Постанова

від 27.11.2013 по справі 809/519/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 809/519/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Скільського І.І.

за участю секретаря Бурда М.Р.,

представника позивача Госедло Р.І.,

представника відповідача Пшибила Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Яремчому

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022301, №0000032301 від 02.01.13 р,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремче про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000022301 та №0000032301 від 02.01.13р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, зокрема будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом не дійсним. Після визнання правочину недійсним можна говорити про незаконність операцій, проводити перевірку та посилатися в акті перевірки на недійсність правочину, як на безспірний факт. Спеціальною нормою, яка містить підстави для перерахунку витрат є п. 140.2 ПК України, якою передбачено, що перерахунок витрат проводиться у разі визнання судом правочину недійсним. Оскільки, спірні правочини судом недійсними не визнавались, підстав для нарахування податкових зобов'язань у податкового органу не було.

Згідно спірних правочинів ТзОВ «Скорзонера» отримало від підприємств-постачальників товари, роботи (послуги). Товари були поставлені відповідної якості, послуги були надані належним чином, претензій з боку позивача не було, про що свідчить також і проведення оплати цих послуг.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А тому, на переконання позивача, він не може нести відповідальність за іншого господарюючого суб'єкта.

Також позивач посилається на незаконність проведення повторної перевірки та підтвердження ряду його господарських операцій рішеннями судів.

Внаслідок протиправних дій на підставі акту перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012р. відповідачем винесено незаконні податкові повідомлення-рішення. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022301 від №0000032301 від 02.01.13р., які прийняті з незаконних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях (т.1а.с. 90-93.), суду пояснив, що ДПІ в м. Яремче було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Скорзонера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ПП «Воллі», за період травень-червень 2011р. та відображення в складі витрат декларації з податку на прибуток взаєморозрахунків з «сумнівними» контрагентами за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. про що складено акт перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012р.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Скорзонера» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 28932,80грн. в т.ч. за травень 2011 року -17527,80 грн., червень 2011року-11396,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Воллі».

ДПІ у Франківському районі м. Львова направлені до ДПІ у м. Яремчі акти перевірок ПП «Воллі», від 20.07.2011 року №1260/23-4/43029609 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року та від 23.08.2011 №1559/23-4/34029609 про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ 34029609) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість за червень 2011 року. Перевірками встановлено, що у ПП «Воллі» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Згідно акту від 23.08.2011р. № 19940/7/23-413 червень 2011 року, одним з основних постачальників ПП «Воллі» є ПП «Ява Зет». В результаті виходу за юридичною (фактичною) адресою підприємства: м. Львів, вул. В.Великого,4 не встановлено місцезнаходження посадових осіб ПП «Ява Зет», про що складено акт «незнаходження за юридичною адресою» від 04.07.2011р. №44/23-4/35942831. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ПП «Ява Зет», необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що у ПП «Воллі» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст.203. п.1.,п. 2 ст.215., ст..228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу (виконання робіт-послуг) ПП «Воллі» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» - ТОВ «Скорзонера».

ДПІ також вказується, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.27, ч.4 ст.358 КК України, а саме в придбанні юридичної особи - ПП "Воллі" з метою прикриття незаконної діяльності. ТОВ «Скорзонера» мало взаємовідносини з фіктивним підприємством, а таким чином проведені господарські операції між ТОВ «Скорзонера» та ПП "Воллі" мають ознаки безтоварних.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Скорзонера» за 1 та 2 квартали 2011 року до складу валових витрат за відповідні звітні періоди включено вартість робіт (послуг) за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів із ТОВ «Ресурсна компанія» (код ЄДРПОУ - 37256434) на загальну суму 919500 грн., в тому числі: І квартал 2011 року - 142500 грн., II квартал 2011 року -777000 грн.

ДПІ у Надвірнянському районі направлено до ДПІ у м.Яремчі акт від 30.08.2011 року №1254/23-32446237 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ресурсна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Воллі» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а саме господарські операції за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року щодо придбання ТзОВ «Ресурсна компанія» загально -будівельних та сантехнічно-ремонтних робіт у ПП «Воллі» та продажу ТзОВ «Ресурсна компанія» товарів на адресу контрагентів - покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Фінансово-господарькі взаємовідносини між ТзОВ «Ресурсна компанія» та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. (ст.234 ЦК України).

Крім того, ДПІ в Надвірнянському районі проведено перевірку ТОВ «Ресурсна компанія» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Промтехметал» за лютий 2011 року про що складено акт від 05.05.2011 року №508/15/32446237, в якому зазначено, що ДПІ в Надвірнянському районі отримано від ДПІ в Сихівському районі м. Львова матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехметал» щодо правильності та достовірності формування податкового зобов'язання з та податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011року (акт від 12.04.2011 року №707/15-2/37398974). В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ «Промтехметал» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Правочини вчинені у лютому 2011року між ТОВ «Ресурсна компанія» та ТОВ «Промтехметал» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. А тому, укладенні TзOB «Скорцонера» правочини також є нікчемними і в силу Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За розглядом акту перевірки від 06.12.2012року №581/23-31067573 ДПІ у м.Яремчі направила ТзОВ «Скорзонера» податкові повідомлення-рішення №0000022301 від 02.01.2013року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 919500,00грн. (по господарських операціях із ТОВ «Ресурсна компанія»), та №0000032301 від 02.01.2013року яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 11396,00грн. (по операціях із ПП «Воллі».)

На підставі наведеного представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, судом встановлено наступне.

ТзОВ «Скорзонера» зареєстровано у Яремчанській міській раді 03 липня 2000 року.

У період за який проводилась перевірка TOB «Скорзонера» було зареєстровано платником ПДВ: свідоцтво від 18.07.2000 року № 13180480.

Судом встановлено, що з 16.11.2012 року по 29.11.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Яремче проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Скорзонера» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ПП «Воллі», за період травень-червень 2011р. та відображення в складі витрат декларації з податку на прибуток взаєморозрахунків з «сумнівними» контрагентами за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки складено акт №581/23-31067573 від 06.12.2012р., в якому зафіксовані наступні порушення: 1. п.1 ст.203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами постачальниками; 2. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2011 р. № 2756-IV, підприємством завищено суму податкового кредиту, в результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (ряд.19 Декларації) за червень 2011року -11396,00 грн.; 3.п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2011 р. № 2756-IV.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Яремче винесено податкові повідомлення-рішення №0000022301 від 02.01.13р. яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 919 500,00 грн. та №0000032301 від 02.01.13р. яким з зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 11 396,00 грн. (т.1 а.с.9-10).

Не погоджуючись із даним рішенням позивачем було подано скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, яка була залишена ДПА в Івано-Франківській області без задоволення (т.1 а.с. 34-39).

Судом встановлено, що між позивачем - ТзОВ «Скорзонера» та ПП «Воллі» було укладено наступні правочини: №111005 від 10.05.2011р. на озеленення території (т.1а.с.167-169), №110419-С/В від 19.04.2011р. на загальнобудівельні роботи, сантехнічні роботи на рекреаційному ставку (т.1а.с.191-194), №110510В/С від 10.05.2011р. на продовження влаштування підпірної стінки вздовж автостоянки ТК «Буковель» (т.1а.с.203-206), №110510 від 10.05.2011р. на влаштування підпірної стінки вздовж під'їзної дороги на ТК «Буковель» (т.1а.с.112-114).

Також між позивачем - ТзОВ «Скорзонера» та ТзОВ «Ресурсна компанія» було укладено такі правочини: № 24/03-3 від 24.03.2011р. на придбання ТМЦ (запасні частини до ратраків )(т.1а.с.137-139), накладна №34 від 11.02.2011р. на придбання ТМЦ (запасні частини до ЗІЛ -131)(т.1а.с.154); накладна №30 від 11.02.2011р. на придбання ТМЦ (столове приладдя)(т.1а.с.156), №05/08-Р від 05.08.2010р. на будівельні роботи на об'єктах «Малоповерхового житлового комплексу №2» ТК «Буковель» (т.2а.с.1-4); №008/10-Р від 08.10.2010р., реконструкція будівлі під медичний пункт ТК «Буковель»(т.2а.с.10-12), №04/12-С/Р від 12.04.2011р. на роботи по облицюванню каменем об'єктів ТК «Буковель»(т.2а.с.13-16), №110302-С/РЛ від 02.03.11р. на загальнобудівельні роботи та оздоблення площадки для водних процедур (котедж №38 СПА ТК «Буковель»)(т.2 а.с.17-20), договір №04/11-С/Р від 11.04.2011р. на влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів в житловій зоні №1 ТК «Буковель»(т.2 а.с.21-23), накладні на поставку будівельних матеріалів (від 31.05.2011р. №92, №109, №120, №117, від 19.02.2011р. №119, від 16.05.2011р. №116, від 13.05.2011р. №75, від 06.05.2011р. №98, №99, №100, від 03.05.2011р. №74, від 09.05.2011р. №106, від 05.05.2011р. №94, №89) на загальну суму 206,4 тис. грн.(т.2 а.с.26-41); акти на приймання-здачу виконаних робіт (ремонт) від 05.05.11р. на загальну суму 5,3 тис.грн.). (т2. а.с. 24-25).

Зазначені договори укладались для придбання ТМЦ, будівництва, реконструкції та ремонту приміщень (влаштування та благоустрою території навколо них), які здаються позивачем в оренду, тобто для реалізації своєї господарської діяльності, пов'язаної з основною діяльністю.

Згідно досліджених в судовому засіданні актів за формою КБ-2 (т.1а.с.170-172, а.с.174-179) встановлено, що на виконання укладених між ТОВ «Скорзонера» ПП «Воллі» правочинів за період, що перевірявся були надані відповідні послуги, зокрема по договору №111005 від 10.05.2011р. було проведено озеленення території (садіння хвойних дерев, влаштування газонів) на суму 18,8 тис.грн.; по договору №110419-С/В від 19.04.2011р. було проведено загальнобудівельні роботи (влаштування днища рекреаційного ставка) на суму травень 6,9 тис. грн.(т.1а.с.195-198), по договору №110510В/С від 10.05.2011р. було виконано робіт з продовження влаштування підпірної стінки вздовж автостоянки ТК «Буковель» на суму 79,3 тис.грн.(т.1а.с.207-211); по договору №110510 від 10.05.2011р. було виконано робіт з влаштування підпірної стінки вздовж під'їзної дороги на ТК «Буковель» (ділянка від ПК0+00 до ПК0+75) на суму за червень 68,3 тис. грн.(т.1 а.с.215-219). Згідно актів, при виконанні таких робіт було використано матеріали та механізми замовника - позивача.

Згідно платіжних доручень №44 від 05.08.2011р., №276 від 02.09.2011р., №275 від 02.09.2011р., №277 від 02.09.2011р., №278 від 02.09.2011р., №279 від 02.09.2011р. позивач здійснив оплату послуг ПП «Воллі». Також ПП «Воллі» було надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні (т.1а.с.232-237).

Відповідач в судовому засіданні не заперечував факту виконання вказаних робіт та використання при цьому матеріалів та механізмів позивача, ставив під сумнів їх виконання саме ПП «Воллі», проте доказів їх виконання іншими особами не наводив.

Згідно досліджених в судовому засіданні актів за формою КБ-2, актів та накладних встановлено, що на виконання укладених між ТОВ «Скорзонера» та ТОВ «Ресурсна компанія» правочинів за період, що перевірявся були надані відповідні послуги та здійснено поставки ТМЦ, зокрема по договору № 24/03-3 від 24.03.2011р. були поставлені запасні частини до ратраків на суму договору 417,1 тис.грн.; за накладною №34 від 11.02.2011р. були поставлені запасні частини до автомобіля ЗІЛ на суму 5,0 тис.грн.; за накладною №30 від 11.02.2011р. було поставлено ТМЦ на суму 7,3 тис.грн., по договору №05/08-Р від 05.08.2010р. було виконано будівельних робіт на об'єктах «Малоповерхового житлового комплексу №2» ТК «Буковель» на суму 916,9 тис. грн.; по договору №008/10-Р від 08.10.2010р. було виконано робіт по реконструкції будівлі під медичний пункт ТК «Буковель» на суму 391,6 тис. грн.; по договору №04/12-С/Р від 12.04.2011р. були виконані роботи по облицюванню каменем об'єктів ТК «Буковель» на суму 175,6 тис. грн., по договору №110302-С/РЛ від 02.03.11р. виконано загальнобудівельні роботи та роботи з оздоблення площадки для водних процедур (котедж №38 СПА ТК «Буковель») на суму 85,4 тис. грн., по договору №04/11-С/Р від 11.04.2011р. виконано роботи з влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів в житловій зоні №1 ТК «Буковель» на суму 497,4 тис. грн., за накладними від 31.05.2011р. №92, №109, №120, №117, від 19.02.2011р. №119, від 16.05.2011р. №116, від 13.05.2011р. №75, від 06.05.2011р. №98, №99, №100, від 03.05.2011р. №74, від 09.05.2011р. №106, від 05.05.2011р. №94, №89 було здійснено поставку будівельних матеріалів на загальну суму 206,4 тис. грн., по актах від 05.05.11р. було виконано ремонтних робіт на загальну суму 5,3 тис.грн. Згідно актів, при виконанні таких робіт було частково використано матеріали та механізми замовника - позивача, а частково підрядника.

Згідно досліджених в судовому засіданні актів встановлення та списання (т.1а.с.144-153 та а.с. 155-164) отримані ТМЦ були змонтовані на ратраки (трактори для трамбування снігу), ЗІЛ, встановлено в приміщеннях готельного комплексу. Відповідні транспортні засоби та механізми були придбані та зареєстровані за позивачем (т.3 а.с.55-62).

Згідно наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні платіжних доручень позивач здійснив оплату товарів, робіт (послуг) придбаних в ТОВ «Ресурсна компанія». ТОВ «Ресурсна компанія» було надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні (т1а.с. 165-166).

Відповідач в судовому засіданні не заперечував факту виконання вказаних робіт та використання при цьому частково матеріалів та механізмів позивача, ставив під сумнів їх виконання саме ТОВ «Ресурсна компанія» чи його контрагентами, проте доказів їх виконання іншими особами не наводив. З цих же міркувань відповідач заперечив поставку ТМЦ ТОВ «Ресурсна компанія».

На думку суду, сторони укладаючи та виконуючи зазначені правочини, діяли у відповідності до чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача вказаних в актах перевірки щодо нікчемності правочинів контрагентів позивача.

В основу висновку покладені ті обставини, що контрагенти позивача по ланцюгу постачання (ПП «Воллі», ТОВ «Промтехметал») не виявлені за своїм місцезнаходженням, в них відсутні виробничі фонди та відповідний персонал. До такого висновку ДПІ в м. Яремче дійшло не зважаючи на факт наявності оригіналів первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги наданих послуг вищевказаним підприємствам підтверджені відповідними актами приймання-передач, накладними підписаними позивачем та безпосередніми контрагентами. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ ПП «Воллі» та TOB «Ресурсна компанія» (т.1а.с.119-120, а.с.126-127), а відповідачем не надано будь-яких доказів щодо відсутності державної реєстрації чи реєстрації платником ПДВ вказаних підприємств на момент укладання правочинів із позивачем та їх виконання у період що перевірявся відповідачем, цим самим підтверджується, що на момент укладання правочинів та їх виконання ПП «Воллі» та TOB «Ресурсна компанія» були зареєстровані у встановленому законом порядку та були платниками ПДВ. В матеріалах справи також наявні ліцензії, що наділяють ПДВ ПП «Воллі» та TOB «Ресурсна компанія» здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури (т.1а.с.121-125, а.с.128-132).

З огляду на зазначене факт укладення договору з контрагентом та реальність виконання договору підтверджується наступними обставинами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Факт виконання робіт, поставки ТМЦ підтверджується договорами, актами виконаних робіт, накладними, відомостями про використання матеріалів та механізмів замовника, актів встановлення та не заперечується відповідачем, а тому суд вважає, що немає жодних підстав для посилання відповідача на нікчемність правочинів позивача, оскільки відповідач не зазначає чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству та яким самим нормам.

Також, відповідач не вказує чим саме дані правочини суперечать інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

Суд вважає, що дії чи бездіяльність третьої особи, які не пов'язані безпосередньо з виконання своїх договірних зобов'язань, а стосуються виключно його прав та обов'язків як платника податків, не можуть впливати на іншу сторону правочину, однак можуть породжувати ті чи інші правові наслідки виключно для особи, яка допустилася відповідних порушень.

Згідно ст. 628 Цивільного Кодексу України - зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджений ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 637 ЦК України - тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

А тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Акт перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Відповідач обґрунтовує свої припущення посиланням на факт відсутності ПП «Воллі», ТОВ «Промтехметал» за відповідним місцезнаходженням, не виявленням їх основних фондів, неналежним оформленням трудових ресурсів. Проте, такі факти є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєстраційні органи про зміну свого місця знаходження, дотримання законодавства з питань працевлаштування, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Посилання ДПІ в м. Яремче на відсутність у ПП «Воллі» об'єктивної можливості для виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу відхиляються судом. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт (послуг) постачальником.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Висновки Акту перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012р. ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права податкового органу, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними або нікчемними.

Позивач придбавав товари, роботи (послуги) для продовження будівництва туристичного комплексу, який здається ним в оренду, що також вказано в акті перевірки відповідача. Господарські операції за договорами були реальними, фактично здійснені і згідно них було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту виконаних робіт та оплат заперечує висновки викладені в акті.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Підпункт 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу (абзац другий цього пункту).

Відповідно до п. 140.2 ПК України, перерахунок витрат проводиться у разі визнання судом правочину недійсним. Як встановлено судом, спірні правочини судом недійсними не визнавались, то у позивача був відсутній обов'язок зменшувати витрати по господарських операціях із своїми контрагентами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем спірних правочинів із ТзОВ «Ресурсна компанія» і ПП «Воллі», так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що з врахуванням вищезазначеного позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що раніше (з 27.05.2011р. по 11.07.2011р.) фахівцями податкової інспекції було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Скорзонера» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., про що складено акт перевірки №295/23/31067573, «об'єктом контролю» якої були всі податки та збори сплата яких контролюється податковими органами (в тому числі були досліджені операції позивача за період лютий, березень 2011р. з постачальником ТОВ «Ресурсна компанія»), а також (з 19.09.2011р. по 30.09.2011р.) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Скорзонера» за період з 01.05.11р. по 31.05.11р. питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Ресурсна компанія», про що складено акт перевірки №438/23-31067573 від 30.09.2011р. Як вбачається з матеріалів справи Товариством у ході зазначених перевірок перевіряючим були надані первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, за результами перевірки яких було встановлено аналогічні акту перевірки №581/23-31067573 від 06.12.2012р. порушення, але було здійснено нарахування податкових зобов'язань (зменшено податкового кредиту) тільки по ПДВ.

Тобто, відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів господарських операцій позивача з ТОВ «Ресурсна компанія» за період лютий, березень, травень 2011р. вже були предметом попереднніх перевірок.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідачем не надано доказів, що органом державної податкової служби вищого рівня приймалося рішення про повторне проведення перевірки позивача, що виключає як законність спірної повторної перевірки позивача за період лютий, березень 2011р., за травень 2011р. (стосовно операцій з ТОВ «Ресурсна компанія»), так і правомірність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень.

Крім того, Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3367/11/0970 (залишено в силі ухвалою апеляційного суду від 13.04.12р.) господарські операції описані в акті перевірки №295/23/31067573 від 25.07.2011р. (які повторно були перевірені в акті №581/23-31067573 від 06.12.2012р.) досліджено, фактів порушень не виявлено та скасовано рішення ДПІ прийняте на підставі такого акту ДПІ.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ТОВ «Скорзонера» вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року по справі №1319/5265/2012 не може братися судом до уваги. У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб, проте його прийнято не стосовно посадових осіб позивача та спірних правочинів, а також без встановлення фактів фіктивного підприємництва позивача. Ні позивач - ТОВ «Скорзонера», ані його контрагент - ТОВ «Ресурсна компанія» не зазначені в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку.

Відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою. Тому вказаний вирок не може братися судом до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ТОВ «Скорзонера».

Сама по собі фіктивність реєстрації ПП «Воллі» не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів.

Чинне законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Відповідачем не надано суду доказів про те, що, знаходячись у спірних правовідносинах з ПП «Воллі» позивач, був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача. Наведене не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів, що отримані від ПП «Воллі».

На час здійснення спірних господарських операцій ПП «Воллі» було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам та поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасником господарського обороту. Матеріали справи жодним чином не свідчать про порушення податкового законодавства ТОВ «Скорзонера».

При цьому, суд зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032301 та №0000022301 від 02.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорцонера» судовий збір в розмірі 2294,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 02.12.2013 року.