Постанова

від 28.11.2013 по справі 826/14019/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2013 року № 826/14019/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 р. №0001912250, №0001902250, №0001922250 та №0000691702 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВІ", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 р. №0001912250, №0001902250, №0001922250 та №0000691702.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім у періоді, що перевірявся, за результатами господарської діяльності не було допущено порушень вимог законодавства. Позивач звертав увагу суду на те, що встановлені відповідачем в акті перевірки порушення з боку позивача не підтверджуються належними доказами, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.10.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "МВІ" (код 34426301) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. від 09.08.2013 р. №472/26-53-22-05-21/34426301 (надалі - Акт перевірки №472/26-53-22-05-21/34426301).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №472/26-53-22-05-21/34426301, позивачем порушено вимоги:

- пп.4.1 ст.4, п.5.9. ст.5, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4., пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 294884,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року - на суму 95565,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року - на суму 199319,00 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 585879,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року - на суму 35263,00 грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 293168,00 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 21980,00 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 16100,00 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 30383,00 грн., за 1 квартал 2012 року - на суму 2662,00 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 74944,00 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 111379,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті бюджету, всього у розмірі 81607,00 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - на суму 2535,00 грн., за серпень 2012 р. - на суму 10467,00 грн., за листопад 2012 р. - на суму 50040,00 грн., за грудень 2012 р. - на суму 18565,00 грн.;

- пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2. п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, пп.„а" п.171.2 ст.171, пп.„а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 236,74 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №472/26-53-22-05-21/34426301 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001912250 від 21.08.2013 р. (надалі - ППР №0001912250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 715233,00 грн., з яких 585879,00 грн. - за основним платежем, а 129354,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001902250 від 21.08.2013 р. (надалі - ППР №0001902250), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 294884,00 грн.; №0001922250 від 21.08.2013 р. (надалі - ППР 0001922250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102009,00 грн., з яких 81607,00 грн. - за основним платежем, а 20402,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000691702 від 21.08.2013 р. (надалі - ППР №0000691702), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 33582,59 грн., з яких 236,74 грн. - за основним платежем, а 33345,85 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МВІ" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.07.2006 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 12.07.2006 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 27.03.2008 р.

В Акті перевірки №472/26-53-22-05-21/34426301 відповідачем зазначалось, що позивачем в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 р. на суму 124000,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування звітного податкового року на загальну суму 95565 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 р. у сумі 95565,00 грн., за 2-3 квартал 2011 р. у сумі 95565,00 грн., за 2-4 квартали 2011 р. у сумі 95565,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2011 року позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, в якій валовий дохід від усіх видів діяльності визначений у сумі 1608701,00 грн.

31.05.2011 р. позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2011 р. (вх. №138764), в якій позивачем вказано, що було зайво враховані доходи в обчислення валового доходу на суму 124000,00 грн. та визначено суму переплати, нарахованої у зв'язку з виправленням помилок, у розмірі 7109,00 грн., що призвело до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного податкового року на загальну суму 95565,00 грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з положеннями та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав жодного належного доказу в обґрунтування порушень позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 р. на суму 124000,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного податкового року на загальну суму 95565 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 р. у сумі 95565,00 грн., за 2-3 квартал 2011 р. у сумі 95565,00 грн., за 2-4 квартали 2011 р. у сумі 95565,00 грн., суд приходить до висновку, що такі твердження ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві є необґрунтованими.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2009 р. по 28.02.2011 р. ТОВ "МВІ" було придбано матеріали у ТОВ "Аквілон КСД". У зв'язку з відсутністю коштів на поточному рахунку підприємства, оплата була проведена шляхом внесення готівки в розмірі 78218,00 грн. на поточний рахунок постачальника 28.02.2011 року через Генерального директора ТОВ "МВІ" Марущака В.І., що підтверджується належним чином засвідченими банківськими виписками. Також суд звертає увагу, що згідно Акту звірки від 02.08.2013 року заборгованість по розрахункам між ТОВ "Аквілон КСД" та ТОВ "МВІ" відсутня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач помилково дійшов до висновку, про наявність у позивача протермінованої кредиторської заборгованості по розрахунках з ТОВ "Аквілон КСД" у 4 кварталі 2012 р. в розмірі 78218,00 грн.

Також судом встановлено, що під час перевірки відповідачем безпідставно не підтверджені дані по приросту/убутку балансової вартості запасів в Деклараціях з податку на прибуток за 2010 р., оскільки зазначена інформація в додатку К 1/1 декларації відповідає даним оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20 "Виробничі запаси", 22 "МШП", 28 "Товари" та первинним документам підприємства. Крім того, під час перевірки не були враховані витрати по pax. 371 "Розрахунки за виданими авансами" в сумі 1197772,00 грн. за 9 місяців 2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 185000 грн., яка була надана підприємству його генеральним директором 24.10.2011 р., згідно норм діючого законодавства необхідно було повернути до 24.10.2012 р. В разі неповернення фінансової допомоги підприємство повинно було включити суму 185000,00 грн. в рядок 03.12 "Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному (податковому) періоді" Додатка ІД "Інші доходи" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Потім ця сума в складі інших доходів повинна була відобразитися в рядку 03 ІД "Інші доходи" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Дана операція не була відображена в Декларації за 2012 р. Вказана фінансова допомога була повернута 23.11.2012 р. та 29.11.2012 р. на загальну суму 185000,00 грн. Ця сума повинна бути включена в ряд. 06.4.35 "Сума фактично повернутої поворотної фінансової допомоги додатка IB "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Відповідно, ця сума в складі інших витрат повинна була відобразитися в рядку 06.4 IB "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік. Дана операція також не була відображена в Декларації за 2012 р., оскільки, вищезазначені події припадають на один податковий період, а саме - 4-ий квартал 2012 року, а тому відповідач помилково вважав, що позивачем було занижено інші доходи всього у розмірі 691645 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року у розмірі 70000,00 грн., за 4 квартал 2011 p. у розмірі 202100,00 грн., за 3 квартал 2012 року у розмірі 304545,00 грн., за 4 квартал 2012 року у розмірі 185000,00 грн.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про заниження позивачем суми податку на доходи, внаслідок не оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а саме, сума виплачена фізичній особі, яка знаходяться в трудових відносинах з підприємством - ОСОБА_2 згідно авансового звіту від 01.06.2012 р. №40 у сумі 1578,26 грн. документально не підтверджена, оскільки, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження зазначеного, не було надано належних доказів, що вказує на їх необґрунтованість.

Відносно правовідносин позивача з ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро" та ТОВ "Контракт Менеджмент" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "МВІ", як замовником, та ТОВ "ДАК-Мастер", як підрядником, був укладений Контракт на виконання вогнегасних робіт №62М11 від 24.06.2011 року (надалі - Договір №62М11), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується протягом строку дії контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих конструкцій на об'єкті (будинок зборів з торгівельними, офісно-виставковими, навчальними, спортивними та молитовним приміщеннями за адресою: Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Петропавловська, 14): металевих конструкцій - з метою досягнення межі вогнестійкості R ЗО хвилин; металевих конструкцій - з метою досягнення межі вогнестійкості R 60 хвилин; металевих конструкцій - з метою досягнення межі вогнестійкості R 150 хвилин, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умова, визначних даним договором. Загальна вартість вогнезахисної обробки металевих конструкцій згідно Договірної ціни становить 80209,20 грн., в т.ч. ПДВ 13368,17 грн.

На виконання умов Договору №62М11 ТОВ "ДАК-Мастер" виставило позивачу рахунок-фактуру (на сплату авансу) №СФ-0000008 від 07.07.2011 р. на суму 15210,00 грн., в т.ч. ПДВ 2535,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №62М11 ТОВ "ДАК-Мастер" надало позивачу послуги з виконання вогнезахисної обробки металевих конструкцій на загальну суму 80209,20 грн., в т.ч. ПДВ 13368,20 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р. від 31.01.2012 р.

Судом встановлено, що ТОВ "ДАК-Мастер" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 80210,00 грн., в т.ч. ПДВ 13368,33 грн. (№2 від 07.07.2011 р. - на суму 15210,00 грн., в т.ч. ПДВ 2535,00 грн.; №6 від 24.11.2011 р. - на суму 65000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг з виконання вогнезахисної обробки металевих конструкцій, наданих ТОВ "ДАК-Мастер" згідно Договору №62М11 підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом також встановлено, що між ТОВ "МВІ", як покупцем, та ТОВ "Он Лайн Дніпро", як постачальником, був укладений Договір поставки №022-01-12 від 02.01.2012 р. (надалі - Договір №022-01-12), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних

На виконання умов Договору №022-01-12 ТОВ "Он Лайн Дніпро" поставило позивачу товар (щит автоматики управління системою вентиляції, ізоляція трубчаста Теплоізол із вспіненого поліетилену, шумопоглинач, шпилька метрична, профіль монтажний, стрічка алюмінієва, гайка шестигранна, хомут з гумовою ізоляцією, шайба, труба та інше) на загальну суму 454499,62 грн., в т.ч. ПДВ 75749,94 грн., що підтверджується, належним чином оформленими видатковими накладними: №138 від 29.08.2012 р. - на суму 62800,00 грн., в т.ч. ПДВ 10466,67 грн.; №168 від 20.09.2012 р. - на суму 58860,00 грн., в т.ч. ПДВ 9810,00 грн.; №177 від 28.09.2012 р. - на суму 12250,00 грн., в т.ч. ПДВ 2041,67 грн.; №192 від 06.11.2012 р. - на суму 40321,00 грн., в т.ч. ПДВ 6720,17 грн.; №193 від 06.11.2012 р. - на суму 40321,00 грн., в т.ч. ПДВ 6720,17 грн.; №0000203 від 15.11.2012 р. - на суму 21834,48 грн., в т.ч. ПДВ 3639,08 грн.; №0000204 від 15.11.2011 р. - на суму 49903,44 грн., в т.ч. ПДВ 8317,24 грн.; №0000205 від 15.11.2012 р. - на суму 29120,00 грн., в т.ч. ПДВ 4853,33 грн.; №0000210 від 29.11.2012 р. - на суму 28364,16 грн., в т.ч. ПДВ 4727,36 грн.; №0000211 від 29.11.2012 р. - на суму 28364,16 грн., в т.ч. ПДВ 4727,36 грн.; №0000218 від 11.12.2012 р. - на суму 27711,84 грн., в т.ч. ПДВ 4618,64 грн.; №0000219 від 11.12.2012 р. - на суму 23862,48 грн., в т.ч. ПДВ 3977,08 грн.; №235 від 28.12.2012 р. - на суму 30787,00 грн., в т.ч. ПДВ 5131,17 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Он Лайн Дніпро" було оформлено на користь позивача податкові накладні на загальну суму 454499,62 грн., в т.ч. ПДВ 75749,94 грн.: №3 від 08.08.2012 р. - на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; №50 від 29.08.2012 р. - на суму 32800,00 грн., в т.ч. ПДВ 5466,67 грн.; №24 від 20.09.2012 р. - на суму 58860,00 грн., в т.ч. ПДВ 9810,00 грн.; №61 від 28.09.2012 р. - на суму 12250,00 грн., в т.ч. ПДВ 2041,67 грн.; №8 від 06.11.2012 р. - на суму 40321,00 грн., в т.ч. ПДВ 6720,17 грн.; №9 від 06.11.2012 р. - на суму 40321,00 грн., в т.ч. ПДВ 6720,17 грн.; №52 від 15.11.2012 р. - на суму 21834,48 грн., в т.ч. ПДВ 3639,08 грн.; №53 від 15.11.2011 р. - на суму 49903,44 грн., в т.ч. ПДВ 8317,24 грн.; №54 від 15.11.2012 р. - на суму 29120,00 грн., в т.ч. ПДВ 4853,33 грн.; №85 від 29.11.2012 р. - на суму 28364,16 грн., в т.ч. ПДВ 4727,36 грн.; №86 від 29.11.2012 р. - на суму 28364,16 грн., в т.ч. ПДВ 4727,36 грн.; №18 від 11.12.2012 р. - на суму 27711,84 грн., в т.ч. ПДВ 4618,64 грн.; №19 від 11.12.2012 р. - на суму 23862,48 грн., в т.ч. ПДВ 3977,08 грн.; №41 від 28.12.2012 р. - на суму 30787,00 грн., в т.ч. ПДВ 5131,17 грн.

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем товару, поставленого ТОВ "Он Лайн Дніпро" згідно Договору 022-01-12 підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Між ТОВ "МВІ", як замовником, та ТОВ "Контракт Менеджмент", як підрядником, був укладений Договір підряду №9-ОД від 14.11.2011 року (надалі - Договір №9-ОД), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами виконати стяжку підлоги на об'єкті (четверта черга будівництва комплексу споруд ПП "Еско": Будинок зборів з торгівельними, офісно-виставковими, навчальними, спортивними та молитовними приміщеннями, розташованому за адресою: Києво-Святтшинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська,14), загальною площею приблизно 346 кв. м. відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт, визначені цим Договором строки, та передати виконані роботи замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних підрядником робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №9-ОД ТОВ "Контракт Менеджмент" надало позивачу послуги зі стяжки підлоги на об'єкті вул. Петропавлівська, 14, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт(надання послуг) №ОУ-000059 від 21.11.2012 р., що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Контракт Менеджмент" була оформлена на користь позивача податкова накладна №29 від 21.11.2012 р. на загальну суму 19930,00 грн., в т.ч. ПДВ 3321,67 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем, наданих ТОВ "Контракт Менеджмент" послуг зі стяжки підлоги на об'єкті вул. Петропавлівська, 14 згідно Договору №9-ОД, підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро" та ТОВ "Контракт Менеджмент" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженою судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за листопад 2011 р., серпень-грудень 2012 р., всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Контракт Менеджмент" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Контракт Менеджмент" (код ЄДРПОУ 37567159) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Київжитлоспецсервіс" (код ЄДРПОУ 36557181) за період липень 2012 р. та ТОВ "Евробонус2005" (код ЄДРПОУ 33944596) за період жовтень-грудень 2012 р. від 04.04.2013 р. №1263/22-4/37567159, акти ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення перевірки ТОВ "Українсько-ізраїльська фірма "Он Лайн Дніпро" (код ЄДРПОУ 31384822) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість (за листопад 2012 року - від 19.03.2013 р. №1736/22-710/31384822; за вересень 2012 року - від 24.01.2013 р. - №85/22-710/31384822; за грудень 2012 року - від 29.04.2013 р. №2505/22-710/31384822; за листопад 2012 року - від 19.03.2013 р. №1736/22-710/31384822, за серпень 2012 року - від 21.11.2012 р. № 4348/22-710/31384822), оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №62М11, Договору №022-01-12 та Договору №9-ОД недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро" та ТОВ "Контракт Менеджмент", не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність Договору №62М11, Договору №022-01-12 та Договору №9-ОД, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро", ТОВ "Контракт Менеджмент", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Договір №62М11, Договір №022-01-12 та Договір №9-ОД були укладені з метою використання отриманих за вказаними договорами послуг (товарів) у власній господарській діяльності, а саме, з метою виконання своїх обов'язків як підрядника перед іншими контрагентами, зокрема, ТОВ "Сінтез-Технолоджис", ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл-Буд", що підтверджується наявними в матеріалах справи Договором підряду №4-ОД від 30.07.2012 р., накладними на переміщення, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "ДАК-Мастер", ТОВ "Он Лайн Дніпро" та ТОВ "Контракт Менеджмент" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило: завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 294884,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року - на суму 95565,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року - на суму 199319,00 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 585879,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року - на суму 35263,00 грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 293168,00 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 21980,00 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 16100,00 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 30383,00 грн., за 1 квартал 2012 року - на суму 2662,00 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 74944,00 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 111379,00 грн.; заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті бюджету, всього у розмірі 81607,00 грн., в т.ч. за липень 2011 р. - на суму 2535,00 грн., за серпень 2012 р. - на суму 10467,00 грн., за листопад 2012 р. - на суму 50040,00 грн., за грудень 2012 р. - на суму 18565,00 грн.; заниження податку на суму 236,74 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 21.08.2013 р. №0001912250, №0001902250, №0001922250 та №0000691702.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.08.2013 р. №0001912250, №0001902250, №0001922250 та №0000691702.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВІ" (ідентифікаційний номер 34426301) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко