Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/7968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7968/13 11.12.13

За позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до 1. Севастопольської міської державної адміністрації

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1"

про визнання недійсним розпорядження, скасування державного акту та повернення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від прокуратури: Лядецька Л.В.

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Кручиніна К.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. «Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1», визнання недійсним скасування державного акту ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088500001 та зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі. Позовні вимогти обґрунтовані прийняттям Севастопольською міською державною адміністрацією вищевказаного розпорядження з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя.

Крім того, звертаючись до суду з позовом прокурор просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" та іншим особам здійснювати забудову земельної ділянки площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, яка передана у власність відповідачу 2 на підставі державного акту серії ЯИ № 043668, та здійснювати будь-які дії щодо передачі речових прав на вказану земельну ділянку за цивільно-правовими угодами іншим особам.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя матеріали позовної заяви прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/7968/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2013 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7968/13 та передано її на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2013 р. справу № 910/7968/13 прийнято суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2013 р.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач подав пояснення по справі, у яких відзначає, що спірна земельна ділянка була передана Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" з порушенням норм чинного законодавства України, що регулює земельні відносини та заявляє про підтримку вимог Прокурора Ленінського району міста Севастополя.

У процесі провадження у справі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах визначених повноважень.

Також відповідач 2 зазначає, що право Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на спірну земельну ділянку підтверджено численними судовими рішеннями, а відтак - на думку відповідача 2, зазначені обставини відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи та не підлягають доведенню.

Крім того, відповідач 2 стверджує про пропуск прокурором позовної давності щодо заявлених вимог, оскільки про розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. «Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1» прокурору було відомо ще у 2010 році.

Серед іншого, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" подало заяву про застосування позовної давності до вимог Прокурора Ленінського району міста Севастополя.

У даному судовому засіданні прокурор та представник відповідача 2 підтримали свої правові позиції.

Представники позивача та відповідача 1 на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання прокурора вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене в позовній заяві, суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 сформульована позиція Вищого господарського суду України та зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, прокурором не зазначено які докази свідчать про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду та не доведено спроможність обраного прокурором заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також не надано доказів, які б свідчили про імовірність передачі Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" речових прав за цивільно-правовими угодами на спірну земельну ділянку, а також оформлення прав на неї, а відтак - суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2009 р. Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 813-р «Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1», яким затверджено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" проект землеустрою з відведення земельної ділянки, площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 та надано вищевказану земельну ділянку у власність відповідачу 2 з віднесенням її до категорії земель житлової та громадської забудови.

16.02.2010 р. Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" видано Державний акт Серії ЯИ № 043668 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор відзначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополь, а відтак - відповідно до положень Земельного кодексу України розпорядження нею належить до компетенції Севастопольської міської ради, в той час як Севастопольська міська державна адміністрація, приймаючи розпорядження № 813-р від 23.10.2009 р. «Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", перевищила визначені законом повноваження щодо розпорядження землями, що належать до комунальної власності.

Крім того, прокурор відзначає, що нормами земельного законодавства України (чинного на час прийняття оспорюваного розпорядження) не передбачено безоплатне набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки з числа земель державної або комунальної власності.

Нормативно обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на норми ст.ст. 9, 82, 116, 128, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також ст.ст. 15, 16, 316, 321 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) статтею 1 якого визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

За змістом ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій, відповідно до ст. 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) місцева державна адміністрація, серед іншого, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження), частиною 5 якої встановлено, що Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що вул. Лермонтова, 1 знаходиться в межах міста Севастополь, про що, зокрема, свідчить технічна документація із землеустрою меж земельної ділянки на місцевості, а також висновки щодо погодження проекту землеустрою спірної земельної ділянки.

Крім того, суд відзначає, що спірна земельна ділянка Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" надавалась для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією.

В силу положень ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Тобто, розпорядження землями, які перебувають у комунальній власності належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень.

Відтак, в силу положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до виключної компетенції Севастопольської міської ради.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює земельні відносини, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що приймаючи оспорювані розпорядження, Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Земельним кодексом України.

Тож, суд вважає за необхідне зазначити, що приймаючи оспорювані розпорядження з перевищенням повноважень, визначених нормами чинного законодавства, Севастопольська міська рада фактично позбавила територіальну громаду міста Севастополя, від імені та в інтересах якої діє Севастопольська міська рада, можливості розпоряджатись належною їй земельною ділянкою.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

За змістом ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

При цьому, безоплатна передача та приватизація земельних ділянок кооперативами, як юридичними особами, Земельним кодексом України не визначено, як і не визначено компетенції органів виконавчої влади з цих питань.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України не передбачено набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності.

Вищенаведене, зокрема, узгоджується з позицію Вищого господарського суду України, що викладена у постановах № 5020-1/144 від 23.05.2011 р. та № 5011-51/6750-2-12 від 25.02.201 р.

Відповідно до статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" останнє є юридичною особою за законодавством України та утворений з метою забезпечення прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, здійснення господарської діяльності для власних потреб, забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що доводи прокурора в цій частині у повній мірі підтверджуються наведеними судом обставинами та наявними у справі доказами.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Тож, приймаючи до уваги, що державний акт Серії ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь, виданий на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р, яке, в свою чергу, прийнято з перевищенням визначеної нормами чинного законодавства України компетенції, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним та задоволення позову в цій частині.

В той же час суд відзначає, що за приписами норм Земельного кодексу України підставою користування земельною ділянкою є рішення відповідного органу, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах, визначеної компетенції та посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, приймаючи до уваги висновки суду про недійсність розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р та виданого на його підставі Державного акту Серії ЯИ № 043668 на право власності на земельну ділянку, з огляду на норми Земельного кодексу України, що регулюють порядок набуття та припинення прав на землю, суд дійшов висновку про відсутність на даний час у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" об'єктивних підстав користування земельною ділянкою площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі.

Підсумовуючи вищенаведене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів та встановлених судом фактичних обставини за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених прокурором позивачем вимог та наведених ним підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора та про наявність підстав для задоволення позову повному обсязі.

Що ж до тверджень Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" про пропуск позовної давності, оскільки Прокуратурі міста Севастополя було відомо про передачу спірної земельної ділянки відповідачу 2, про що, на думку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", свідчать матеріали адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя за 2010 рік, предметом яких є земельна ділянка по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, суд відзначає, що надані відповідачем 2 копії процесуальних документів не підтверджують обізнаність Прокуратури міста Севастополя про передачу спірної земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", оскільки не підтверджують повідомлення Прокуратури міста Севастополя у встановленому порядку про розгляд справи щодо спірної земельної ділянки або/та присутність прокурора у судових засіданнях, на яких би досліджувались обставини її передачі у власність або користування.

В той же час у матеріалах справи містяться відомості про здійснення у лютому 2013 року прокуратурою перевірки інформації засобів масової інформації з питань законності забудови земельної ділянки по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, в результаті якої Прокуратурі міста Севастополя стало відомо про передачу вказаної земельної ділянки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1".

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, відповідально до ст. 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, позовна давність щодо заявлених прокурором вимог на день звернення до Господарського суду міста Києва не сплила, що в повній мірі спростовує доводи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задовольнити.

2. Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. «Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1».

3. Визнати недійсним державний акт ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088500001.

4. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" (99011, м. Севастополь, вул. Лермонтова, 1, код. ЄДРПОУ 33712817) звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі.

5. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" (99011, м. Севастополь, вул. Лермонтова, 1, код. ЄДРПОУ 33712817) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

6. Стягнути із Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) судовий збір у розмірі 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.