Постанова

від 23.12.2013 по справі 815/8053/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8053/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Одеса

13:07

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Галушка Б.С.;

представника позивача - Нетроніна Р.О. (за довіреністю від 01.09.2013 року);

представника відповідача - Ірдісової Е.А. (за довіреністю від 07.11.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2013 року №0005302202, №0005312202, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати незаконними, протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.11.2013 року №0005302202, №0005312202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

05 листопада 2013 року співробітник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Тишковська І.В. провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Українська кабельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року та з податку на додану вартість з 01.10.2010 року по 30.11.2011 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ТБ «Молдавкабель».

За результатами цієї перевірки 05.11.2013 року відповідач склав акт № 52/22-214/31595602/842, яким встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість на суму 331800,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 305314,00 грн. та за листопад 2011 року у сумі 26486,00 грн.; та п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що виразилося в заниженні позивачем сплати податку на прибуток в розмірі 418840,00 грн., у тому числі за третій квартал 2010 року на суму 37269,00 грн., за четвертий квартал 2010 року на суму 351112,00 грн. та за четвертий квартал 2011 року на суму 30459,00 грн., оскільки усі угоди між ТОВ «Українська кабельна компанія» та ТОВ «ТБ «Молдавкабель» є нікчемними.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

- від 19.11.2013 року № 0005302202, яким позивачеві, за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 421372,00 грн., у тому числі за основним платежем 331800,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 89572,00 грн.;

- від 19.11.2013 року № 0005312202, яким позивачеві, за порушення п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 484579,00 грн., у тому числі за основним платежем 381571,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 103008,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає їх незаконними та протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-9).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.52-54).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.02.2012 року за №15561070029003653 відповідно до довідки АА №576530 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.86).

Позивач зареєстрований в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси як платник податків.

На підставі наказу від 23 жовтня 2013 року за №651 (а.с.140-141) та направлення на перевірку від 23 жовтня 2013 року №528 (а.с.142), в період з 23.10.2013 року по 29.10.2013 року співробітники Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року та з податку на додану вартість з 01.10.2010 року по 30.11.2011 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ТБ «Молдавкабель».

За результатами цієї перевірки 05.11.2013 року відповідач склав акт № 52/22-214/31595602/842, яким встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість на суму 331800,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 305314,00 грн. та за листопад 2011 року у сумі 26486,00 грн.; та п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що виразилося в заниженні позивачем сплати податку на прибуток в розмірі 418840,00 грн., у тому числі за третій квартал 2010 року на суму 37269,00 грн., за четвертий квартал 2010 року на суму 351112,00 грн. та за четвертий квартал 2011 року на суму 30459,00 грн. (а.с.10-23).

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, згідно з актом перевірки Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.07.2013 року №32/22-0/24118919 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Глобал» (ТОВ «ТД «Молдавкабель»), код ЄДРПОУ 24118918 з питань господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, підтвердити реальність отримання товару, послуг (робіт) від постачальників товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Глобал» (ТОВ «ТД «Молдавкабель») та право на формування податкового кредиту від них за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та відповідно підтвердити реальне здійснення продажу (передачі) товарів, послуг (робіт) товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Глобал» (ТОВ «ТД «Молдавкабель») по покупцях не є можливим.

08 листопада 2013 року позивач подав заперечення на акт №52/22-214/31595602/842 від 05.11.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки перевірку ТОВ «Українська кабельна компанія», код ЄДРПОУ 31595602, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, по податку на додану вартість з 01.10.2010 року по 30.11.2011 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ТБ «Молдавкабель», код ЄДРПОУ 24118918 (а.с.24-25).

Відповідач листом від 12.11.2013 року №3526/10/15-52-22-02 надав відповідь на заперечення до акту перевірки. В вищезазначеному листі відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті документальної позапланової перевірки №52/22-214/31595602/842 від 05.11.2013 року відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.26-29).

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 19.11.2013 року № 0005302202, яким позивачеві, за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 421372,00 грн., у тому числі за основним платежем 331800,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 89572,00 грн. (а.с.47);

- від 19.11.2013 року № 0005312202, яким позивачеві, за порушення п.5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 484579,00 грн., у тому числі за основним платежем 381571,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 103008,00 грн. (а.с.48).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одним із постачальників ТОВ «Українська кабельна компанія» було ТОВ «ТБ «Молдавкабель».

Між ТОВ «Українська кабельна компанія» та ТОВ «ТБ «Молдавкабель» було укладено договір поставки №2 від 01.01.2007 року за яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його (а.с.136-138).

Товаром за цим договором є кабельно-провідна продукція.

Згідно з п.2.3 ч.2 вищевказаного договору передбачено, що оплата 100% вартості партії товару здійснюється протягом 15 банківських днів з дати поставки.

Суд встановив, що позивач, на виконання вищезазначеного договору, здійснював оплату поставленого товару, відповідно до платіжних доручень №1167 від 04.11.2010 року, №1163 від 03.11.2010 року, №1153 від 01.11.2010 року, №1121 від 26.10.2010 року, №1100 від 21.10.2010 року, №1088 від 18.10.2010 року, №1062 від 13.10.2010 року, №1047 від 08.10.2010 року, №1034 від 06.10.2010 року (а.с.31-39), що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не мав ділової мети при проведенні операції з постачальником ТОВ «ТБ «Молдавкабель» і, як наслідок, отримання виключно податкової вигоди без здійснення реальної господарської операції.

Суд встановив, що згідно з довідкою головного управління статистики в Одеській області серії АА №576530 позивач має право займатися, згідно з КВЕД-2010, виробництвом інших видів електронних і електричних проводів та кабелів, будівництвом житлових і нежитлових будівель, оптовою торгівлею сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптовою торгівлею іншими машинами й устаткуванням, роздрібною торгівлею телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.86).

З огляду на те, що за договором поставки №2 від 01.01.2007 року, укладеним позивачем з ТОВ «ТБ «Молдавкабель», позивач придбав матеріали (кабельно-провідна продукція), суд робить висновок, що вказана господарська операція реально пов'язана з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання перелічених матеріалів позивачем за договором укладеним з ТОВ «ТБ «Молдавкабель», повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Крім того, як було встановлено судом впродовж судового розгляду справи, придбані матеріали позивач використав для їх подальшої реалізації, а саме оптової торгівлі кабельної продукції. Вищезазначена продукція була поставлена (продана) покупцям ПП «Галиченерго», ПП «Електромайстер», ТОВ «Електросвіт», ТОВ «Южний електротехнічний завод», ТОВ «Техспецстройавтоматика».

Дані факти підтверджуються копіями договорів поставки з зазначеними контрагентами та відповідними специфікаціями до цих договорів, які містяться в матеріалах справи (а.с.159-207).

Також вищезазначені факти були підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_4, який працює менеджером відділу постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія».

Також суд встановив, що за отримання, зазначених вище, матеріалів позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості матеріалів, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеним з ТОВ «ТБ «Молдавкабель» позивач правомірно включив до складу витрат.

Адже відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З сукупного аналізу вказаних норм закону суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом надавалися позивачеві послуги з продажу та поставки товару, а позивач свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся (а.с.40-41).

Також суд звертає увагу, що згідно з пп. «а» п.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Позивач та його контрагент ТОВ «ТБ «Молдавкабель» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що підтверджується матеріалами справи (а.с.77, 78).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеним договором послуг підтверджується наданими суду первинними документами, а саме: платіжними дорученнями, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, договорами (а.с.30-45, 136-138).

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.11.2013 року № 0005302202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 421372 (чотириста двадцять одна тисяча триста сімдесят дві),00 грн., у тому числі за основним платежем 331800 (триста тридцять одна тисяча вісімсот),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 89572 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві),00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.11.2013 року № 0005312202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 484579 (чотириста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять),00 грн., у тому числі за основним платежем 381571 (триста вісімдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят одна),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 103008 (сто три тисячі вісім),00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» суму сплаченого судового збору в розмірі 458,80 (чотириста п'ятдесят вісім),80 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2013 року.

Суддя: О.Я. Бойко