Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/14012/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/14012/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Т-ті особиПриватне підприємство «Пріма Едіторе» Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Представник третіх осіб у судові засідання з'явились, подали письмові пояснення з приводу заявленого позову.

В судовому засіданні 26.11.13р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» та у відповідності до вимог ст.. 128 КАС України суд протокольно ухвалив перейти до письмово провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.12р. За результатами перевірки складено акт від 05.04.13р. за № 922/2220/30383741 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 14.1.36. п.14.1 ст.14, п.п. 138.10.5. п.138.10, п.44.1., п.44.2. ст.44, п.138.2., п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012рік на суму 10 915 615,00грн. та заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 4-му кв. 2011року на суму 866 511,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених норм податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0005702220 від 25.04.13р. яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 10 915 615,00грн.

№ 0005712220 від 25.04.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 866 511,00грн. без застосування штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх протиправним та надуманими а тому звернувся до суду і з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 866 511,00грн. спірним податковим повідомленням-рішенням № 0005712220 від 25.04.13р. слугувало встановлення віднесення позивачем до валових витрат коштів сплачених при взаємовідносинах з ПП «Пріма Едіторе» та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» за правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків та не підтверджених відповідними первинними документами.

Позивачем вказані обставини заперечуються в повному обсязі та вказується на реальність господарських операцій з тами контрагентами, а також на наявність усієї первинної документації.

Разом з тим доводи позивача не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду.

В підтвердження реальності настання наслідків за правочинами укладеними з ПП «Пріма Едіторе» та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» позивачем до матеріалів справи додано копії таких правочинів, податкові накладні, акти приймання передачі послуг та ін., що на переконання позивача у повній мірі підтверджує виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому судом встановлено, що позивачем як до перевірки так і в рамках адміністративного оскарження не було надано до податкового органу первинну документацію.

Крім того податковим органом відповідно до матеріалів перевірок, проведених фахівцями державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС по ТОВ РА «Інтер Медіа Сервіс Україна» : акт від 07.06.2012 року №313/22-5/36414062 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» (код за ЄДРПОУ 36414062) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з постачальником ТОВ «Інтермедіагрупп» (код за ЄДРПОУ 32829381) та покупцем ТОВ «Іглмосс Едішенз» (код за ЄДРПОУ 30383741) за серпень 2011 року» та акт від 05.07.2012 року №380/22-6/36414062 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за листопад 2011 року», не було підтверджено придбання ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» у контрагентів товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків за серпень 2011 року та за листопад 2011 року у зв'язку із наявністю відносин постачальників з контрагентами, які знаходяться у розшуку, не звітують тощо.

За результатами проведеного аналізу встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Інтермедіагрупп» та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні та листопаді 2011 року в розумінні ст. 22 та ст. 185 Податкового Кодексу України.

Крім того суд критично ставиться до наданих представник третіх осіб - контрагентами позивача письмових пояснень з приводу реальності настання наслідків за правочинами укладеними з позивачем, оскільки такі були присутні під час судового розгляду, та відповідно надавали пояснення, при цьому у судових засіданнях як представник ПП «Пріма Едіторе» так і представник ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» не змогли пояснити, де та при яких обставинах укладали договори з позивачем, а також яким чином зобов'язання по таким правочинам ними виконувалось.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що ним взагалі отримувалися, якісь послуги (товар) від контрагентів та в подальшому отримані послуги (товар) використовувалися.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Крім того спірним податковим повідомленням-рішенням № 0005702220 від 25.04.13р. позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 10 915 615,00грн.

Судом встановлено, що у вказаному податковому повідомлення-рішенні податковим органом було допущено помилку, а саме зазначаючи суму на яку зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств вірно зазначено таку цифрами, а саме - 10 915 615,00грн. однак в душках прописом помилково вказано - «(один мільйон дев'ятсот п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 00 коп. )».

Як зазначено відповідачем така помилка є технічною у вірний розмір суми від'ємного значення, що підлягає зменшенню за вказаним рішенням складає - 10 915 615,00грн. Вказані обставини також підтверджуються актом перевірки.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, в силу того, що воно на переконання позивача є невмотивованим та безпідставним.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення об'єктом оподаткування податковим на прибуток підприємств, слугувало встановлення, понесення позивачем в результаті господарської діяльності значних невмотивованих витрат, що не пов'язані із господарською діяльністю та призвели до збитковості підприємства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, витрати понесені ним у 2012році перевищили отриманий прибуток, склали 38 512 231,00грн., при цьому до таких було віднесено загальновиробничі витрати у вигляді витрат на управління виробництвом, витрат на обслуговування виробничого процесу; адміністративні витрати у вигляді виплат за розрахунково-касове обслуговування фінансових установ , витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи; витрати на збут у вигляді витрат на отримання рекламних послуг, маркетингових послуг, послуг транспортування та інших послуг пов'язаних із збутом ТМЦ; інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати; від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (податкового) року.

Як вже зазначалось судом вище, нормами податкового законодавства визначено як одну із обов'язкових умов для формування валових витрат, це використання таких у господарській діяльності та спрямованості таких витрат на отримання прибутку.

Встановлені як перевіркою так і судом обставини свідчать, що понесені позивачем витрати не призвели до отримання позивачем прибутку, а отже не були пов'язані з веденням господарської діяльності, тому відповідно не можуть включатись до валових витрат.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до переконання, що і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій