Постанова

від 17.12.2013 по справі 826/12356/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/12356/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" до третя особа-1: третя особа-2: третя особа-3: третя особа-4:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Публічне акціонерне товариство "Українська Біржа" Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Мінотавр" Товариство з обмеженою відповідальністю "Іміджгрупмедіа" провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001792250 від 13.02.2013р. На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001792250 від 13.02.2013р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013р. та від 07.11.2013р. залучено до участі в справі третіх особу, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "Українська Біржа", ФОП ОСОБА_1, ПП "Консалтингова фірма "Мінотавр", ТОВ "Іміджгрупмедіа".

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Представник ПАТ "Українська Біржа" позовні вимоги підтримав, надав свої письмові пояснення щодо обставин, які мають значення для справи.

У судовому засіданні 28.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "КВББ Ессет Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2013р. №251/12250/35081958 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.п. 4.1.6, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 135.5.4, п. 138.2, п.139.1.9 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 843 444,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001792250 від 13.02.2013р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 843 444,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 034 193,00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому, згідно з пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Водночас, за змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Разом з тим, електронний документ згідно з ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Відповідно до змісту ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.

Відповідно до змісту ст. 1 названого Закону електронна торговельно-інформаційна мережа - сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

За змістом ст. 2 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" сферою діяльності Національної депозитарної системи є, зокрема, реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Згідно з п. 5 розділу ІІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 № 1449 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 за № 52/13319, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі наявності у організатора торгівлі відповідної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка передбачає систему електронного документообігу, допускається укладення договорів в електронній формі.

Водночас, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №034427 від 15.06.2012р. та №034428 від 15.06.2012р. на право здійснення брокерської та дилерської діяльності; свідоцтво від 07.09.2011р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

При цьому, за змістом ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Відповідно до Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 1001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2006 за № 1198/13072, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.

З системного аналізу викладених норм видно, що первинним документом, який підтверджує виконання зобов'язань за угодами (операціями) щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та здійснення розрахунків між сторонами за наведеними операціями є виписка з реєстру укладених на біржі угод з цінними паперами та деривативами (біржовий звіт), на підставі якої суб'єктом господарювання відображаються відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках.

При цьому, суд зауважує, що такий висновок знайшов своє втілення в п. 153.9 ст. 153 чинного Податкового кодексу України, відповідно до якого первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем, а також в пп. 170.2.2 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Також в матеріалах справи міститься копія звернення Державної податкової адміністрації України до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.06.2011 № 6971/5/22-2016 про надання роз'яснення чи можна вважати відомість сквитованих розпоряджень документом, який підтверджує факт здійснення оплати за придбання цінних паперів; чи можна вважати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів виписку з реєстру укладених на біржі угод для учасників торгів на фондовій біржі; чи можна вважати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів звіт торговця цінними паперами для юридичних осіб та фізичних осіб (клієнтів торговців цінними паперами).

25.07.2011 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики надав відповідь на зазначений лист, де зазначив, що виписка з реєстру укладених на біржі угод для учасників торгів на фондовій біржі, та виписка з відомостей сквитованих розпоряджень для юридичних та фізичних осіб клієнтів таких торговців, можуть слугувати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та є достатніми підтвердженнями виконання зазначених зобов'язань

Членом Комісії з проведення реорганізації ДПА України, директором Департаменту податкового контролю ДПС України рекомендовано керуватися листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 25.07.2011 (лист від 23.08.2011, копія якого міститься у справі) під час проведення перевірок професійних учасників фондового ринку з метою забезпечення єдиного підходу.

Крім того, ПАТ «Українська біржа» як доказ по справі наданий висновок експертно-економічного дослідження від 30.12.2011р. яким встановлено, що виписка з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа» та біржовий звіт є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Оскільки вказаний висновок експертного дослідження не є висновком судової експертизи, то суд не може брати його за основу, проте враховує викладені в ньому пояснення як доповнення та підтвердження пояснень третьої особи по справі ПАТ «Українська біржа».

Судом не приймається до уваги посилання в Акті перевірки на те, що позивачем безпосередньо не укладались договори купівлі-продажу цінних паперів, а грошові кошти з поточного рахунку позивача власникам цінних паперів не перераховувались, оскільки, по-перше, в силу вищевказаних положень суб'єкт господарювання повинен скористатися послугами посередника торговця - члена відповідної біржі для укладення таких договорів (для придбання цінних паперів на фондовій біржі), по-друге, грошові кошти клієнта (позивача) для придбання цінних паперів (акцій) зараховуються на рахунок торговця цінними паперами, який використовує їх для здійснення відповідних операцій, а тому кошти з поточного рахунку позивача безпосередньо власникам цінних паперів перераховуватись не повинні.

З матеріалів справи видно, що первинними документами, які підтверджують здійснення операцій з цінними паперами - придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 20 380 649,00 грн. є виписки з реєстру угод, виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах та біржових звітів, які були надані відповідачу під час здійснення перевірки позивача та надавались останнім разом зі скаргою в порядку адміністративного оскарження, що не заперечувалось відповідачем, проте податковим органом вказані первинні документи враховані не були.

Крім того, здійснення таких операцій та проведення відповідних розрахунків підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями з відповідними відмітками.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 20 380 649,00 грн. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає викладені в акті перевірки висновки податкового органу щодо безоплатного придбання цінних паперів є необґрунтованими

Щодо збільшення податковим органом сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за договорами про надання послуг суд зазначає наступне.

В періоді, що перевірявся позивач мав відносини з наступними суб'єктами господарювання: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2, ФОП. ОСОБА_5, ТОВ «Іміджгрупмедіа», ПП «Консалтингова фірма «Мінотавр», які надавали позивачу послуги з питань комерційної діяльності, консультаційні послуги, інформаційні послуги.

Сплачені кошти за надані послуги віднесені позивачем до складу валових витрат.

На переконання податкового органу, акти здачі-приймання робіт не містять інформації про конкретні надані позивачу послуги, що позбавляє можливості зробити висновки про фактичне надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим кодексом України у п. 14.1.27 встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9. Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного вище закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України в листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011р. наголошував, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З наведеного вище суд приходить до висновку, що для віднесення позивачем сплачених коштів до складу валових витрат потрібне: (1) наявність зв'язку цих витрат з господарською діяльністю позивача; (2) підтвердження таких витрат первинними документами; (3) реальність господарської операції.

У той же час податковим органом ані в акті податкової перевірки, ані в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів того, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача або не є реальними.

Позивачем надано копії сертифікатів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_6 від 31.05.2010р., ОСОБА_1 від 14.05.2007р. про право здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами; нотаріально засвідчені заяви ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4,ФОП ОСОБА_3, про реальність вчинених господарських операцій з позивачем; аналітичні звіти контрагентів, які надавались позивачу відповідно до укладених договорів.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, вчинених позивачем з вказаними контрагентами; взаємозв'язок витрат з господарською діяльністю а також відповідність складеним документам на підтвердження вчинених господарських операцій статусу первинних, а тому висновку податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а винесене на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0001792250 від 13.02.2013р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби №0001792250 від 13.02.2013 року

Судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" (код ЄДРПОУ 35081958, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська 2) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій