Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/14596/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/14596/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерБус" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання дій протиправними та скасування наказу №583 від 15.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерБус" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування наказу №583 від 15.08.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наказі №583 від 15.08.2013 не зазначено підстав для призначення позапланової невиїзної перевірки перелік яких визначений Податковим кодексом України. Також позивач зазначав про те, що наказ №583 від 15.08.2013 та письмове повідомлення про дату початку перевірки були ним отримані вже після сплину строку на приведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні 14.10.2013 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 14.10.2013 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

25.10.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскільки наслідком розв'язання публічно - правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішеннями контролюючого органу, вимога про скасування наказу не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, з огляду на що відповідне право підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій. Також відповідач зазначив про те, що перевірку позивача було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2013 начальником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видано наказ № 583 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким на підставі підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України наказано начальнику управління податкового аудиту Міхонік С.А., забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІНТЕРБУС" (код ЄДРПОУ 33880606) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АРС Трейд" (37817014) з ТОВ "Ейс Контракшен менеджмент" (36757122), ПП "Біко Агротрейд" (36677875) за період з 01.06.2010 по 30.06.2013 тривалістю на 2 робочих дні з 20.08.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерБус" не погоджуючись з наказом № 583 від 15.08.2013 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, а також вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону; контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації; у разі встановлення відхилення цін контрольованої операції від рівня звичайних (ринкових) цін у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу; неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або обов'язкової документації або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пункту 39.4 і підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 1.1 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 213 від 14.04.2011 встановлено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Таким чином керівником контролюючого органу приймається рішення щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке оформлюється наказом лише у випадку наявності обставин для проведення документальної позапланової перевірки перелік яких визначений пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, при цьому у наказі мають бути зазначено, у тому числі, підстави для проведення перевірки.

З аналізу змісту наказу № 583 від 15.08.2013 вбачається що в ньому містяться посилання на положення Податкового кодексу України, які визначають порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, водночас в ньому відсутні посилання на норми Податкового кодексу України, а саме підпункти пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яким встановлено підстави для проведення відповідної перевірки та в тексті наказу не зазначено про наявність відповідних обставин.

Відповідачем в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов не було зазначено, що саме стало підставою для призначення перевірки позивача, як і не було зазначено про наявність підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене у суду підстави вважати наявними у відповідача правових підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Щодо посилань відповідача на те, що позовні вимоги щодо скасування наказу № 583 від 15.08.2013 не спрямовані на захист порушених прав та інтересів позивача, суд звертає увагу на наступне.

Наказ керівника податкового органу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених статтями 78 та 79 Податкового кодексу України.

При цьому зазначений наказ відповідно до статті 79 є документом, за умови надання якого під розписку або надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення платнику податків податковий орган має право розпочати проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки за відсутності на те правових підстав безпосередньо призводить до порушення прав та інтересів позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що в наказі № 583 від 15.08.2013 не зазначено підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також те, що у суду відсутні підстави вважати наявними у відповідача правових підстав для призначення відповідної перевірки позивача, суд дійшов висновку про те, що зазначений наказ був прийнятий за відсутності на те правових підстав та підлягає скасуванню.

Щодо оскарження позивачем дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу № 583 від 15.08.2013, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу № 583 від 15.08.2013 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання таких дій протиправним, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині щодо скасування наказу № 583 від 15.08.2013.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 34,41 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково .

2.Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 583 від 15.08.2013 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерБус" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять грн. 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов