Постанова

від 19.12.2013 по справі 42/103

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа№ 42/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Хрипуна О.О.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

від позивача: Стилик О.Ю., Калінін М.В.;

від відповідача: Залунін К.В.;

від ДВС: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 29.10.2013р. (суддя Паламар П.І.), прийняту за

результатами розгляду

скарги Державного підприємства "Енергоринок"

на дії Відділу примусового виконання рішень управління

державної виконавчої служби Головного управління

юстиції у м. Києві

у справі №42/103

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення

виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову

270 430 444,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі №42/103 скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було задоволено, а саме:

- визнано дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2010р. неправомірними;

- визнано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП № 39835224 від 23.09.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) незаконною;

- зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі №42/103, прийняти нове рішення, яким визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження правомірними, а постанову від 23.09.2013р. №39835224 про відмову у відкритті виконавчого провадження законною.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідно до п.3.4.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати;

- відповідачем по ухвалі суду у справі №42/103 від 14.09.2010р. було достроково погашено заборгованість за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року;

- залишок заборгованості відповідача перед позивачем за листопад 2009 року склав 4 201 231,67 грн., строк сплати цього залишку ще не настав і буде погашено відповідачем згідно з умовами мирової угоди, а саме у квітні-травні 2015 року;

- позивачем не було надано відомостей щодо виконання відповідачем ухвали суду у справі №42/103 від 14.09.2010р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.12.2013р.

16.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Хрипуна О.О., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 19.12.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі №42/103 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження правомірними, а постанову від 23.09.2013р. №39835224 про відмову у відкритті виконавчого провадження законною.

В судовому засіданні 19.12.2013р. представник позивача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання 19.12.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, враховуючи наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Державне підприємство "Енергоринок" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - відповідач) заборгованості за договором №4721/01 від 30.05.2008р. на постачання електричної енергії, у загальному розмірі 270 430 444,25 грн. (з них: 257 292 294,09 грн. - основний борг, 7 723 337,47 грн. - інфляційних втрат, 648 024,33 грн. - 3% річних, 4 428 165,24 грн. - пеня, 257 292,29 грн. - 0,1% штрафУ, 91 330,091 грн. - 0,05% штрафУ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103 (том справи - 1, аркуші справи - 143-147) було затверджено мирову угоду між сторонами, в якій сторони, зокрема, дійшли згоди про розміри, порядок і строки погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Позивач надає відповідачу відстрочку та розстрочку погашення заборгованості на загальну суму 265 290 355,66 грн. на наведених в мировій угоді умовах, а відповідач зобов'язується погасити заборгованість рівномірними платежами відповідно до наведених умов. Загальний строк погашення заборгованості відповідачем перед позивачем встановлюється до 30.09.2020р. включно. Перший платіж із погашення заборгованості, що підлягає розстрочці за цією мировою угодою, повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2013р. Кожний черговий платіж має бути здійснений відповідачем не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з графіком, наведеним в мировій угоді. Відповідач має право дострокового погашення заборгованості за цією мировою угодою. Сторони погоджуються з тим, що у випадку невиконання відповідачем умов цієї мирової угоди, позивач має право вимагати виконання умов цієї мирової угоди в примусовому порядку (п.п.5-11 резолютивної частини ухвали суду).

В жовтні 2013 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, зазначаючи про те, що постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ВП №39835224 від 23.09.2013р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового з виконання ухвали Господарського суду міста Києва у справі №42/103 від 14.09.2010р. про затвердження мирової угоди. На думку позивача, вказана постанова винесена без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим він просив суд визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з цього приводу неправомірними, а постанову ВП №39835224 від 23.09.2013р. - недійсною та зобов'язати орган Державної виконавчої служби прийняти до виконання ухвалу суду у справі №42/103 від 14.09.2010р.

Господарський суд міста Києва визнав вищевказану скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, про що було винесено відповідну ухвалу від 29.10.2013р. у справі №42/103 (том справи - 1, аркуші справи - 197-199).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження").

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження").

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, п.2 ч.2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2013р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою №01/71-8030 від 06.09.2013р. про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. про затвердження мирової угоди у справі №42/103 (том справи - 1, аркуші справи - 174-175).

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 23.09.2013р. ВП №39835224 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103 (том справи - 1, аркуш справи - 170), у зв'язку з тим, що ухвалою суду не передбачені заходи примусового виконання рішень, визначені ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження".

В ч.1 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" наведені вимоги до виконавчого документа, згідно з якими у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі №42/103 від 14.09.2010р. про затвердження мирової угоди відповідає вищенаведеним вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження". Зокрема, в ухвалі суду встановлений обов'язок відповідача (боржника) сплатити на користь позивача (стягувача) кошти на загальну суму 265 290 355,66 грн. При чому, ці грошові кошти відповідач повинен сплачувати щомісячними платежами у розмірі по 2 852 584,47 грн. кожен з січня 2013р. до вересня 2020р. Окрім того, в ухвалі суду передбачена можливість примусового виконання цього обов'язку в разі неналежного виконання боржником мирової угоди.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної справи не надано доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем графіку погашення заборгованості, погодженого сторонами в мировій угоді, затвердженій ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103 відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим в ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", строк пред'явлення її до виконання не закінчився і пред'явлена вона була до належного органу Державної виконавчої служби, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у державного виконавця правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали суду.

Відповідачем та Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не надано доказів на підтвердження наявності підстав, які б виключали здійснення виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження", були відсутні, колегія суддів вважає неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП №39835224 від 23.09.2013р., що в свою чергу свідчить про обґрунтованість доводів позивача, викладених в скарзі на дії вищезгаданого органу Державної виконавчої служби України.

Доводи відповідача відносно дотримання строків та черговості оплати платежів з погашення заборгованості не приймаються судом до уваги, оскільки вони не стосуються предмету розгляду у цій справі, так як в даному випадку оскаржуються дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010р. у справі №42/103.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 29.10.2013р. у справі №42/103 місцевим господарським судом було дотримано норми процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 86, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. у справі №42/103 - без змін.

2. Матеріали справи №42/103 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

О.О. Хрипун