Рішення

від 18.12.2013 по справі 903/1087/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2013 р. Справа № 903/1087/13 за позовом українсько-італійського спільного підприємства у формі ТзОВ «Венето», м.Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Рудня, Рожищенського району

про стягнення 124 847,56 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: Хуткий А.Я. (дов. б/н від 09.12.2013р.),

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_3 - представник (дов. б/н від 30.10.2013р.)

В судовому засіданні з 17.12.2013р. по 18.12.2013р. було оголошено перерву.

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 136 087,93 грн., з них: 114 907,50 грн. заборгованості, 19534,28 грн. пені, 1 646,15 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за угодою про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р.

05.11.2013р. відповідачем через канцелярію суду подано письмові пояснення на позов, в яких він позову не визнає, просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що він угоди про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року не підписував, в період з 29.03.2011 року по 28.03.2012 року постійно перебував за межами України, був працевлаштований в ТзОВ «ЛидерСтройГруп» (м.Полоцьк, Вітебської області, республіка Білорусь). На підтвердження цього подав трудовий контракт №225 від 29.03.2011 року.

Зазначає, що ні договору №11-8/71 від 10 грудня 2008 року, ні договорів №11/1-13 від 01.11.2004 року та №05-6/101 від 10.05.2006 року, про які йдеться в претензії №27 від 03.03.2013р., з позивачем не укладав і будь-яких товарів за цими договорами не отримував.

Вказує, що як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований лише 21.11.2006 року. На підтвердження цього подав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 21.11.2006 року № 2 192 000 0000 001037, видане Рожищенською районною державною адміністрацією.

В судовому засіданні 20.11.2013р. представник позивача позовні вимоги уточнила, просила стягнути з відповідача 124 847,56 грн., а саме: 94 907,50 грн. заборгованості за угодою про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р., 27 666,89 грн. пені за період 01.04.2012р. - 20.11.2013р., 2 273, 17 грн. процентів річних за період 01.04.2012р. - 20.11.2013р.

Фактично заявою про уточнення позовних вимог представник позивача зменшила розмір позовних вимог.

Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача на виконання вимог ухвали господарського суду від 06.11.2013р. надала суду для огляду оригінал угоди про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року, оригінал договору №11-8/71 від 10 грудня 2008 року; пояснює, що договори №11/1-13 від 01.11.2004 року та №05-6/101 від 10.05.2006 року між позивачем та відповідачем не укладались, в претензії вих. № 27 від 03.03.2013р. зазначені помилково; пояснює, що вимоги ухвали суду від 06.11.2013р. щодо подачі оригіналів накладних, товаротранспортних накладних, шляхових листів, довіреностей на отримання товару за договором №11-8/71 від 10 грудня 2008 року виконати не можливо, оскільки вони були знищені у зв'язку зі спливом строку їх зберігання.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні 20.11.2013 року позовні вимоги заперечували з підстав, викладених у письмових поясненнях від 05.11.2013р., заявили клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису відповідача на угоді про погашення заборгованості № 16-06/2012 від 21.02.2012р.

Для вирішення судом клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи ухвалою від 20.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.12.2013р., витребувано від сторін додаткові пояснення і докази.

У зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення позивача про судовий розгляд 04.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 17.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2013 року заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, вважаючи, що часткове виконання відповідачем умов угоди про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року свідчить про вільне волевиявлення та відповідність умов правочину внутрішній волі підприємця ОСОБА_1

У зв'язку із встановленням судом обставин, які свідчать про схвалення відповідачем угоди про погашення заборгованості № 16-06/2012 від 21.02.2012р., клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою дослідження підпису відповідача на цій угоді залишено судом без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2013р. подав доповнення до заперечень проти позову, в яких посилається на безпідставність нарахування пені та процентів річних, заявив про застосування строку позовної давності для стягнення пені.

Для підготовки представником відповідача контррозрахунку пені в судовому засіданні з 17.12.2013р. до 18.12.2013р. було оголошено перерву.

В судовому засіданні 18.12.2013р. представником відповідача було подано доповнення до заперечень проти позову та контррозрахунок пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

21.02.2012 року між українсько-італійським спільним підприємством у формі ТзОВ «Венето» як кредитором і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як боржником було укладено угоду №16-06/2012 про погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 1 угоди боржник в порядку та на умовах, визначених цією угодою, зобов'язується погасити свою заборгованість перед кредитором, яка виникла в результаті несплати боржником належних грошових сум за товар, поставлений згідно з договором №11-8/71 від 10.12.2008р., згідно з яким кредитор виступав постачальником, а боржник - покупцем.

Згідно з підпунктами 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. боржник зобов'язався погасити заборгованість перед кредитором в сумі, погодженій сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, згідно з графіком погашення заборгованості (березень 2012 року - лютий 2014 року).

Графік погашення заборгованості наведений в п.2.1.2. угоди: березень 2012 року - 4407,50 грн.; квітень 2012 року - 4000 грн.; травень 2012 року - 4000 грн.; червень 2012 року - 4000 грн.; липень 2012 року - 6000 грн.; серпень 2012 року - 6000 грн.; вересень 2012 року - 6000 грн.; жовтень 2012 року - 6000 грн.; листопад 2012 року - 6000 грн.; грудень 2012 року - 6000 грн.; січень 2013 року - 4000 грн.; лютий 2013 року - 4000 грн.; березень 2013 року - 4000 грн.; квітень 2013 року - 4000 грн.; травень 2013 року - 4000 грн.; червень 2013 року - 4000 грн.; липень 2013 року - 6000 грн.; серпень 2013 року - 6000 грн.; вересень 2013 року - 6000 грн.; жовтень 2013 року - 6000 грн.; листопад 2013 року - 6000 грн.; грудень 2013 року - 6000 грн.; січень 2014 року - 4000 грн.; лютий 2014 року - 4000 грн.

Згідно з п.4.1. угоди у випадку порушення зобов'язання, що виникає з угоди, сторона несе відповідальність, визначену даною угодою та (або) чинним в Україні законодавством.

Пунктом 4.7. угоди визначено, що у разі затримки боржником виплат згідно з графіком погашення заборгованості, останній сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

В процесі судового розгляду представник позивача пояснював, що в тексті угоди про погашення заборгованості допущено помилку: зазначено про те, що товар поставлявся за договором №11-8/71 від 10.12.2008р., стверджував, що фактично товар поставлявся за договором №11-8/71 від 05.11.2008р.

На вимогу суду позивач подав копію договору №11-8/71 від 05.11.2008р. (а.с.49-69).

Також представник позивача пояснював, що на виконання умов угоди №16-06/2012 від 21.02.2012р. відповідач перераховував позивачу кошти: 21.05.2012 року - 4000 грн., 28.11.2012р. - 1000 грн., 05.12.2012р. - 500 грн., а всього 5500 грн.

На підтвердження цього позивачем подано копії банківських виписок по особовому рахунку за 21.05.2012р., 28.11.2012р., 05.12.2012р.

Претензією №27 від 03.03.2013р. позивач звертався до відповідача про перерахування суми заборгованості в розмірі 114 907,50 грн.

Факт отримання претензії відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 25.04.2013р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суми визнаної заборгованості не перерахував, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

У відповідності із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав належним чином взятих за угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р. зобов'язань, не перерахував позивачу 94907,50 грн. заборгованості за період березень 2012 року - жовтень 2013 року.

З доводами відповідача про відсутність у нього обов'язку по перерахуванню позивачу сум, вказаних в угоді №16-06/2012 від 21.02.2012р., погодитись не можна.

Угода про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р. не визнана у встановленому законом порядку недійсною, не розірвана, за змістом ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, обов'язку відповідача перераховувати заборгованість.

Судом було витребувано, оглянуто і приєднано до матеріалів справи оригінал угоди про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р.

В процесі розгляду справи відповідач заперечував свій підпис на цій угоді.

Однак, угода про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р. скріплена печаткою відповідача.

Згідно з п.2 ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України печатка є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

Враховуючи наявність печатки на угоді про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р., суд дійшов висновку про те, що скріпивши цю угоду своєю печаткою, відповідач визнав і схвалив дії особи, яка підписала договір.

Доказів на підтвердження того, що станом на час укладення цієї угоди печатка була втрачена або викрадена відповідач суду не подав.

Крім цього, відповідач перераховував кошти позивачу: 21.05.2012 року відповідач перерахував 4000 грн., 28.11.2012р. - 1000 грн., 05.12.2012р. - 500 грн., а всього 5500 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 21.05.2012р., 28.11.2012р., 05.12.2012р. (а.с.12-14).

Перераховуючи кошти, в рядку "Призначення платежу" відповідач вказував, що це погашення дебіторської заборгованості ОСОБА_1.

Отже, частково виконуючи зобов'язання, перераховуючи кошти, відповідач вчинив дії, що свідчать про схвалення ним угоди та визнання свого боргу перед позивачем.

Того факту, що це якийсь інший борг, а не борг за угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р., відповідач суду не довів, а також не подав доказів, які б підтверджували його доводи про те, що ці кошти перераховував не він.

Ще одним доказом, який підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 120 407,50 грн., є акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами, скріплений печатками (а.с.38).

Оскільки підставою вимог позивача у даній справі є невиконання відповідачем зобов'язання по перерахуванню заборгованості за угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р., яка не визнана недійсною, не розірвана, доводи відповідача про непідписання ним договору на поставку товару, неотримання за ним товару не приймаються судом до уваги і не можуть бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р.

Схваливши угоду №16-06/2012 від 21.02.2012р., відповідач визнав існування у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 120 407,50 грн. і зобов'язався її перераховувати.

Укладення відповідачем трудового контракту №225 від 29.03.2011 року, за яким він нібито в період з 29.03.2011 року по 28.03.2012 року постійно перебував за межами України, оскільки був працевлаштований в ТзОВ «ЛидерСтройГруп» (м.Полоцьк, Вітебської області, Республіка Білорусь) не є переконливим доказом того, що він 21.02.2012 року не міг укласти угоду про погашення заборгованості №16-06/2012.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 94907,50 грн. заборгованості за період березень 2012 року - жовтень 2013 року, яка ґрунтується на угоді про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21.02.2012р., підлягає до задоволення.

Згідно із заявою про уточнення позовних вимог, зареєстрованої в господарському суді 20.11.2013р. (а.с.44-48), позивач просить також стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із уточненим розрахунком позивача (а.с.46) пеня становить 27 666,89 грн.

Із розрахунку вбачається, що пеня обчислена, виходячи із розміру, встановленого пунктом 4.7. угоди - 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п.4.7. угоди №16-06/2012 від 21.02.2012р. у разі затримки боржником виплат згідно з графіком погашення заборгованості, останній сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

Аналіз умов угоди щодо строків перерахування платежів, документів про фактичне перерахування коштів свідчать про те, що відповідач допустив порушення строків перерахування платежів, визначених угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р., а відтак є правові підстави для стягнення з нього пені, однак, в іншому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні угоди №16-06/2012 від 21.02.2012р. сторони визначили відповідальність відповідача за порушення зобов'язання щодо перерахування чергового платежу, проте, враховуючи вищезазначені норми, розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідний період.

Крім цього, в інформаційному листі Вищого господарського суду України №« 01/-8/211 від 07.04.2008р. зазначено таке.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, не обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

За таких обставин нарахована позивачем за період прострочення з 01.04.2012р. по 20.11.2013р. пеня підлягає перерахунку та обмеженню подвійною обліковою ставкою, виходячи з такого розрахунку.

1. За платежем до 31.03.2012р. - 4407,50 грн.:

з 01.04.2012р. по 20.05.2012р. - 50 дн.; 4407,50x15% : 365 х 50 = 90,57 грн.;

з 21.05.2012р. по 30.09.2012р. - 133 дн.; 4407,50-4000,00) х 15% : 365 х 133 = 22,27 грн.;

2. За платежем до 30.04.2012р. - 4000,00 грн.:

з 01.05.2012р. по 31.10.2012р. - 184;4000,00 х 15% : 365 х 184 = 302,47грн.;

3. За платежем до 31.05.2012р. - 4000,00 грн.:

з 01.06.2012р. по 27.11.2012р. - 180 дн.; 4000,00x15% : 365 х 180 = 295,89грн.;

з 28.11.2012р. по 30.11.2012р. - 3 дн.; 4000,00-1000,00) х 15% : 365 х З = З,70 грн.;

4. За платежем до 30.06.2012р. - 4000,00 грн.:

з 01.07.2012р. по 04.12.2012р. - 157 дн.; 4000,00x15% : 365 х 157 = 258,08грн.;

з 05.12.2012р. по 31.12.2012р. - 27 дн.; 4000,00-500,00 х 15% : 365 х 27 = 38,84 грн.;

5. За платежем до 31.07.2012р.-6000,00 грн.:

з 01.08.2012р. по 31.01.2013р.-184 дн.; 6000,00x15% : 365 х 184 = 453,70 грн.;

6. За платежем до 31.08.2012р. - 6000,00 грн.:

з 01.09.2012р. по 28.02.2013р. - 181 дн.; 6000,00 х 15% : 365 х 181 = 446,30 грн.;

7. За платежем до 30.09.2012р. - 6000,00 грн.:

з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. - 182 дн.; 6000,00x15% : 365 х 182 = 448,77 грн.;

8. За платежем до 31.10.2012р. - 6000,00 грн.:

з 01.11.2012р. по 30.04.2013р. - 181 дн.; 6000,00x15% : 365 х 181 = 446,30грн.;

9. За платежем до 30.11.2012р. - 6000,00 грн.:

з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. - 182 дн.; 6000,00x15% : 365 х 182 = 448,77 грн.;

10. За платежем до 31.12.2012р. - 6000,00 грн.:

з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. - 160 дн.; 6000,00 х 15% : 365 х 160 = 394,52 грн.;

з 10.06.2013р. по 30.06.2013р. - 21 дн.; 6000,00 х 14% : 365 х 21 = 48,33 грн.;

11. За платежем до 31.01.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.02.2013р. по 09.06.2013р. - 129 дн.; 4000,00x15% : 365 х 129 = 212,05 грн.;

з 10.06.2013р. по 31.07.2013р. -52 дн.; 4000,00 х 14% : 365x52 = 79,78 грн.;

12. За платежем до 28.02.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.03.2013р. по 09.06.2013р. - 101 дн.; 4000,00 х 15% : 365 х 101 = 166,03 грн.;

з 10.06.201Зр. по 31.08.201Зр. - 83 дн.; 4000,00 х 14% : 365 х 83 = 127,34 грн.;

13. За платежем до 31.03.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.04.2013р. по 09.06.2013р. - 70 дн.; 4000,00 х 15% : 365x70 = 115,07 грн.;

з 10.06.2013р. по 30.09.2013р. - 113дн.; 4000,00 х 14% : 365 х 113 = 173,37 грн.;

14. За платежем до 30.04.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.05.2013р. по 09.06.2013р. - 40дн.; 4000,00 х 15% : 365 х 40 = 65,75 грн.;

з 10.06.2013р. по 31.10.2013р. - 144 дн.; 4000,00x14% : 365 х 144 = 220,93 грн.;

15. За платежем до 31.05.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.06.2013р. по 09.06.2013р. - 9дн.; 4000,00 х 15% : 365 х 9 = 14,79 грн.;

з 10.06.2013р. по 31.10.2013р. - 144 дн.; 4000,00x14% : 365 х 144 = 220,93 грн.;

16. За платежем до 30.06.2013р. - 4000,00 грн.:

з 01.07.2013р. по 31.10.2013р. - 123 дн.; 4000,00x14% : 365x123 = 188,71 грн.;

17. За платежем до 31.07.2013р. - 6000,00 грн.:

з 01.08.2013р. по 31.10.2013р. - 92 дн.; 6000,00 х 14% : 365x92 = 211,73 грн.;

18. За платежем до 31.08.2013р. - 6000,00 грн.:

з 01.09.2013р. по 31.10.2013р. - 61 дн.; 6000,00x14% : 365x61 = 140,38 грн.;

19. За платежем до 30.09.2013р. - 6000,00 грн.:

з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. -31 дн.; 6000,00x14% :365x31 = 71,34 грн., а всього 5706,71 грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Як випливає із змісту ст.256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

У відповідності із ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи п.п.2.1.2. п.2.1.угоди, про порушення відповідачем строків платежу позивач дізнавався першого числа кожного місяця впродовж квітня 2012р. - жовтня 2013р..

Із поштового штемпеля на конверті (а.с. 21) видно, що позовну заяву до господарського суду позивачем було надіслано 18.10.2013р.

Враховуючи наведене, позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з відповідача 2360,59 грн. пені за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р., з 01.05.2012р. по 31.10.2012р., з 01.06.2012р. по 30.11.2012, з 01.07.2012р. по 31.12.2012р., з 01.08.2012р. по 31.01.2013р., з 01.09.2012р. по 28.02.2013р., з 01.10.2012р. по 31.03.2013р.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заявив про застосування позовної давності для стягнення з пені.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача 2360,59 грн. пені за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р., з 01.05.2012р. по 31.10.2012р., з 01.06.2012р. по 30.11.2012, з 01.07.2012р. по 31.12.2012р., з 01.08.2012р. по 31.01.2013р., з 01.09.2012р. по 28.02.2013р., з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. відсутні у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків перерахування платежів, визначених угодою №16-06/2012 від 21.02.2012р., є правові підстави для стягнення з нього пені в розмірі 3346,12 грн. за період з 01.11.2012р. по 30.04.2013р., з 01.12.2012р. по 31.05.2013р., з 01.01.2013р. по 30.06.2013р., з 01.02.2013р. по 31.07.2013р., з 01.03.2013р. по 31.08.2013р., з 01.04.2013р. по 30.09.2013р., з 01.05.2013р. по 31.10.2013р., з 01.06.2013р. по 31.10.2013р., з 01.07.2013р. по 31.10.2013р., з 01.08.2013р. по 31.10.2013р., з 01.09.2013р. по 31.10.2013р., з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив строки погашення заборгованості, встановлені підпунктом 2.1.2. п.2.1. угоди, вимога позивача про стягнення з відповідача 2273,17 грн. процентів річних за період прострочення з 01.04.2012р. по 20.11.2013р. підлягає до задоволення.

У зв'язку із частковим задоволення позову на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, судом враховано факт зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому позивачу слід повернути з державного бюджету 224,81 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 207, 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь українсько-італійського спільного підприємства у формі ТзОВ «Венето» (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 6-В, код ЄДРПОУ 19344096, п/р 26006009100059 у АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658) 100 526 грн. 79 коп., з них: 94 907 грн. 50 коп. заборгованості, 3346 грн. 12 пені, 2273 грн. 17 коп. процентів річних, 2010 грн. 54 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 24 320 грн. 77 коп. пені відмовити.

4. ГУ ДКСУ у Волинській області повернути українсько-італійському спільному підприємству у формі ТзОВ «Венето» (01013, м. Київ, вул.. Деревообробна, 6-В, код ЄДРПОУ 19344096, п/р 26006009100059 у АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658) 224 грн. 81 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №4464 від 15.10.2013р. (оригінал цього платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №903/1087/13).

Повне рішення складено: 23.12.2013р.

Суддя І. О. Якушева