Постанова

від 11.12.2013 по справі 826/15374/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року справа № 826/15374/13-а

о 12 год. 05 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003682240

від 19.08.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Лоза Д.О.,

від відповідача Скапоущенко О.Д., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003682240 від 19.08.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 29.03.2012 року між позивачем та ПП «Бердана» укладений договір поставки № 29/03/2012 та складені всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: специфікації, акти приймання-передачі товарів, податкові накладні, дозвіл на перевезення товару, договір про охорону товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення на оплату товару, які були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки. Позивач зазначає, що жодний із вказаних документів не був повністю або частково визнаний недійсним або заперечений податковою інспекцією, у зв'язку із чим у позивача виникло право на податковий кредит за вищевказаною господарською операцією, що підтверджується наступними положеннями чинного законодавства України. Податкова інспекція не спростовуючи належними доказами законність операцій між TOB «Стрілець-Інтер» та ПП «Бердана» робить висновок про відсутність у позивача права на податковий кредит за вказаними операціями посилаючись на відносини ПП «Бердана» із третіми особами, до яких позивач не має та не повинно мати жодного відношення. Позивач наголошує, що в акті перевірки не зазначено в чому саме полягає невідповідність податкових накладних, виданих ПП «Бердана» позивачу, з необхідним посиланням на ст. 201 Податкового кодексу України чи Порядок заповнення податкової накладної. Відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення взагалі не досліджувалися факти здійснення господарських операцій безпосередньо між позивачем та ПП «Бердана».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що згідно первинних документів, наданих до перевірки встановлено, що, у перевіряємому періоді ТОВ «Стрілець-Інтер» мало взаємовідносини з ПП «Бердана», згідно договору поставки № 29/03/2012 від 29.03.2012 року. За звітній період березень 2012 року, задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 463 467,00грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за березень 2012 року встановлено його завищення всього у сумі 462 945,00грн. Представник відповідача вважає, що зазначені операції не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. На думку відповідача, підприємством-покупцем TOB «Стрілець-Інтер» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Бердана» в березні 2012 року. У ході перевірки ПП «Бердана» надано копію дубліката дозволу МВС ВПП УМВС України в Чернігівській області № 046192 від 05.03.2012 року з додатком на придбання товару: мисливської та газової зброї; набоїв до цієї зброї. Відповідачем в акті перевірки встановлено, що поставка товару, зазначеного в накладних від 23.03.2012 року не здійснювалась, так як відсутній факт перевезення даного товару, дозвіл ВПП УМВС України в Чернігівській області № 017528 від 16.02.2012 року з додатком було видано на перевезення іншого товару, тобто в іншій кількості, за іншим маршрутом та значно раніше складання самого договору поставки № 01/03/2012 від 20 березня 2012 року, складеного між ПП «Бердана» та TOB «Стрілець-2000». Отже, на думку представника відповідача, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. (а.с.111-118)

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.11.2011 року № 10741020000040995, ідентифікаційний код юридичної особи 37932013, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.179-196)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 19.02.2012 року (індивідуальний податковий номер - 379320126595), номер свiдоцтва платника ПДВ - 200029849, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). (а.с.174)

Суд бере до уваги, що позивачем отримана ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 601467 на право провадження видів господарської діяльності, а саме, ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду та № 601468 на продаж спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони, які видані 28.03.2012 року безстроково. (а.с.33-34)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника податкової інспекції від 25.07.2013 року № 343 «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стрілець-Інтер», направлення на перевірку № 367/22-40 від 26.07.2013 року, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Бердана» за березень 2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 01.08.2013 року № 525/22-40/37932013. (а.с.11-29, 143-144)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в березні 2012 року ТОВ «Стрілець-Інтер» придбано у ПП «Бердана» товар на загальну суму 2 777 689,15грн. у тому числі ПДВ - 462 948,19грн. на підставі договору поставки № 29/03/2012 від 29.03.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів Чернігівської області від 25.03.2013 року № 256/22/36551174 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Бердана» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за березень 2012, згідно якого встановлено відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

У висновках акту документальної позапланової перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 462 945,00грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 19.08.2013 року № 0003682240 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 462 945,00грн. (а.с.8)

Спір виник через висновки податкового органу про не підтвердження реальності договору поставки товару від 29.03.2012 року № 29/03/2012, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Стрілець-Інтер» та ПП «Бердана», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.712 цього кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Бердана» (Постачальник) 29.03.2012 року укладено договір № 29/03/2012, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцеві вогнепальну, пневматичну, холодну зброю і бойові припаси до неї, а також пістолети і револьвери, які конструктивно призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами несмертельної дії і інші товари мисливської і спортивної категорій (далі - товар) в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар на умовах цього договору. Поставка товару за цим договором може здійснюватись партіями. Ціна товару, що поставляється, визначається Постачальником на дату отримання заявки від Покупця у специфікації та видаткових накладних. Ціна товару включає вартість упаковки, ПДВ, а для імпортної продукції всі імпортні митні збори і мита, що стягуються на території України. Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити передачу товару в кількості та асортименті, зазначеному у специфікаціях. Покупець передає Постачальнику заявку в усній або письмовій формі на придбання товару в будь-який робочий день протягом дії цього договору. Товар постачається Покупцю на умовах ЕХW (Прилуки) згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 1990 р. не пізніше двох діб після оформлення специфікації. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 10 квітня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного закінчення. (а.с.30-32)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 29/03/2012 від 29.03.2012 року підписаний директорами ТОВ «Стрілець-Інтер» та ПП «Бердана» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації № 1 від 29.03.2012 року на суму 1 149 991,52грн. та № 2 від 29.03.2012 року на суму 1 627 697,63грн. на перелічені в них товар. (а.с.159-178)

Крім того, сторонами підписані акти прийому-передачі товарів № 1 від 30.03.2012 року, всього найменувань товару 880 та № 2 від 30.03.2012 року, всього найменувань товару 380, на загальну суму 2 777 689,15грн. у тому числі ПДВ - 462 948,19грн. (а.с.35-54)

В зазначених актах відображено найменування товарно-матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість, ціна та сума, Постачальник - ПП «Бердана» передав, а Покупець - ТОВ «Стрілець-Інтер» прийняв товар на загальну суму 2 777 689,15грн. у тому числі ПДВ - 462 948,19грн.

Крім того, ПП «Бердана» були виписані податкові накладні на переданий товар: № 14 від 30.03.2012 року на суму 355 632,66грн. у т.ч. ПДВ 59 272,11грн., № 15 від 30.03.2012 року на суму 560 751,37грн. у т.ч. ПДВ 93 458,56грн., № 16 від 30.03.2012 року на суму 794 358,86грн. у т.ч. ПДВ 132 393,14грн., № 17 від 30.03.2012 року на суму 1 066 946,26грн. у т.ч. ПДВ 177 824,38грн., всього на загальну суму 2 777 689,15грн. у тому числі ПДВ - 462 948,19грн. (а.с.55-81), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період березень 2012 року.

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані банківські виписки по рахунку підприємства, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ПП «Бердана» за отриманий товар згідно договору № 29/03/2012 від 29.03.2012 року. (а.с.82-)

В п.10.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (назва Інструкції із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.1999 pоку № 292), затвердженої Наказом МВС від 21.08.1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (далі - Інструкція) зазначено, що перевезення вогнепальної, холодної, та пневматичної зброї а також: мисливського пороху, заряджених мисливських та спортивних патронів, боєприпасів до зброї армійських зразків, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів автомобільним транспортом здійснюється згідно з вимогами чинних нормативних документів щодо безпеки перевезення небезпечних вантажів цим транспортом. Керівник організації для супроводження цього вантажу повинен призначити не менше двох осіб, озброєних відомчою вогнепальною зброєю. А. в разі її відсутності охорона здійснюється працівниками Державної служби охорони. Під час перевезення мисливської вогнепальної зброї (50 і більше одиниць), а також: зброї армійських зразків - відомчої, службово-штатної, спортивної вогнепальної (понад 15 одиниць), набоїв до зброї армійських зразків та спортивної зброї (10000 штук і більше), споряджених до гладко ствольної зброї набоїв (20000 штук, 50 кг пороху і більше), охорона здійснюється виключно працівниками Державної служби охорони.» Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622.

На виконання зазначених вимог Інструкції, перевезення товару здійснювалося позивачем на транспорті Фольксваген д/к НОМЕР_2 та Рено НОМЕР_1, на що позивачем отримано дозвіл № 016338 від 29.03.2012 року ГУ МВС України в м. Києві на перевезення автомобілем від м. Прилуки до м. Києва, за маршрутом м. Прилуки - м. Київ та м. Київ із додатком. В ньому зазначено, що вантаж у дорозі будуть охороняти працівники СПМО «Титан». Отже, між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області 02.04.2012 року укладено договір № 110/04/2012 про охорону спецпідрозділом «Титан» Державної служби охорони при МВС України, товарно-матеріальних цінностей (вантажів), що перевозяться уповноваженими на те особами суб'єктів господарювання. (а.с.86-92, 219)

З метою виконання умов договору, позивачем укладено договір перевезення вантажу від 30.03.2012 року з ФО-П ОСОБА_3, який здійснював перевезення товар на автомобілі Рено НОМЕР_1, про що складений акт прийому-передачі наданих послуг по договору про перевезення вантажу. (а.с.220-226)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вже раніше встановлено судом, що ТОВ «Стрілець-Інтер» здійснює господарську діяльність, зокрема, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Бердана» товари позивачем реалізовано на адресу третіх осіб, що підтверджено звітами роздрібної торгівлі та договорами № 1-С0 від 27.04.2012 року укладеного з Військовою частиною 3027 (Покупець), № 1/3 від 17.04.2012 року укладеного з ТОВ «ОСА-А» і первинними документами на виконання зазначених договорів, у зв'язку з чим позивачем отримано дохід. (а.с.197-212)

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Стрілець-Інтер» та ПП «Бердана» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів Чернігівської області про результати проведення документальної позапланової перевірки ПП «Бердана», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених ПП «Бердана» первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що контрагент - ПП «Бердана» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлено, підстав для визнання нереальності угоди, укладеної в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, на момент здійснення спірної господарської операції ПП «Бердана» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, ПП «Бердана» отримана ліцензія Міністерства внутрішніх справ України № 446117 на право провадження видів господарської діяльності, а саме, продаж спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони, яка видана 18.11.2009 року по 16.11.2014 року. (а.с.227)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за березень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 462 948,19грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Бердана» у зв'язку з придбанням товару. (а.с.230-233)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені специфікації, акти прийому-передачі товару, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ПП «Бердана» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, березень 2012 року, контрагент позивача - ПП «Бердана» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а саме індивідуальний податковий номер - 365511725255, номер свідоцтва платника ПДВ - 100250603, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 19.10.2009 року, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, на думку суду, ТОВ «Стрілець-Інтер» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Бердана», а висновки акту перевірки про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року є помилковими, тому, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.08.2013 року № 0003682240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність правочину - договору поставки товару від 29.03.2012 року № 29/03/2012 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Стрілець-Інтер».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19.08.2013 року № 0003682240 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 462 945,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілець-Інтер» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 гривні 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 грудня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 20 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова