Постанова

від 23.12.2013 по справі 826/14945/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2013 року № 826/14945/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000353720 від 06.09.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000353720 від 06.09.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010, 2011, 2012, 2013 рік. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є висновок податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ "Промзбут", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Дестіні".

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Промзбут", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Дестіні" за договорами, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 06.11.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому зсіданні 17.10.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1029/40-10/37-20/31076956 від 22.08.2013

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.08.2013 по 21.08.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011, 2012, 2013.

За результатами перевірки встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 038 604,00 грн. та пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1 038 604,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" мало правовідносини з ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ "Український ресурс" за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2012.

Центральною МДПІ у місті Кривий Ріг складено акт № 5130/235/24601497 від 12.07.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Промзбут" код за ЄДРПОУ 24601497 з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року" відповідно до якого, встановлено порушення статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правичинах, здійснених ТОВ "Промзбут" при придбанні та продажу товарів з огляду на що, операції з постачання порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Нововоронцовською МДПІ Херсонської області складено акт № 164/23/37261607 від 21.12.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Альфа ЛТА" код за ЄДРПОУ 37261607» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2010 по 30.09.2011" відповідно до якого, встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ НВП "МІЛІТЕКС", ПП "НІК ПРОВАЙД" та ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з того, що ТОВ "Альфа ЛТА" не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, у зв'язку з відсутністю самого товару, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, не мало можливості здійснювати операції з оподаткування, приймання товарів від контрагентів-постачальників, а також встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

До Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС надійшов акт № 1921/22-20/34689480 від 16.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український ресурс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011 який є постачальником ТОВ «ПФК» відповідно до якого встановлено, що посадові особи не знаходяться за місцем реєстрації, у підприємства відсутні основні фонди та стан платника згідно бази «Облік» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1210/7/22-421 від 18.02.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дестіні» з питань фінансово-господарських відносин із контрагентами постачальниками", встановлено що ТОВ «Дестіні» не знаходиться за юридичною адресою, у свою чергу уможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правовідносини між ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" та контрагентами ТОВ "Промзбут", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА" та ТОВ "Дестіні" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За результатами перевірки було складено акт № 1029/40-10/37-29/31076956 від 22.08.2013. на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000353720 від 06.09.2013 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1038 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 36 797,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000353720 від 06.09.2013 та вважає його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що договори з ТОВ "Промзбут", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Альфа ЛТА", та з ТОВ "Дестіні" мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги які використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Український ресурс" позивачем надано суду копії генерального договору № 26 від 21.03.2011, договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 346/11 від 28.03.2011, тарифів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, платіжних доручень, накладних, прибуткових та податкові накладних.

Відповідно до зазначеного генерального договору, його предметом є купівля - продаж нафтопродуктів.

Підпунктом 2.1.1 генерального договору передбачено, що передача у власність покупця нафтопродуктів здійснюється відповідно до розділу 1 цього договору за умов оплати вартості товару покупцем, оформлення накладних та інших документів, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ГОСТ), діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару.

Згідно розділу 6 генерального договору № 26 від 21.03.2011 покупець проводить приймання товару по кількості і якості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, відповідно до чинного законодавства України, а також згідно умов договору.

Згідно з пунктом 5 зазначеного договору оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку на умовах 50 переплати, а в інших випадках умови оплати узгоджуються додатковою угодою до договору.

Таким чином, відповідно до генерального договору № 26 від 21.03.2011 та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем товару від ТОВ "Український ресурс" є акти приймання-здавання нафти (нафтопродуктів), відвантажувальні відомості, товарно-транспорті накладні на відпуск нафтопродуктів, паспорти (сертифікати) якості заводу виробника, рахунки та накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Український ресурс" за генеральним договором № 26 від 21.03.2011, актів приймання-здавання нафти (нафтопродуктів), відвантажувальних відомостей, товарно-транспорті накладних на відпуск нафтопродуктів, паспортів (сертифікатів) якості заводу виробника, рахунків та накладних суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем накладних, прибуткових накладних, актах здачі-прийняття робіт, а також в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (надання послуг) графах "Отгрузил", "Получил", "Здав", "Прийняв", "Від Замовника", "Від виконавця" міститься підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посаду та даних осіб, які їх вчинили.

Таким чином, з наданих позивачем суду накладних, прибуткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних є неможливим встановити осіб, які їх склали та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", з огляду на що не можуть належним чином підтверджувати факт отриманн позивачем від ТОВ "Український ресурс" товару.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Альфа ЛТА" позивачем надано суду копію договору № 866/10 від 18.10.2010, специфікації, платіжних доручень, накладних, рахунків, прибуткових накладних, накладних на маршрут або групу вагонів.

Предметом за договором № 866/10 від 18.10.2010 є продаж товару згідно умов договору, прикладених специфікацій, листів, рахунків фактур які є невід'ємною частиною договору, кожне з яких є окремою угодою укладеною в межах даного договору. Кількість, номенклатура, ціни та строки поставки Товару по даному Договору погоджуються сторонами додатково в Специфікаціях.

Розділом 2 зазначеного договору встановлено, що якість, маркування, пакування Товару згідно Договору повинні відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ГОСТ), діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару.

Пунктом 2.2 договору № 866/10 від 18.10.2010 передбачено, що кожне відвантаження Товару повинно супроводжуватися комплектом відвантажувальних документів, що складається з накладної на відпуск товару, сертифіката або паспорту якості, податкової накладної.

Умовами зазначеного договору також передбачено, що Товар передається Продавцем і приймається Покупцем за фактичною кількістю і вагою вказаною документах складених відповідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15 червня 1965.

Згідно Специфікацій які складені до Договору № 866/10 від 18.10.2010 датою відвантаження вважається дату на штемпелі ж/д накладної; ж/д квитанція передану засобами факсимільного зв'язку вважається дійсною та відправником за специфікаціями є ТОВ "Алтіс АДМ" згідно договору надання послуг з навантаження, розвантаження вагонів і відправки вантажів укладеному між продавцем і відправником (копія додається).

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 відвантажувальні документи, що складаються з накладної на відпуск товару, сертифіката або паспорту якості, податкової накладної, документів що повинні бути складенні відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем в накладних, прибуткових накладних в графах "Отгрузил", "Получил", "Здав", "Прийняв" міститься підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посаду та даних осіб, які їх вчинили.

Таким чином, з наведених документів є неможливим встановити, хто саме їх підписав та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" з огляду на що не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження отримання позивачем товару від ТОВ "Альфа ЛТА".

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Дестіні" позивачем надано суду копії договору № 40/12 від 11.01.2012, додатків до договору, платіжних доручень, видаткових накладних, прибуткових накладних та податкових накладних, накладних на маршрут або групу вагонів договір.

Предметом за договором № 40/12 від 11.01.2012 є продаж товару згідно умов договору, додаткових угод, листів та рахунків фактур які є невід'ємною частиною договору, кожне з яких є окремою угодою укладеною в межах даного договору.

Відповідно до умов зазначеного договору кількість, номенклатура, ціна та строки поставки Товару по даному Договору погоджуються сторонами додатково в Додатках до Договору. Якість, маркування, пакування Товару згідно Договору повинні відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ГОСТ), діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника товару.

Пунктом 2.2 договору № 40/12 від 11.01.2012 передбачено, що кожне відвантаження Товару повинно супроводжуватися комплектом відвантажувальних документів, що складається з накладної на відпуск товару, сертифіката або паспорту якості, податкової накладної.

Відповідно до розділу 6 зазначеного договору, Товар передається Продавцем і приймається Покупцем за фактичною кількістю і вагою вказаною в документах, які складаються згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965.

Згідно Додатків до Договору які складені відповідно до умов договору передбачено, що датою поставки вважається дата складання товарно-транспортних документів.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2011 відвантажувальні документи, що складаються з накладної на відпуск товару, сертифіката або паспорту якості, податкової накладної, документів що повинні бути складенні відповідно з Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем додатках накладних, прибуткових та видаткових накладних, в графах "Отгрузил", "Получил", "Сдал", "Принял" містяться підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посаду та даних осіб, які вчинили зазначені підписи.

Таким чином, з наведених документів є неможливим встановити, хто саме їх підписав та вони складені з порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", з огляду на що вони не можуть належним чином засвідчувати факт отримання позивачем товару від ТОВ "Дестіні".

Щодо контрагента ТОВ "Промзбут" позивачем було зазначено про те, що відповідач дійшов висновків про зменшення суми бюджетного відшкодування по правовідносинам з ТОВ "Промзбут" за той же період щодо якого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 у справі № 2а-4106/12/2670, яке набрало законної сили, було встановлено товарність правовідносин між позивачем та ТОВ "Промзбут" та відсутність факту порушення вимог податкового законодавства.

С приводу зазначених посилань позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України № 2379/12/13-12 від 14.11.2012: " Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. "

Крім того, позивачем на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Промзбут" надано суду копію договору № 825/06-р від 29.12.2006 який був пролонгований за згодою сторін до 31.12.2010, специфікацію, платіжні доручення, прибуткові та видаткові накладні, накладні на маршрут або групу вагонів.

Предметом за даним договором є поставка товару згідно умов договору та специфікацій які є невід'ємною частиною договору. Кількість, номенклатура, ціни та строки поставки Товару по даному Договору погоджуються сторонами додатково в Специфікаціях.

Згідно з зазначеним договором якість, маркування, хімічний склад товару згідно Договору повинні відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ГОСТ), діючим на території України і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу виробника.

Пунктом 6.1 договору № 825/06-р від 29.12.2006 передбачено, що здача Товару Продавцем та прийняття Покупцем здійснюється по кількості на підставі ваги вказаній в відвантажувальній документації та по якості - на підставі сертифікату якості заводу виробника. Приймання товару по кількості та якості виконується відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966.

Згідно Специфікації яка складена відповідно до умов Договору № 825/06-р від 29.12.2006 передбачено, що датою поставки слід вважати дату оформлення товарно-транспортних документів.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006 товарно-транспортних документів, сертифікатів якості та документації що повинна бути складена відповідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем в накладних, прибуткових накладних, видаткових накладних в графах "Отгрузил", "Получил", "Здав", "Прийняв" міститься підписи скріплені печатками підприємств, водночас не зазначено посаду та даних осіб, які їх вчинили.

Таким чином зазначених документів є неможливим встановити осіб які їх склали та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" , а отже не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення ТОВ "Промзбут" поставки товару позивачу.

В наданих позивачем накладних на маршрут або групу вагонів відправником значиться ТОВ «Суха Балка», а платник ТОВ «Інтерсервіс Груп» документи щодо правовідносин яких з позивачем чи ТОВ "Промзбут" у суду відсутні, з огляду на що зазначені документи не приймаються судом до уваги.

Надані позивачем на підтвердження факту використання отриманих послуг від ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ "Український ресурс" за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2012 у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку картки рахунки не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з даних карток не вбачається можливим встановити факт того, що товар, який позивачем був реалізований у власній господарській діяльності, було отримано позивачем саме від ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ "Український ресурс" за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали складатися під час здійснення поставки товару контрагентами ТОВ "Промзбут", ТОВ "Український ресурс", ТОВ "Дестіні", та ТОВ "Альфа ЛТА" відповідно до умов укладених з ними договорів, а також те, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ "Український ресурс" за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2012, а отже не доведено факту надання послуг.

З огляду на зазначене, оскільки позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Промзбут" за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ "Український ресурс" за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ "Альфа ЛТА" за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ "Дестіні" за договором № 40/12 від 11.01.2012, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов