Постанова

від 05.06.2014 по справі 826/14945/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14945/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральнний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000353720 від 06.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.08.2013 по 21.08.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010, 2011, 2012, 2013.

За результатами перевірки встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 038 604,00 грн. та пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1 038 604,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» мало правовідносини з ТОВ «Промзбут» за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ «Український ресурс» за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ «Альфа ЛТА» за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ «Дестіні» за договором № 40/12 від 11.01.2012.

Центральною МДПІ у місті Кривий Ріг складено акт № 5130/235/24601497 від 12.07.2011 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промзбут» код за ЄДРПОУ 24601497 з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року» відповідно до якого, встановлено порушення статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правичинах, здійснених ТОВ «Промзбут» при придбанні та продажу товарів з огляду на що, операції з постачання порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Нововоронцовською МДПІ Херсонської області складено акт № 164/23/37261607 від 21.12.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа ЛТА» код за ЄДРПОУ 37261607» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2010 по 30.09.2011» відповідно до якого, встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «Альфа ЛТА» та ТОВ НВП «МІЛІТЕКС», ПП «НІК ПРОВАЙД» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з того, що ТОВ «Альфа ЛТА» не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, у зв'язку з відсутністю самого товару, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, не мало можливості здійснювати операції з оподаткування, приймання товарів від контрагентів-постачальників, а також встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

До Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС надійшов акт № 1921/22-20/34689480 від 16.11.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український ресурс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011 який є постачальником ТОВ «ПФК» відповідно до якого встановлено, що посадові особи не знаходяться за місцем реєстрації, у підприємства відсутні основні фонди та стан платника згідно бази «Облік» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1210/7/22-421 від 18.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дестіні» з питань фінансово-господарських відносин із контрагентами постачальниками», встановлено що ТОВ «Дестіні» не знаходиться за юридичною адресою, у свою чергу уможливлює отримання первинних документів для проведення зустрічної звірки.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правовідносини між ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» та контрагентами ТОВ «Промзбут», ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Альфа ЛТА» та ТОВ «Дестіні» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 1029/40-10/37-29/31076956 від 22.08.2013. на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000353720 від 06.09.2013 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1038 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 36 797,00 грн.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що договори з ТОВ «Промзбут», ТОВ «Український ресурс», ТОВ «Альфа ЛТА», та з ТОВ «Дестіні» мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги які використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

Позивачем на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Промзбут» надано копію договору № 825/06-р від 29.12.2006 який був пролонгований за згодою сторін до 31.12.2010, специфікацію, платіжні доручення, прибуткові та видаткові накладні, накладні на маршрут або групу вагонів.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Український ресурс» позивачем надано копії генерального договору № 26 від 21.03.2011, договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 346/11 від 28.03.2011, тарифів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, платіжних доручень, накладних, прибуткових та податкові накладних.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Альфа ЛТА» позивачем надано копію договору № 866/10 від 18.10.2010, специфікації, платіжних доручень, накладних, рахунків, прибуткових накладних, накладних на маршрут або групу вагонів.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Дестіні» позивачем надано суду копії договору № 40/12 від 11.01.2012, додатків до договору, платіжних доручень, видаткових накладних, прибуткових накладних та податкових накладних, накладних на маршрут або групу вагонів договір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, щодо контрагента ТОВ «Промзбут» позивачем було зазначено про те, що відповідач дійшов висновків про зменшення суми бюджетного відшкодування по правовідносинам з ТОВ «Промзбут» за той же період щодо якого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 у справі № 2а-4106/12/2670, яке набрало законної сили, було встановлено товарність правовідносин між позивачем та ТОВ «Промзбут» та відсутність факту порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком позивача з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Колегія суддів вважає, що в порушення вимог ст. 72 КАС України судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно не враховано обставини, що були предметом дослідження в іншій адміністративній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено факт використання отриманих послуг від ТОВ «Промзбут» за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ «Український ресурс» за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ «Альфа ЛТА» за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ «Дестіні» за договором № 40/12 від 11.01.2012 у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Позивачем доведено товарнвсть та реальність господарських правовідносин з контрагентами ТОВ «Промзбут» за договором № 825/06-р від 29.12.2006, з ТОВ «Український ресурс» за договором № 26 від 21.03.2011, з ТОВ «Альфа ЛТА» за договором № 866/10 від 18.10.2010 та з ТОВ «Дестіні» за договором № 40/12 від 11.01.2012, що свідчить про наявність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірності прийняття податковим органом № 0000353720 від 06.09.2013.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2013 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000353720 від 06.09.2013.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 10.06.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.