Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-2869/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14284/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:Галабали М.В., відповідача:не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012

у справі № 2а-2869/11/0970 (133839/11/9104)

за позовом Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта»

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта» (надалі - позивач) до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Коломийська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень та винесення окремої ухвали про визнання протиправними дій Коломийської ОДПІ. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено зв'язку між придбанням консультаційних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, внаслідок чого витрати на оплату цих послуг неправомірно віднесено позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного періоду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та частково задоволено позовні вимоги Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта»: скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 25.08.2011 № 0000742310 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 468 234,50 грн. (основний платіж - 380 055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 88 179,50 грн.); від 25.08.2011 № 0000752310 у повному обсязі щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 211 210,00 грн. (основний платіж - 168 968,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42 242,00 грн.); від 25.08.2011 № 0000762310 у повному обсязі щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 170 040,00 грн. (основний платіж - 136 032,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 34 008,00 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, внаслідок чого складено акт від 11.08.2011 № 1563/231/20568045.

Перевіркою встановлено завищення позивачем за перевірений період розміру валових витрат на 1 634 364,00 грн., чим порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Внаслідок цього податковим органом донараховано податок на прибуток в сумі 381 250,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємством до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено 305 000,00 грн., сплачених в складі документально непідтверджених витрат на інформаційно-консультаційні послуги, чим порушено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»). Внаслідок цього податковим органом донараховано податок на додану вартість в сумі 168 968,00 грн. та зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на 136 032,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2011 № 0000742310, № 0000752310, № 0000762310.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормою абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень Закону, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцем послуг податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару (послуг) є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Кадоган Україна» укладено договір від 02.11.2009 про надання послуг, згідно з яким ТОВ «Кадоган Україна» надає замовнику послуги, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), придбанням матеріалів (робіт, послуг), охороною праці та інших послуг, які є необхідними для забезпечення виробничої діяльності замовника, тощо.

Положеннями п. 1.4 вказаного Договору передбачено, що послуги за цим договором надаватимуться шляхом усного та письмового консультування через їх надання будь-якими засобами зв'язку, включаючи електронну пошту, у вигляді письмового звіту, довідок, рекомендацій та вказівок та/або інших документів за формою, узгодженою сторонами.

Факт виконання Договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням конкретного періоду надання інформаційно-консультаційних послуг та їх повною оплатою позивачем відповідно до платіжних доручень, що є в матеріалах справи. За результатами проведених операцій ТОВ «Кадоган Україна» виписало податкові накладні.

Докладні письмові звіти про надані консультаційні послуги у сфері геології, реалізації готової продукції, юриспруденції, фінансового моніторингу та фінансового консультування за перевірений період (що включають, зокрема, деталізацію підготовки документів, розробки виробничого плану, прогнозів надходжень, щотижневих проектів бюджету за фактичними та позаплановими показниками, підготовку та подання звітів щодо реалізації природного газу, документальний супровід укладання угод із конкретними контрагентами тощо) відображають зміст та суть господарських операцій та безпосередній зв'язок таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшов вірного висновку, що господарські операції позивача із ТОВ «Кадоган Україна» мали реальний характер та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Спільного українсько-канадського підприємства «Коломийська нафтогазова компанія «Дельта». Відтак позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням таких послуг за вказаним Договором, до податкового кредиту та валових витрат спірного періоду.

Правомірність рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-2869/11/0970 (133839/11/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна