Постанова

від 08.05.2014 по справі 903/1087/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа №903/1087/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ткачу Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Собковський С.М. (довіреність №2765 від 30.10.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 18 грудня 2013 року у справі №903/1087/13 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 124 847,56 грн.,

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов Українсько-італійського спільного підприємства у формі ТОВ "Венето" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 124 847,56 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 100526,79 грн., з яких: 94907,50 грн. - заборгованості, 3346,12 грн. - пені, 2273,17 грн. - 3% річних, 2010,54 грн. - судового збору, і відмовлено в частині стягнення 24320,77 грн. - пені.

Відповідач, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки вважає Угоду про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року є невчиненим правочином тому, що між ним і позивачем не проводилось будь-якої господарської діяльності і не укладалось жодних договорів, в тому числі і Договір №11-8/71 від 10 грудня 2008 року, посилання на який йдеться в Угоду про погашення заборгованості. Позивач не виконав вимоги господарського суду Волинської області та не підтвердив належними доказами укладення вищезазначеного договору, натомість подав до суду Дилерський договір №11-в/71 від 05 листопада 2008 року, посилань на який не має в Угоді про погашення заборгованості №16-06/2012. На дату зазначену в Угоді №16-06/2012, він працював за межами України за контрактом і підпис та печатка в Угоді не його.

Також, позивачем не було підтверджено наявності боргу жодними первинними документами, не встановлено походження такого боргу, а прописання боргу в угоді не може свідчити про реальну його наявність у відповідача.

Необґрунтованим вважає висновок суду про те, що своїми діями по перерахуванню 5500 грн. відповідач схвалив існування заборгованості перед позивачем, оскільки платіжні доручення (від 21 травня 2012 року на 4000,00 грн., від 28 листопада 2012 року на 1000,00 грн., від 05 грудня 2012 року на 500,00 грн.) у розділі "Платник" містять відомості не про відповідача, а про іншу особу, а у розділі "Призначення платежу" не конкретизовано яку заборгованість погашено даними платежами.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

20 січня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05 лютого 2014 року.

05 лютого 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 лютого 2014 року та зобов'язано позивача подати суду оригінали договорів №11-8/71 від 10 грудня 2008 року, №11/1-13 від 01 листопада 2004 року та №05-6/101 від 10 травня 2006 року та належним чином завірені їх копії; оригінали накладних, товаротранспортних накладних, шляхових листів, довіреностей на отримання товару за вказаними договорами, а також належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи. В свою чергу, представника відповідача було зобов'язано надати витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ФОП ОСОБА_3 та на ФОП ОСОБА_5.

19 лютого 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 березня 2014 року.

19 березня 2014 року, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення - скасувати. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає угоду укладеною, а тому рішення відповідає обставинам справи. Зазанчив також, що документи які вимагались судом у позивача знищені, а тому не можуть бути надані.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання відповідача - ОСОБА_3 та призначено почеркознавчу експертизу щодо належності йому підпису виконаного в Угоді про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року та зупинено провадження у справі №903/1087/13 до отримання висновку цієї експертизи.

23 квітня 2014 року, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок експертизи №1139 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 квітня 2014 року та матеріали справи №903/1087/13.

05 травня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було поновлено провадження у справі №903/1087/13 та призначено розгляд апеляційної скарги, з урахуванням клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів, на 08 травня 2014 року, про що сторони були ознайомлені телефонограмами.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує телефонограма №903/1087/13 від 05 травня 2014 року з відміткою про отримання 05 травня 2014 року ОСОБА_6

Представник позивача направив суду телеграму від 06 травня 2014 року про відкладення розгляду спору на іншу дату у зв'язку з відпусткою представника.

Проте, враховуючи, що телефонограму про час судового розгляду була отримана позивачем в особі його представника ОСОБА_6, яка погоджувалась з призначеною датою та не повідомляла про свою відпустку, також враховуючи що в попередніх судових засіданнях приймав інший представник Українсько-італійського СП у формі ТОВ "Венето" - Хуткий А.Я. (а.с.96, 103), тобто зазначений у клопотанні представник товариства не є єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача (належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, що свідчить про надання йому можливості скористатися наданими ст. 22 ГПК України правами на участь у судовому засіданні його представника) не перешкоджає перегляду справи за наявними в матеріалах справи доказами й відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Крім того, судовою колегією враховується, що відсутність представника позивача, відповідно до ст. 77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, та обов'язковість явки представника позивача у судове засідання судом не визнавалась.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

29 березня 2011 року, ОСОБА_3 уклав трудовий контракт №235, як робітник-іноземець, з ТОВ "ЛідерСтройГруп" республіки Бєларусь на роботу отделочніком з 29 березня 2011 року по 29 березня 2012 року. (а.с.29-30)

21 жовтня 2013 року, Українсько-італійське спільне підприємство у формі ТОВ "Венето" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 124 847,56 грн. , яка складається з заборгованості, пені та 3% річних. (а.с.2-5)

В підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав Угоду №16-06/2012 про погашення заборгованості від 21 лютого 2012 року укладену між українсько-італійським спільним підприємством у формі ТОВ "Венето", як кредитором, і ФОП ОСОБА_3, як боржником, згідно умов якої боржник зобов'язується погасити свою заборгованість перед кредитором відповідно графіку погашення заборгованості, у період з 01 березня 2012 року по 28 лютого 2014 року, у сумі 120407,50 грн., яка виникла в результаті несплати боржником належних грошових сум за товар, поставлений за Договором №11-8/71 від 10 грудня 2008 року. (а.с.9-11, 91-93)

Пунктом 4.7. даної Угоди, також визначено, що у разі затримки боржником виплат згідно з графіком погашення заборгованості, останній сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день затримки.

В період з 21 травня по 05 грудня 2012 року на рахунок позивача, платежами на суму 4000 грн. від 21 травня 2012 року; на суму 1000 грн. від 28 листопада 2012 року та на суму 500 грн. від 05 грудня 2012 року, було переведено 5500,00 грн. (банківські виписки). (а.с.12-14)

03 березня 2013 року, позивач направив відповідачу претензією №27, в якій, посилаючись на Угоду №16-06/2012 про погашення заборгованості від 21 лютого 2011 року, вимагав сплатити протягом 3 діб заборгованість у розмірі 114907,50 грн., яка виникла в результаті несплати відповідачем грошових сум за поставлений товар згідно Договору №11/1-33 від 01 листопада 2004 року та Договору №05-6/101 від 10 травня 2006 року, укладених між сторонами. (а.с.15)

20 листопада 2013 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 124 847,56 грн., а саме: 94 907,50 грн. - заборгованості за Угодою про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року, 27 666,89 грн. - пені за період 01 квітня 2012 року - 20 листопада 2013 року, 2 273, 17 грн. - 3% річних за період 01 квітня 2012 року - 20 листопада 2013 року. (а.с.44-48)

18 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов Українсько-італійського спільного підприємства у формі ТОВ "Венето" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 124 847,56 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 100526,79 грн., з яких: 94907,50 грн. - заборгованості, 3346,12 грн. - пені, 2273,17 грн. - 3% річних, 2010,54 грн. - судового збору, і відмовлено в частині стягнення пені в сумі 24320,77 грн. (а.с.105-108)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує зі способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження того, що відповідач взяв на себе зобов'язання в поверненні боргу у розмірі 120407,50 грн., позивачем надано Угоду про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року (а.с.91-93), акт звірки взаєморозрахунків між сторонами (а.с.38) та банківські виписки за якими відповідач з 21 травня по 05 грудня 2012 року сплатив на рахунок позивача 5500,00 грн. (а.с.12-14)

Проте, надані позивачем матеріали колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначена Угода про погашення заборгованості складена у період коли відповідач значний період перебував на заробітках за межами України (в республіці Беларусь) з повним робочим днем та повним робочим тижнем, що виключало можливість йому покидати робоче місце у робочий час та прибути в м. Київ для укладання даної Угоди. В ній невірно вказана адреса підприємця та його код ЕДРПОУ (а.с.27-28). Крім того, за висновком експерта Львівського НДІСЕ №1139 від 16 квітня 2014 року, підпис, який міститься в графі "боржник" на Угоді про погашення заборгованості №16-06/2012, від імені ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с.152-159)

Також, як вбачається з цієї Угоди №16-06/2012, вона складена у зв'язку з заборгованістю відповідача, в результаті несплати ним коштів за поставлений позивачем товар за Договором (накладною) №11-8/71 від 10 грудня 2008 року. Однак, при направленні претензії №27 від 03 березня 2013 року, за якою позивач вимагав від відповідача сплатити протягом 3 діб заборгованість у розмірі 114907,50 грн. посилаючись на Угоду про погашення заборгованості №16-06/2012, зазначається, що даний борг виник у результаті несплати відповідачем грошових сум за поставлений товар згідно Договору №11/1-33 від 01 листопада 2004 року та Договору №05-6/101 від 10 травня 2006 року, укладених між сторонами. (а.с.15) А на вимогу суду надати зазначені вище договори, позивачем був наданий лише Дилерський договір №11-в/71 від 05 листопада 2008 року (а.с.49-69) з якого не вбачається коли, який і яку суму поставлявся позивачем товар.

Пояснення представника позивача про те, що при укладенні Угоди від 21 лютого 2012 року було допущено неточності та неправильно зазначено Договір №11-в/71 від 05 листопада 2008 року, судовою колегією відхиляються, так як за п.7.3, 7.6 даної Угоди №16-06/2012 сторони несуть відповідальність за правильність вказаних в Угоді реквізитів, а всі виправлення мають силу і приймаються до уваги, якщо вони датовані, засвідчені підписами сторін та скріплені їх печатками. Натомність зазначена Угода не містить таких позначок.

Наданий акт звірки, також не може бути взятий до уваги, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити.

Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №13/300 від 07 лютого 2007 року.

Також, судова колегія критично відноситься до висновків місцевого господарського суду про те, що кошти, які надійшли до позивача у розмірі 5500,00 грн., вказують не те, що відповідачем схвалено Угоду від 21 лютого 2012 року та визнано борг перед позивачем, оскільки з наданих позивачем виписок по банківському рахунку не вбачається, що дані кошти перераховувались саме відповідачем, а у графі "Призначення платежу" не міститься посилань саме на Угоду про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року, а тому без первинних бухгалтерських документів, дані виписки не можуть бути взяті до уваги як докази заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості чого позивачем зроблено не було.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що у судовому засіданні позивачем не надано достатніх та переконливих доказів того, що ним відповідачу був поставлений товар на 120407,50 грн. і останній, для погашення своєї заборгованості, уклав з позивачем Угоду про погашення заборгованості №16-06/2012 від 21 лютого 2012 року та вчинив дії по її виконанню, а тому рішення господарського суду Волинської області від 18 грудня 2013 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Українсько-італійському СП у формі ТОВ "Венето" за їх недоведеністю.

Відповідно до вимог ст. ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги судові витрати по її розгляду підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. (а.с.119)

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 18.12.13 р. у справі №903/1087/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 6-В, код ЄДРПОУ 19344096, п/р 26006009100059 у АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", МФО 300658) на користь (45106, Волинська область, с. Рудня, вул. Центральна, 14, код ЄДРПОУ 2827908719) 1005 (одну тис. пять) грн. 27 коп. - витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1087/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.