Постанова

від 18.12.2013 по справі 826/12198/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2013 року № 826/12198/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерстарч Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412250 від 12.03.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. №0000412250.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки відповідача про заниження позивачем суми доходу з метою оподаткування, що містяться в Акті №307/22-522-37847777 від 25.01.2013 року не відображають реальної дійсності обставин, є необґрунтованими та суперечать нормам Податкового кодексу України. Позивач зазначив, що відповідач зробив помилковий висновок щодо порушення позивачем вимог п.135.1., пп.135.4.1. п. 135.4. ст..135, п.137.1 ст. 137 Розділу III Податкового кодексу України в частині визначення звичайної ціни за 1 тону олії кукурудзяної сирої нерафінованої в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66029 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до пп.153.2.1 та пп.153.2.3 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Отже, відхилення договірної ціни від звичайної менш ніж на 20% від звичайної ціни не є підставою для визначення доходу на рівні звичайної ціни. Оскільки ціна експорту відрізняється від ціни, яку податковий орган вважає звичайною, лише на 9,0%, застосування такої звичайної ціни для визначення доходу ТОВ "Торговий дім "Інтерстарч Україна" з метою оподаткування є безпідставним.

Також позивач звертав увагу, що відповідач не виконав вимоги законодавства щодо використання інформації про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а інформація про ціни на олію кукурудзяну сиру нерафіновану (код 1515219000) в біржовому віснику Київської агропромислової біржі "Київагропромбіржа" та на сайті АПК Інформ відсутня.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав наявності іншого судового рішення з того ж предмету спору, у справі №826/8729/13-а, суд звертає увагу, що у справі №826/8729/13-а в обґрунтування позову були вказані інші підстави, а тому закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч.1 ст. 157 КАС України є неможливим.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 09.09.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Інтерстарч Україна" (код 37847777) з питань правильності формування податку на прибуток в рамках експортних операцій за період з 01.08.12 р. по 30.09.12 р. та з питання правильності формування податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 30.11.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт № 307/22-522-37847777 від 25.01.2013 р., (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, було виявлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 135.1., пп. 135.4.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Розділу 3 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66029 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р.№0000412250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82536 грн., з яких, - 66029 грн. за основним платежем та 16507 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Документи, що стосуються господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Феріт Д», ТОВ «Інтербізнесконсалтинг», ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», судом не аналізувалися та оцінка не давалася, оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено щодо збільшення зобов'язання з податку на прибуток, внаслідок визначення доходу від продажу олії кукурудзяної на експорт.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та ТОВ «Диамант» (Росія), як покупцем, укладено договори поставки №592 від 01.06.2012 року та №602 від 06.06.2012 року. Згідно умов п.1.1 вказаних Договорів, продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується оплатити продукцію виробництва ПАО «Дніпровський КПК» згідно специфікації № 1.

Поставка товару за вказаними договорами поставки здійснюється залізничним транспортом на умовах DAP кордон України - Росії або автомобільним транспортом на умовах FCA пгт. Дніпровське Дніпропетровської області. Поставка товару здійснюється на територію Російської Федерації.

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Інтерстарч Україна» у серпні, вересні 2012 року реалізовано на експорт олію кукурудзяну (код товару 1515219000) на загальну суму 285239591 грн., в т.ч. у вересні 2012 року було експортовано за межі митної території України на загальну суму 2772528,71 грн. та у серпні 2012 року - на загальну суму 645931,49 грн.

На виконання вищенаведених договорів було відвантажено товар, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, дослідженими судом:

- вантажно-митною декларацією №110010000/2012/021734 від 21.08.2012 на суму 1295425,50 грн.;

-вантажно-митною декларацією №110010000/2012/021945 від 12.09.2012 на суму 2772528,71 грн.;

-вантажно-митною декларацією №110010000/2012/021616 від 09.08.2012 на суму 1308536,55 грн.;

-вантажно-митною декларацією №110010000/2012/021711 від 17.08.2012 на суму 1302163,30 грн.;

-вантажно-митною декларацією № 110010000/2012/021561 від 02.08.2012 на суму 1286035,27 грн.;

-вантажно-митною декларацією №110010000/2012/021830 від 30.08.2012 на суму 1267155,87 грн.

Згідно Офіційних правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2010»:

- термін FCA, «Франко перевізник» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. При відсутності вказівки покупця про такий пункт, продавець має право визначити такий пункт сам серед низки подібних пунктів, де перевізник приймає товар у своє розпорядження. У тих випадках, коли згідно комерційній практиці для укладання договору перевезення необхідно сприяння продавця (при перевезенні товару повітряним або залізничним транспортом), він може діяти в таких випадках за рахунок і на ризик покупця.

- термін DAP (поставка в місці призначення) є загальним становищем, при якому важливо точно вказати місце призначення і передбачає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження (в наших умовах для перевантаження під митним контролем, або ж для розмитнення).

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що передбачено частиною 1 ст. 632 ЦК України.

В ч. 3 статті 189 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні регульовані ціни. Статтею 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно ч. 2 ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до пп. 1.20.1 та пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач, проаналізувавши ціну, за якою було здійснено експорт, дійшов до висновку та зазначив в акті перевірки, що підприємство визначило дохід від продажу олії кукурудзяної на експорт за ціною за одну тону масла в розмірі 10034,90 грн. у серпні 2012р. та 10550,80 грн. у вересні 2012р., тоді як звичайна ціна за даними перевірки складає 11024,00 грн. у серпні та 10320,00 грн. у вересні 2012р.

Відповідач посилається на середньозважену біржову ціну, яка склалася на акредитованих товарних біржах, відповідно до біржового вісника Київської агропромислової біржі «Київагропромбіржа», а також відповідно до сайту АПК Інформ (www.apk-inform.com/ru).

Такі посилання Відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме Відповідачем не надано доказів розміщення в біржовому віснику Київської агропромислової біржі "Київагропромбіржа" та на сайті АПК Інформ, інформації про ціни на олію кукурудзяну сиру нерафіновану (код 1515219000).

Таким чином, дані про звичайну ціну за 1 тону на олію кукурудзяну сиру нерафіновану в розмірі 11024,00 грн. у серпні та 10320,00 грн. у вересні 2012р. джерелами, на які посилається Акт перевірки, не підтверджуються.

Відповідач не надав інших належних доказів, в т.ч. інформації щодо аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами в співставних умовах для визначення звичайної ціни на момент продажу такого товару - олії кукурудзяної сирої нерафінованої не дезодорованої для використання у харчовій промисловості (код товару 1515219000).

Також, судом встановлено, що ціна експорту відрізняється від ціни, яку відповідач вважає звичайною, на 9,0%.

Згідно з пп.153.2.1 та пп.153.2.3 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, у разі, якщо договірна ціна на товари відрізняється не більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, визначається відповідно до договірних цін.

Вказане свідчить, що висновки відповідача про те, що ТОВ «Торговий дім «Інтерстарч Україна» занижено податок на прибуток є неправильними, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а також нормах діючого законодавства.

Отже, збільшення суми податку на прибуток було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 12.03.2013 р. №0000412250, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення.

Представник позивача надав суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючсь вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-162, 167 ,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.03.2013 р. №0000412250.

3. Судові витрати в сумі 825,37 грн. (вісімсот двадцять п'ять гривень тридцять сім копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерстарч Україна" (ідентифікаційний номер 37847777) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко