Ухвала

від 22.06.2015 по справі 826/12198/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/16270/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року

у справі № 826/12198/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 року у справі № 826/12198/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.03.2013 року № 0000412250.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» з питання правильності формування податку на прибуток в рамках експортних операцій за період з 01.08.2012 року по 31.09.2012 року та з питання правильності формування податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.11.2012 року, відповідачем складено акт від 25.01.2013 року № 307/22-522-37847777, яким встановлено порушення п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66 029, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000412250, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 82 536, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про заниження позивачем доходу від операційної діяльності на суму 66 029, 00 грн., за рахунок продажу олії кукурудзяної нерезидентам за цінами нижчими за звичайні.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно із пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

При цьому обґрунтування рівня звичайних цін вимагає врахування не тільки цін на однорідні та ідентичні товари у відповідний період, але й особливостей умов поставки, рівня рентабельності відповідної категорії товару, його якості, терміну придатності та інших факторів, які впливають на процес ціноутворення.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8. п.1.20 ст. 1 цього Закону).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Диамант» укладено договори поставки. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAP кордон України - Росії або автомобільним транспортом на умовах FCA. Поставка товару здійснюється на територію Російської Федерації.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерстарч Україна» у серпні, вересні 2012 року реалізовано на експорт олію кукурудзяну на загальну суму 285 239 591, 00 грн., в тому числі у вересні 2012 року було експортовано за межі митної території України на загальну суму 2 772 528, 71 грн. та у серпні 2012 року на загальну суму 6 459 316, 49 грн.

На виконання вищенаведених договорів було відвантажено товар, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Відповідач за результатами перевірки ціни, за якою було здійснено експорт, прийшов до висновку, що позивач визначив дохід від продажу олії кукурудзяної на експорт за ціною за одну тону масла в розмірі 10 034, 90 грн. у серпні 2012 року та 10 550, 80 грн. у вересні 2012 року, тоді як звичайна ціна складає 11 024, 00 грн. у серпні та 10 320, 00 грн. у вересні 2012 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів невідповідності рівню звичайної ціни вартості реалізованої за договорами поставки олії кукурудзяної.

Податковим органом не використовувалась інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах для визначення звичайної ціни.

Отже, доводи відповідача про те, що ціна товару на продаж олії кукурудзяної не відповідає рівню звичайної ціни, є необґрунтованими.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 826/12198/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук