Постанова

від 29.05.2014 по справі 910/7968/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа№ 910/7968/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Панченко Н.А. - за довіреністю

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

від прокуратури м. Києва: Бондарчук І.П. - посвідчення

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року

у справі № 910/7968/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до відповідача-1: Севастопольської міської державної адміністрації

до відповідача-2: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1"

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (третя особа-1)

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Севастопільська міська філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (третя особа-2)

про визнання недійсним розпорядження, скасування державного акту та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" про:

- визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1",

- визнання недійсним державного акту ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088500001;

- зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя матеріали позовної заяви прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що Севастопольською міською державною адміністрацією було прийнято спірне розпорядження з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі № 910/7968/13 (суддя Пригунова А.Б.) вказані позовні вимоги Прокурора Ленінського району міста Севастополя задоволено повністю

Не погодившись з вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Авдеєва П.В., Куксова В.В., апеляційніу скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у спаві, розгляд справи призначено на 13.02.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А., суддів: Куксова В.В., Шаптали О.Є.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.02.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. та Шаптали О.Є. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Чорної Л.В., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 20.03.2014 рокую

У зв'язку з перебуванням судді суддів Чорної Л.В. та Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Власова Ю.Л., суддів: Куксова В.В., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 03.04.2014 року.

У зв'язку з виходом судді Гончарова С.А. з відпустки, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А., суддів: Куксова В.В., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.05.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.05.2014 року.

У зв'язку з участю судді Самсіна Р.І. у розгляді інших справ, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Гончарова С.А., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Так, апелянт посилається, зокрема, на наступне: судом не застосовано ст. 42 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою відносно земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків та отримання земельних ділянок об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, ст.ст. 1, 10, 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», та помилково застосовано до правовідносин статті 127, 128, 134 Земельного кодексу України, що свідчить про порушення судом норм матеріального права; спірне розпорядження прийнято саме відповідачем-1 не з вини відповідача-2; при прийнятті оскаржуваного рішення судом встановлені не всі обставини, що мають значення для справи; спірне розпорядження не може бути визнано судом недійсним, оскільки у зв'язку з його прийняттям не було порушено нічиїх права та охоронюваних законом інтересів; жодні підстави для визнання недійсним спірного державного акту відсутні.

Апелянтом 03.04.2014 року надані суду пояснення до апеляційної скарги, згідно яких апелянт стверджує про наступне: прокурор не мав права звертатись до суду з даним позовом; судом першої інстанції було порушено Конвенцію про захист прав людини і основоположніх свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції; вимога про звільнення земельної ділянки суперечить вимогам Конституції та законам України і не може бути виконана; оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень ст.ст. 12, 24, 62, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор 14.02.2014 року письмово заперечив проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та на те, що оскаржуване рішення відповідає засадам як національного, так і міжнародного права, та підстави для його скасування відсутні.

Позивач, відповідач-1 та треті особи до судового засідання, що відбулось 29.05.2014 року, не з'явились.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача, відповідача-1 та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності вказаних осіб є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

23.10.2009 р. Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 813-р "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1", яким затверджено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" проект землеустрою з відведення земельної ділянки, площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 та надано вищевказану земельну ділянку у власність відповідачу 2 з віднесенням її до категорії земель житлової та громадської забудови.

Розпорядження № 813-р від 23.10.2009 р. прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією на підставі позитивних висновків головного управління Держкомзему в м. Севастополі № 736/09 від 19.06.2009 про погодження проекту землеустрою та державної експертизи землевпорядної документації, № 3506/09 від 23.06.2010, № 1 від 03.03.2009 і № 98/МС від 12.06.2008, відділу Державної службі охорони культурної спадщини управління культурі і туризму міської державної адміністрації № 10/1441 від 14.12.2008, казенного підприємства «Південекогеоцентр» № 233 від 24.09.2008, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі № 2383/11-06-999 від 19.03.2009 і № 1880/11-06- 371 від 18.04.2008, Державної СЕС № 58 від січня 2009 р. і № 80 від 28.03.2008, комплексних містобудівних висновків управління містобудування та архітектури міської державної адміністрації № 88/4-2 від 03.03.2009 і № 4-1/2142 від 10.06.2008.

16.02.2010 р. Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" видано Державний акт Серії ЯИ № 043668 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією.

Як зазначалось, позовні вимоги Прокурора Ленінського району міста Севастополя, заявлені в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради полягали у:

- визнанні недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1",

- визнанні недійсним державного акту ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088500001;

- зобов'язанні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що Севастопольською міською державною адміністрацією було прийнято спірне розпорядження з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя.

Зокрема, прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополь, а відтак - відповідно до положень Земельного кодексу України розпорядження нею належить до компетенції Севастопольської міської ради, в той час як Севастопольська міська державна адміністрація, приймаючи розпорядження № 813-р від 23.10.2009 р. "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", перевищила визначені законом повноваження щодо розпорядження землями, що належать до комунальної власності.

Також, прокурор посилався на те, що нормами земельного законодавства України, чинного на час прийняття спірного розпорядження, не передбачено безоплатне набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки з числа земель державної або комунальної власності.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополь та надавалась для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією, то, в силу положень Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до виключної компетенції Севастопольської міської ради, та, приймаючи спірні розпорядження, Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що безоплатна передача та приватизація земельних ділянок кооперативами, як юридичними особами, Земельним кодексом України не визначено, як і не визначено компетенції органів виконавчої влади з цих питань; нормами Земельного кодексу України не передбачено набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності.

На підставі наведеного, судом було зроблено висновок про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При прийнятті спірного розпорядження № 813-р Севастопольська міська державна адміністрація керувалась: ст.ст. 118, 133, ст. 10 розділу 15 Перехідних положень Конституції України; ст.ст. 17, 42, 84, 120, ст. 12 розділу 10 Земельного кодексу України; ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»; Закон України «Про планування і забудову територій»; ст. 14 (розділ 3) Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»; п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного розпорядження) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таким чином, згідно положень діючого законодавства України, державою делеговано органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади повноваження щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувано їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Тобто, право на передачу у власність земельної ділянки мають як органи місцевого самоврядування (відповідні ради) так і органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації).

Згідно зі ст.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників.

Відповідно до ст. 173 Земельного Кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Земельного Кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

За висновками суду першої інстанції, спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності.

Відповідно до статті 1 Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності» під поняттям «розмежування земель державної та комунальної власності» слід розуміти таке: розмежування земель державної та комунальної власності полягає в здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави.

В адміністративно-територіальному утворенні України - місто Севастополь - розмежування земель державної власності відповідно закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» не було здійснено.

За таких обставин, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності на момент прийняття спірного розпорядження з матеріалів справи не вбачається, не підтверджена належними доказами та нормативно не обґрунтована.

За таких обставин, є хибними висновки суду першої інстанції про те, що, приймаючи спірні розпорядження, Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Земельним кодексом України.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" викладена правова позиція, згідно якої, якщо громадянин отримав майно від держави, то подальше його позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-ІУ (із змінами і доповненнями) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Апеляційним судом встановлено, що спірне розпорядження фактично виконано, відповідно до його приписів виникли правовідносини, які безпосередньо пов'язані з реалізацією прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-2.

Відповідно до ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

За змістом ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

На підставі наведених норм законодавства судом першої інстанції зазначено, що, по-перше, безоплатна передача та приватизація земельних ділянок кооперативами, як юридичними особами, Земельним кодексом України не визначено, як і не визначено компетенції органів виконавчої влади з цих питань; по-друге, нормами Земельного кодексу України не передбачено набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Як зазначалось, прокурором та позивачем не доведена належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності на момент прийняття спірного розпорядження.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" останнє є юридичною особою за законодавством України та утворений з метою забезпечення прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, здійснення господарської діяльності для власних потреб, забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Тобто, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" не призначене і не має своєю ціллю здійснення підприємницької діяльності. На підставі ст. 4 Закону „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 № 2866-ІІІ об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів, зокрема їх права на користування прибудинковою територією.

Статтями 1, 11 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

На підставі ст. 10 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься, зокрема: прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 № 2482-ХІІ передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків. Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду робить висновок про те, що законодавством України передбачена безоплатна передача у власність або надання у користування земельної ділянки об'єднанню власників багатоквартирного будинку.

Тобто, судом першої інстанції, при прийнятті спірного рішення, було помилково не застосовано положення ст. 42 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою відносно земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків та отримання земельних ділянок об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку, статті 1, 10, 11 Закону України «Про об'єднання співвласників».

Відповідно, посилання суду першої інстанції на судову практику Вищого господарського суду України в справах № 5020-1/144 від 23.05.2011 р. та № 5011-51/6750-2- 12 від 25.02.201 р., є недоречним, оскільки зазначені справи не стосуються надання земельної ділянки об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, правовий режим якого регулюється статтею 42 Земельного кодексу України.

З огляду на таке, у суду відсутні підстави для визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 813-р від 23.10.2009 р. "Про надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" у власність земельної ділянки для реконструкції та обслуговування житлового комплексу багатоквартирного будинку із прибудинковою територією по вул. Лермонтова, 1", яке, за висновками суду, відповідає вимогам законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Іншою частиною позовних вимог у даній справі було визнання недійсним державного акту ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0, 1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088500001;

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Спірний Державний акт Серії ЯИ № 043668 на право власності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на земельну ділянку площею 0,1603 га по вул. Лермонтова, 1 у місті Севастополь, виданий на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р, яке, за висновками суду, відповідає законодавству України та підстав для визнання його недійсним не вбачається.

Відповідно, підстави для визнання недійсним державного акту ЯИ № 043668, відсутні, а позовні вимоги в цій частині також є такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1603 га по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, яка вимагається прокурором до звільнення відповідачем, щодо якої були прийнято спірне розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 23.10.2009 р. № 813-р та спірний Державний акт Серії ЯИ № 043668.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наведених розпорядження та Державного акту, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" звільнити і повернути територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради.

З огляду на таке, позовні вимоги Прокурора Ленінського району міста Севастополя є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Разом з тим, ОСББ "Лермонтова 1" до суду першої інстанції подавалась заява про застосування позовної давності, оскільки про спірне розпорядження прокурору було відомо ще у 2010 році.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Надані відповідачем 2 копії процесуальних документів не підтверджують обізнаність Прокуратури міста Севастополя про передачу спірної земельної ділянки Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1", оскільки не підтверджують повідомлення Прокуратури міста Севастополя у встановленому порядку про розгляд справи щодо спірної земельної ділянки або/та присутність прокурора у судових засіданнях, на яких би досліджувались обставини її передачі у власність або користування.

В той же час у матеріалах справи містяться відомості про здійснення у лютому 2013 року прокуратурою перевірки інформації засобів масової інформації з питань законності забудови земельної ділянки по вул. Лермонтова, 1 в місті Севастополі, в результаті якої Прокуратурі міста Севастополя стало відомо про передачу вказаної земельної ділянки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1".

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, відповідально до ст. 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна давність щодо заявлених прокурором вимог на день звернення до Господарського суду міста Києва не сплила.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. (п.п. 2, 3, 4).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі № 910/7968/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд враховує наступне.

Згідно пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурором заявлено 3 вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним розпорядження, про визнання недійсним державного акту, про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку.

За таких обставин, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову, поданого в 2013 року, складає 3441,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлені ставки судового збору, зокрема, 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

За таких обставин, з огляду на вимоги апеляційної скарги, сума судового збору, що підлягала сплаті та яка була сплачена апелянтом за подання даної апеляційної скарги, складає 1720,50 грн.

Згідно п 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на визначеного прокурором позивача, Севастопольську міську раду, в сумі судового збору, належного до сплати за звернення з даним позовом до суду в розмірі 3441,00 грн. та належного до сплати за звернення з даною апеляційною скаргою в розмірі 1720,50 грн.

При цьому, сума судового збору за подання позовної заяви підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України, а сума судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі підлягає стягненню з позивача на користь апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі № 910/7968/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі № 910/7968/13 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Прокурора Ленінського району міста Севастополя - відмовити.

Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ЄДРПОУ 24872845) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лермонтова 1" (99011, м. Севастополь, вул. Лермонтова, 1, ЄДРПОУ 33712817) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1720,50 грн.

Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ЄДРПОУ 24872845) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3441,00 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов