Ухвала

від 04.09.2014 по справі 826/12356/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12356/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Українська Біржа", Фізична-особа підприємець ОСОБА_4, Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Мінотавр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Іміджгрупмедіа" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Українська Біржа", Фізична-особа підприємець ОСОБА_4, Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Мінотавр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Іміджгрупмедіа" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001792250 від 13 лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 28 січня 2013 року №251/12250/35081958.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.п. 135.5.4, п. 138.2, п.139.1.9 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 843 444,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001792250 від 13 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 843 444,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 034 193,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону, електронна торговельно-інформаційна мережа - сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

В силу ч. 2 ст. 6 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", юридичні особи, які згідно з цим Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності: зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 8 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Так, згідно з п. 5 розділу ІІІ Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2007 року за № 52/13319, у разі наявності у організатора торгівлі відповідної електронної торговельно-інформаційної мережі, яка передбачає систему електронного документообігу, допускається укладення договорів в електронній формі.

Частиною 5 ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV встановлено, що членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону, для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Згідно Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2006 за № 1198/13072, розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюються депозитаріями на підставі, зокрема, інформації, наданої організаторами торгівлі відповідно до укладених на цих організаційно оформлених ринках договорів щодо цінних паперів. Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента - одержувача з моменту зарахування цих цінних паперів на його рахунок у цінних паперах у зберігача.

Пунктом 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України передбачено, що первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем, а також в пп. 170.2.2 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

В силу п. 138.2 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент" відсутні документи, які підтверджують факт укладення угод та факт здійснення оплати за придбання цінних паперів.

Судом встановлено, що ТОВ "КВББ Ессет Менеджмент" має ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №034427 від 15 червня 2012 року та №034428 від 15 червня 2012 року на право здійснення брокерської та дилерської діяльності.

Також, позивач отримав свідоцтво від 07 вересня 2011 року Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Крім того, в матеріалах справи наявне звернення Державної податкової адміністрації України до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 червня 2011 року № 6971/5/22-2016 про надання роз'яснення чи можна вважати відомість сквитованих розпоряджень документом, який підтверджує факт здійснення оплати за придбання цінних паперів; чи можна вважати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів виписку з реєстру укладених на біржі угод для учасників торгів на фондовій біржі; чи можна вважати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів звіт торговця цінними паперами для юридичних осіб та фізичних осіб (клієнтів торговців цінними паперами).

Так, 25 липня 2011 року Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики надав відповідь на даний лист та зазначив, що виписка з реєстру укладених на біржі угод для учасників торгів на фондовій біржі, та виписка з відомостей сквитованих розпоряджень для юридичних та фізичних осіб клієнтів таких торговців, можуть слугувати документами, що підтверджують виконання зобов'язань за угодами щодо цінних паперів та деривативів на фондовій біржі та є достатніми підтвердженнями виконання зазначених зобов'язань.

Також, ПАТ «Українська біржа» надано висновок експертно-економічного дослідження від 30 грудня 2011 року, яким встановлено, що виписка з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа» та біржовий звіт є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Матеріали справи свідчать, що первинними документами, які підтверджують придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 20 380 649,00 грн. є виписки з реєстру угод, виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах та біржових звітів.

Також, здійснення вищевказаних операцій та проведення відповідних розрахунків підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями з відповідними відмітками.

Враховуючи те, що придбання позивачем цінних паперів (акцій) та здійснення відповідних розрахунків на суму у розмірі 20 380 649,00 грн. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в Акті перевірки висновки відповідача щодо безоплатного придбання цінних паперів є необґрунтованими.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав відносини з наступними суб'єктами господарювання: ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, ФОП. ОСОБА_8, ТОВ «Іміджгрупмедіа», ПП «Консалтингова фірма «Мінотавр», які надавали позивачу послуги з питань комерційної діяльності, консультаційні послуги, інформаційні послуги.

Так, сплачені кошти за надані послуги віднесені позивачем до складу валових витрат.

Під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що акти здачі-приймання робіт не містять інформації про конкретні надані позивачу послуги, що позбавляє можливості зробити висновки про фактичне надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача або не є реальними.

В матеріалах справи наявні сертифікати Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Бойцуна С.С. від 31 травня 2010 року, ОСОБА_4 від 14 травня 2007 року про право здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами; нотаріально засвідчені заяви ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_7,Ф ОП ОСОБА_6 про реальність вчинених господарських операцій з позивачем; аналітичні звіти контрагентів, які надавались позивачу відповідно до укладених договорів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій вчинених між позивачем та його контрагентами та про доведеність взаємозв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи те, що судом встановлено відповідність складених документів на підтвердження вчинених господарських операцій статусу первинних, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства та законодавства про цінні папери, викладені в Акті перевірки.

Дана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 04 березня 2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11 лютого 2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10 грудня 2012 року у справі № К/9991/26224/12.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задлволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КВББ Ессет Менеджмент", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001792250 від 13 лютого 2013 року є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Натомість, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність прийнятих нею оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 08.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.