здійснені перевезення за кожен місяць, який повинен бути наданий згідно умов, зазначених в п. 8.1 договору (п. 2.2 договору).

Страховою сумою є 100% вартості вантажів, що підлягають страхуванню за цим договором. Ця вартість вказується страхувальником в звіті про здійснені перевезення за 366 днів (п. 3.1 договору). На одному і кожному транспортному засобі, що здійснює перевезення вантажів в рамках цього договору, максимальна страхова сума обмежена лімітом відповідальності в розмірі 7200000,00 грн. (п. 3.2 договору).

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі письмової заяви страхувальника із зазначенням дати та місця страхового випадку, причини його настання, детальним описом обставин настання страхового випадку, розміру шкоди та страхового акту (п. 13.2 договору).

На підставі повідомлення № 134/2012 від 18.07.2012 страхувальником позивача про настання страхового випадку, зокрема нестачі вантажу страхувальника за попередніми даними на суму 228130,04 Євро (51 палета вагою 7540 кг.), зареєстрованого позивачем 18.07.2012, позивачем було складено страховий акт від 10.12.2012 № 364142 з розрахунком страхового відшкодування на суму 22415,59 грн., які були виплачені позивачем страхувальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3811 від 13.12.2012 на суму 500000,00 грн., № 38282 від 18.12.2012 на суму 500000,00 грн., № 38365 від 24.12.2012 на суму 500000,00 грн., № 38393 від 27.12.2012 на суму 719143,42 грн.

Матеріали справи також свідчать, що 30.09.2013 між ТОВ «Бінайс», яке є правонаступником ТОВ «С.О.Т.Бі», що підтверджується витягом зі Статуту ТОВ «Бінайс», затвердженим зборами учасників ТОВ «С.О.Т.Бі» протоколом № 105 від 31.05.2013, та ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги № 3009/2013 за умовами якого позивач набув право вимоги у розмірі 2219143,42 грн., належне ТОВ «Бінайс» на підставі договору про перевезення вантажів № 2010/FF від 15.09.2010 та з урахуванням транспортного замовлення № 04/07-2012 від 04.07.2012, укладених між ТОВ «Бінайс» та ТОВ «Ферум-Фрахт».

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення за вих. № 212 від 30.09.2013 ТОВ «Бінайс» повідомило відповідача про відступлення права вимоги. На доказ направлення вказаного повідомлення позивачем додано до позовної заяви копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічною є норма статті 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частина 2 статті 932 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 618 цього Кодексу встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, відповідач є особою, яка згідно договору про перевезення вантажів № 2010/FF від 15.09.2010 несе відповідальність перед ТОВ «С.О.Т.Бі» за не збереження товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору про перевезення вантажів № 2010/FF від 15.09.2010.

Відповідно до приписів п. 1. ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Керуючись вищевказаним суд зазначає, що відповідачем не доведено, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А відтак експедитор відповідає за втрату вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 2219143,42 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд відзначає, що заперечення відповідача спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові щодо заявлених до нього вимог на те, що оскільки вантажне перевезення здійснювалося у міжнародному сполученні за маршрутом Франція-Україна, а перевізником за вказаною накладною є підприємство, яке знаходиться та зареєстроване в Угорщині, покладення відповідальності за втрату вантажу на експедитора суперечить закону судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки за приписами ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. ст. 929, 932 Цивільного кодексу України, повну матеріальну відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої втратою або пошкодженням вантажу повинен нести відповідач як експедитор, що залучив до виконання договору транспортного експедирування третіх осіб. Перевезення вантажу іншою особою, не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору про надання транспортних та експедиторських послуг.

Не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування строків позовної давності з посиланням на ст. 32 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», оскільки положення Конвенції не підлягають застосуванню до спірних правовідносини.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 512, 514, 516, 526, 626 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум Фрахт» (ЄДРПОУ 32421474; місцезнаходження: 03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 100/2) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33) суму збитків у розмірі 2219143 (два мільйони двісті дев'ятнадцять тисяч сто сорок три) грн. 42 коп., а також судовий збір у розмірі 44382 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 87 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013

Суддя Грєхова О.А.