Постанова

від 09.12.2013 по справі 826/17645/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року 16:09 № 826/17645/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Візерунок» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.10.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Візерунок» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.10.2013р. №0004682210, №0004692210, №0004672210, №0000831702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 02.12.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ПП «Візерунок» за результатами якої 11.10.2013р. складено акт №1159/2201/36825286 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.135.2 ст.135 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, встановлено занижена податкового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 2 10 792,97грн., в тому числі за 2011 рік у розмірі 73 616,56грн., за 2012 рік у розмірі 137 176,41грн.;

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 кв. 2011р. на загальну суму 15865,00грн.;

п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Розділу III Податкового кодексу України підприємством занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 78439,66грн.

п.138.2, 138.8 ст.138 розділу III Податкового Кодексу України, п.1. п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 18293,63грн., а саме: за 2 кв. 2011р. у розмірі 3327,67 грн., за 3 кв. 2011р. у розмірі 8802,1грн., за 4 кв.2011р. у розмірі 3311,71грн., за 1 кв.2012р. у розмірі - 1726,03грн., за 3 кв. 2012р. у розмірі -1126,12 грн.;

п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, встановлено зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 16 143,72грн., а саме: за квітень 2011р. на суму ПДВ 1152,39 грн., за червень 2011р. на суму ПДВ - 1741,24 грн., за липень 2011р. на суму ПДВ - 7654,0 грн., за грудень 2011р. на суму ПДВ - 2879,75 гри., за лютий 2012р. на суму ПДВ - 728,3 грн., за березень 2012р. на суму ПДВ - 915,54 грн., за серпень 2012р. на суму ПДВ 557,07 грн., за вересень 2012р. на суму ПДВ - 515,43грн.;

п. 250.9 ст. 250 Податкового кодексу України, встановлено не подання податкової декларацій по екологічному податку за 1 квартал 2012 року;

п. 2.8, п. 5.2, п. 5.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637;

п. 1.15 статті 15, пп. 4.2.9 п. 4.2 статті 4, статті 7, 8, п.п. «а» п. 17.2 статті 17, п. 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

п. 14.1.48, п.п. 14.1.180 статті 14, п. 164.6 статті 164, п. 164.2.17 статті 164, п. 168.1, п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого встановлено не нарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 3838,15грн., в тому числі в 2010 році - 929,79грн., в 2011 році - 1603,22грн., в 2012 році - 1305,14грн.

на підставі встановлених порушень відповідачем 22.10.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0004682210, яким за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135.2 ст.135 п.140.2 ст.140, п. 138.2, 138.8 статті 138, п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 358 398,39грн., в тому числі основний платіж - 323 391,26грн. та штрафні санкції - 35 007,13грн.; №0004692210, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 3 868,73грн.; №0004672210, яким за порушення п. 2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 481 968грн.; №0000831702, яким за порушення п. 1.15 статті 15, пп. 4.2.9 п. 4.2 статті 4, статті 7, 8, п.п. «а» п. 17.2 статті 17, п. 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 14.1.48, п.п. 14.1.180 статті 14, п. 164.6 статті 164, п. 164.2.17 статті 164, п. 168.1, п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. «а» п. 176.2 статті 176 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходу платника податку у вигляді заробітної плати на суму 4 592,53грн., в тому числі основний платіж - 3 838,15грн. та штрафні санкції - 754,38грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Стітекс» (код ЄДРПОУ 36135129), ПП «Флоаре» (код ЄДРПОУ 36430739), ТОВ «Фенсі Тойз» (код ЄДРПОУ 30184935), ТОВ «Алрей» (код ЄДРПОУ 34656701), а саме були укладені договори поставки №129 від 29.11.2010р., №146/10-В від 05.11.2010р., №24-10-В від 13.04.2010р., №122/09ОТ від 20.11.2009р.

На виконання умов договорів поставки вказаними контрагентами виписані платіжні доручення, банківські виписки, видаткові та податкові накладні: №1033 від 22.11.2010р. на суму 6780,67грн., №8 від 01.06.2011р. на суму 4542,3грн., №277 від 26.07.2011р. на суму 3907,26грн., №278 від 26.07.2011р. на суму 3959,05грн., №101 від 10.11.2011р. на суму 2336,04грн., №164 від 17.02.2012р. на суму 3763,2грн., №165 від 17.02.2012р. на суму 2634,62грн., №199 від 19.03.2012р. на суму 2424,35грн., №200 від 19.03.2012р. на суму 705,6грн., №94 від 25.11.2010р. на суму 8000грн., №183 від 02.06.2011р. на суму 9000грн., №258 від 29.08.2011р. на суму 7 300грн., №387 від 11.11.2011р. на суму 9300грн., №69 від 21.02.2012р. на суму 8 000грн., №111 від 28.03.2012р. на суму 7000грн.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні надані копії заяв на повернення товару від покупців з актами про видачу коштів та накладні на повернення товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до актів податкових органів про перевірку ПП «Стітекс» (код ЄДРПОУ 36135129), ПП «Флоаре» (код ЄДРПОУ 36430739), ТОВ «Фенсі Тойз» (код ЄДРПОУ 30184935), ТОВ «Алрей» (код ЄДРПОУ 34656701), у останніх відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, данні підприємства є суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, визначені статтею 55-1 Господарського кодексу України.

А отже, угоди укладені позивачем з вказаними контрагентами, мають ознаки «недійсності правочину» та відповідно не створюють юридичних наслідків.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи громадянин ОСОБА_1, працює на посаді директора ПП «Візерунок» з липня 2010 року по жовтень 2012 року заробітна плата нараховувалась нижче мінімального рівня встановленого законодавством.

Установлення неповного робочого часу за згодою сторін регулюються статтею 56 КЗпП України. Заява на неповний робочий день громадянки ОСОБА_1 та відповідний наказ відсутні під час проведення відповідачем перевірки.

Згідно п.п. 14.1.48 статті 14 ПК України, заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено «податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу».

Згідно п.164.6 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, а саме 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати,,інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Щодо порушення позивачем норм п. 2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підприємстві за адресами: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3Г, м. Рівне, м. Донецьк, м. Івано-Франківськ встановлено ліміт залишку готівки в касі: від 02.09.2011р. на суму 40 000грн., від 01.12.2011р. на суму 6 703грн., від 01.12.2011р. на суму 40 000грн., від 01.09.2011р. на суму 30 000грн., від 01.12.2011р. на суму 13 551грн., від 20.04.2010р. на суму 30 000грн., від 02.08.2010р. на суму 15 320грн.

Відповідно до п. 2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно до п. 5.2 вказаного Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Під час податкової перевірки позивача, головний бухгалтер підприємства - Мірковська Н.М. надала перевіряючим тимчасовий ліміт каси магазину «Пелікан» за адресою: м. Рівне, який було встановлено 01.12.2009р. наказом директора підприємства Щиборук В.В. №1. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи підприємства не переглядався.

Таким чином, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 740 284грн.

Пояснення представника позивача про те, що під час перевірки головним бухгалтером підприємства надавались перевіряючим накази, які стосуються встановлення ліміту каси у магазині «Пелікан», зокрема, від 01.03.2010р. №8-2-К, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано доказів того, що дійсно під час перевірки надавались вказані документи.

Відповідно до Указу Президент України, від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 22.10.2013р. №0004682210, №0004692210, №0004672210, №0000831702, а тому в задоволені позовних вимог Приватному підприємству «Візерунок» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Приватному підприємству «Візерунок» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.12.2013р.

Суддя В.В. Амельохін