Ухвала

від 05.12.2013 по справі 5015/5835/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 грудня 2013 року Справа № 5015/5835/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 22.05.2013 у справі№ 5015/5835/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександра" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 прозобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександра" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про внесення змін до укладеного сторонами договору оренди від 03.10.2009 щодо строку оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виклавши п.п. 4.1, 4.1.2 договору в новій редакції, а саме: "п. 4.1. Строк (термін) оренди складає 4 роки 3 місяці", "п. 4.1.2. Строк дії договору оренди спливає 03 січня 2014 року"; про визнання недійсною вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про дострокове розірвання договору оренди від 03.10.2009, викладеної ним у листі № 0509/11-3 від 05.09.2011.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013, позов задоволено частково: внесено зміни до укладеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександра" договору оренди від 03.10.2009 щодо строку оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1, виклавши п.п. 4.1, 4.1.2 договору в новій редакції, а саме: "п. 4.1. Строк (термін) оренди складає 4 роки 3 місяці", "п. 4.1.2. Строк дії Договору оренди спливає 03 січня 2014"; в частині визнання недійсною вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про дострокове розірвання договору оренди від 03.10.2009, викладеної ним у листі № 0509/11-3 від 05.09.2011, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 у справі №5015/5835/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 залишено без змін.

ОСОБА_6 подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2013 у справі №5015/5835/11, в якій заявник просить скасувати вказану постанову рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2012, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 та постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2013 в частині задоволення позову, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2008 у справі №20-2/421, від 30.07.2008 у справі №3/372-07, від 24.04.2008 у справі №36/381, від 23.12.2009 у справі №60/36-09, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Разом з тим, заявником подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення із заявою, яке колегія суддів визнає таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5015/5835/11 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Постанова Вищого господарського суду України від 23.12.2009 у справі №60/36-09, на яку посилається заявник, не може бути прийнята як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судове рішення місцевого суду, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі , а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 111 16 цього Кодексу.

Крім того, заявником вже подавалась заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2013 у справі №5015/5835/11 з посиланням на ті ж самі судові рішення, що й у даній заяві, зокрема (постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2008 у справі №20 2/421, від 30.07.2008 у справі №3/372-07, від 24.04.2008 у справі №36/381), за результатами розгляду якої було винесено ухвалу від 16.09.2013 про відмову в допуску справи №5015/5835/11 до провадження Верховного Суду України, що виключає можливість повторного вирішення питання про допуск справи №5015/5835/11 до провадження Верховного Суду України з аналогічних підстав.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

Посилання заявника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не відповідає приписам пункту 1 статті 111 16 ГПК України.

Враховуючи викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №5015/5835/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.Плюшко Судді С.Владимиренко А.Демидова С.Мирошниченко С.Шевчук