Постанова

від 21.08.2014 по справі 910/7968/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 910/7968/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Боднарчук В.М. - посв. №023013 від 22.11.13, позивача, відповідача-1, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-2: Панченко Н.А. - дов. від 12.02.14

касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.14 у справі№910/7968/13 Господарського суду міста Києва за позовомПрокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до 1.Севастопольської міської державної адміністрації 2.Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Головне управління Держкомзему у місті Севастополі 2. Севастопольська міська філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" провизнання недійсним розпорядження, скасування державного акта та повернення земельної ділянки

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

У судовому засіданні 14.08.14 оголошувалася перерва до 21.08.14.

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації і Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", заявленим в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про: 1)визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №813-р від 23.10.09 "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією на вул. Лермонтова,1"; 2)визнання недійсним державного акта ЯИ №043668 на право власності ОСББ "Лермонтова 1" на земельну ділянку, площею 0,1603 га на вул. Лермонтова,1, у м. Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021088500001; 3)зобов'язання ОСББ "Лермонтова 1" звільнити та повернути власнику - територіальній громаді міста в особі Севастопольської міської ради спірну земельну ділянку. Прокурор наголошував на тому, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Севастопольська міська рада.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.13 (суддя Пригунова А.Б.) позов задоволено. Господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням приписів земельного законодавства та з перевищенням компетенції місцевої держадміністрації, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.14 (судді: Гончаров С.А., Авдеєв П.В., Куксов В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту приналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності на момент прийняття оскаржуваного розпорядження міською держадміністрацією. Судом також було враховано і те, що земельним законодавством передбачено можливість безоплатної передачі земельної ділянки у власність об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора міста Києва, який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції порушені приписи статті 19 Конституції України, статей 9, 42, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 4 2 , 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор вказує на те, що оскаржуване розпорядження прийняте з перевищенням компетенції Севастопольської місцевої держадміністрації, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Севастопольська міська рада.

Від Севастопольської міської ради і Севастопольської міської державної адміністрації відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.10.09 Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження №813-р "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією на вул. Лермонтова, 1", яким затверджено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" проект землеустрою з відведення земельної ділянки, площею 0, 1603 га, на вул. Лермонтова, 1, та надано вищевказану земельну ділянку у власність об'єднанню з віднесенням її до категорії земель житлової та громадської забудови. Це розпорядження відповідачем-1 було прийнято на підставі позитивних висновків Головного управління Держкомзему в м. Севастополі №736/09 від 19.06.09 про погодження проекту землеустрою та державної експертизи землевпорядної документації, №3506/09 від 23.06.10, №1 від 03.03.09, №98/МС від 12.06.08, Відділу Державної служби охорони культурної спадщини управління культури і туризму міської державної адміністрації №10/1441 від 14.12.08, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі №2383/11-06-999 від 19.03.09, №1880/11-06-371 від 18.04.08, Державної СЕС №58 від 19.01.09, №80 від 28.03.08, комплексних містобудівних висновків Управління містобудування та архітектури міської державної адміністрації №88/4-2 від 03.03.09, №4-1/2142 від 10.06.08. Судом апеляційної інстанції установлено також, що 16.02.10 Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.09 №813-р Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" видано Державний акт Серії ЯИ №043668 на право власності на земельну ділянку площею, 0, 1603 га, на вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь, для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Ленінського району міста Севастополя заявлена в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації і Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" про: визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №813-р від 23.10.09 "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією на вул. Лермонтова, 1"; державного акта ЯИ №043668 на право власності ОСББ "Лермонтова 1" на спірну земельну ділянку, площею 0,1603 га; та зобов'язання ОСББ "Лермонтова 1" звільнити і повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді міста в особі Севастопольської міської ради. Статтею 12 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. При цьому, пунктом 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. За приписами статті 10 Закону України "Про розмежовування земель державної та комунальної власності" (в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження) розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей. Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями. Разом з цим, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад (стаття 174 Земельного кодексу України). При цьому, під межею району, села, селища, міста, району у місті розуміється умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу (стаття 173 названого Кодексу). Проте, як установлено судом апеляційної інстанції в процесі розгляду спору, сторонами не надано доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Севастополь; що спірна земельна ділянка на час прийняття відповідачем-1 оспорюваного розпорядження відносилася до земель комунальної власності. Отже, як установив суд, спірне розпорядження прийнято відповідачем-1 в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог закону. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача, чого, як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору не встановив. Водночас, відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників . Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II). Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції ( рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), № 26449/95, пункт 54, від 09.01.99). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I). У справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V) Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав , які виникли внаслідок такої дії органу влади. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для визнання недійсним спірного акта та визнає правомірною відмову у задоволенні решти позову. Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.14 у справі №910/7968/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

Т. Костенко