Постанова

від 13.12.2013 по справі 820/11748/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13.12.2013 р. справа №820/11748/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Загребельний Г.С.,

відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування рішень , - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоарт», в порядку адміністративного судочинства висунув вимогу (з урахуванням уточнень) скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, №1720302203 від 10.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.629.600,00грн. (основний платіж - 1.086.400,00 грн., штраф - 543.200,00 грн.), про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №470/20-30-22-03/33410369, №0001362201 від 23.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 720.000,00грн. (основний платіж - 480.000,00 грн., штраф - 240.000,00 грн.), №0001372201 від 23.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн., №1220302203 від 11.09.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 630.000,00грн. (основний платіж - 420.000,00 грн., штраф - 210.000,00 грн.), про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №206/20-30-22-03/33410369.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в актах №206/20-30-22-03/33410369 від 12.08.2013р., № 470/20-30-22-03/33410369 від 04.09.2013р. та № 707/20-30-22-01/33410369 від 27.09.2013 р. Викладені в актах судження інспекції, на думку платника податків, є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що податковий кредит з ПДВ у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ПП "Інтер Бізнес-Форум", ПП "ПКТ" та ТОВ "ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ", відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані. За таких обставин, позивач вважав, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючи на викладені вище доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в актах №206/20-30-22-03/33410369 від 12.08.2013р., № 470/20-30-22-03/33410369 від 04.09.2013р. та № 707/20-30-22-01/33410369 від 27.09.2013 р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснив, що отримав матеріали податкових перевірок контрагентів платника податків - ПП «Інтер Бізнес-Форум», ПП «ПКТ» та ТОВ «ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ», де відображені судження про відсутність у данних платників будь-яких ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим всі вчинені даними суб"єктами господарювання правочини є нікчемними. На думку ДПІ, вказаних висновків інших податкових органів цілком достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Окрім того, відповідач пояснював, що в ході проведення перевірки ТОВ «АВТОАРТ» не надало інспекції жодних документів в підтвердження укладених правочинів. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що з 30.07.2013р. по 05.08.2013р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автоарт» (ідентифікаційний код - 33410369) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ПП «Інтер Бізнес-Форум» (ідентифікаційний код - 33299857) за квітень 2013р.

Документально результати проведеної перевірки оформлені актом №206/20-30-22-03/33410369 від 12.08.2013р., який містить судження інспекції про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження розміру грошових зобов'язань з ПДВ за рахунок недотримання вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: неподання до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Бізнес-Форум».

З посиланням на згаданий акт відповідач, ДПІ виніс податкове повідомлення - рішення №1220302203 від 11.09.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 630.000,00грн. (основний платіж - 420.000,00 грн., штраф - 210.000,00 грн.).

На вимогу суду відповідачем подано лише корінець спірного податкового повідомлення - рішення (а.с.71 т.1). Разом з тим, беручи до уваги обставини визнання сторонами факту існування спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а також детальне викладення мотивів винесення податкового повідомлення - рішення в акті перевірки, суд вважає вказаний корінець достатнім доказом наявності в дійсності податкового повідомлення - рішення №1220302203 від 11.09.2013р.

Разом з тим, на вимогу суду ані позивач, ані відповідач не подали жодних фактичних даних, які б засвідчували існування податкового повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №206/20-30-22-03/33410369, що є підставою для залишення без задоволення вимоги позивача за даним епізодом.

З 21.08.2013р. по 28.08.2013р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автоарт» (ідентифікаційний код - 33410369) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ПП «ПКТ (ідентифікаційний код - 37864492) за вересень 2012р., листопад 2012р., а також з ПП «Інтер Бізнес-Форум» (ідентифікаційний код - 33299857) за березень 2013р., травень 2013р.

Документально результати проведеної перевірки оформлені актом №470/20-30-22-03/33410369 від 04.09.2013р., який містить судження інспекції про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження розміру грошових зобов'язань з ПДВ за рахунок недотримання вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: неподання до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ПП «ПКТ» та ПП «Інтер-Бізнес-Форум».

З посиланням на згаданий акт відповідач, ДПІ виніс податкове повідомлення - рішення №1720302203 від 10.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.629.600,00грн. (основний платіж - 1.086.400,00 грн., штраф - 543.200,00 грн.)

Разом з тим, на вимогу суду ані позивач, ані відповідач не подали жодних фактичних даних, які б засвідчували існування податкового повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн. за актом №470/20-30-22-03/33410369, що є підставою для залишення без задоволення вимоги позивача за даним епізодом.

З 23.09.2013р. по 27.09.2013р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автоарт» (ідентифікаційний код - 33410369) з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ «Грін Сервіс Компані» (ідентифікаційний код - 38347674), їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2012р.

Документально результати проведеної перевірки оформлені актом №707/20-30-22-01/33410369 від 27.09.2013р., який містить судження інспекції про вчинення платником податків податкового правопорушення - заниження розміру грошових зобов'язань з ПДВ за рахунок недотримання вимог п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: неподання до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Грін Сервіс Компані».

З посиланням на згаданий акт відповідач, ДПІ виніс податкове повідомлення - рішення №0001362201 від 23.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 720.000,00грн. (основний платіж - 480.000,00 грн., штраф - 240.000,00 грн.), а також податкове повідомлення - рішення №0001372201 від 23.10.2013р. про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям на суму 510,00 грн.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем, ТОВ «Автоарт» (в якості замовника), та ПП «Інтер Бізнес - Форум» було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору за № 1/03-13 від 01.03.2013р., предметом якого є проведення маркетингових досліджень, а також договору № 7-05-13 від 07.05.2013р., предметом якого є надання послуг з розробки бізнес-плану

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечить, були вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначені вище правочини податковою інспекцією у судовому порядку не оспорені.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копію акту приймання-передачі послуг №175 від 01.03.2013р. на суму 2.520.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 420.000,00грн.), копію податкової накладної № 175 від 01.03.2013р. на суму 2.520.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 420.000,00 грн.), а також копію акту приймання-передачі послуг №213 від 31.05.2013р. на суму 2.640.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 440.000,00грн.), копію податкової накладної № 213 від 31.05.2013р. на суму 2.640.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 440.000,00грн.)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом передачі векселів від 08.04.2013 р. АА №0394415, АА №0394416, АА №0394417, АА №0394418, від 04.06.2013 р. АА №0394419, АА №0394420, АА №0394428, АА №0394429.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ТОВ «Автоарт» (в якості покупця), та ПП «ПКТ» (в якості продавця, постачальника) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №3/09-1 від 03.09.2012р., предметом якого є поставка буклетів модельного ряду автомобілів Toyota у кількості 13300 штук, а також договір № 1/11-1 від 01.11.2012р., предметом якого є поставка буклетів модельного ряду автомобілів Toyota у кількості 9340 штук.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за цим правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копію видаткової накладної № 229 від 28.09.2012р. на суму 798.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 133.000,00грн.), копію податкової накладної № 229 від 28.09.2012р. на суму 798.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 133.000,00грн.), копію видаткової накладної № 212 від 30.11.2012р. на суму 560.400,00грн. (у т.ч. ПДВ 93.400,00грн.), копію податкової накладної № 212 від 30.11.2012р. на суму 560.400,00грн. (у т.ч. ПДВ 93.400,00 грн.).

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхолм передачі векселя АА №0394247 від 05.10.2012 р.

Обставини фізичного переміщення товарів підтверджується укладеним з ПП «Аякс-Авто» договором перевезення від 01.08.2012р. №1/08/12 та товарно-транспортними накладними від 28.09.2012р. №229, від 30.11.2012р. №212.

Як вбачається з зібраних судом документів, між позивачем, ТОВ «Автоарт» (в якості замовника), та ПП «Інтер Бізнес - Форум» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №1/04-13 від 01.04.2013р., предметом якого є проведення маркетингових досліджень.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за цим правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копію акту приймання-передачі послуг №188 від 30.04.2013р. на суму 2.520.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 420.000,00грн.), копію податкової накладної №188 від 30.04.2013р. на суму 2.520.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 420.000,00грн.), звіт та технічне завдання на проведення маркетингових досліджень.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, а саме: згідно з платіжним дорученням від 14.05.2013р. за № 5264 на суму 800.000,00 грн., від 22.05.2013р. за №5379 на суму 720.000,00 грн. та від 28.05.2013р. за №391 на суму 1.000.000,00грн.

З матеріалів справи випливає, що між позивачем, ТОВ «Автоарт» (в якості замовника), та ТОВ «ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № 1-10-12 від 01.10.2012р., предметом якого є розробка бізнес-плану.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за цим правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копію акту приймання-передачі послуг №644 від 29.11.2012р. на суму 2.880.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 480.000,00грн.), копію податкової накладної №644 від 29.11.2012р. на суму 2.880.000,00грн. (у т.ч. ПДВ 480.000,00грн.).

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом передачі векселів від 05.12.2012 р. АА №0394401, АА №0394402, АА №0394403, АА №0394404, АА №0394405.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Окрім того, судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень таким судженням не керувався.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів і векселів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Стосовно обставин неподання позивачем під час перевірки податковій інспекції документів, на підставі яких формувались показники податкових декларацій з ПДВ, суд зауважує, що приписи п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України мають застосовуватись не окремо (як це було зроблено суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах), а у кореспонденції з положеннями п.85.9 ст.85 названого кодексу.

Так, згідно з п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Суд відмічає, що в силу приписів будь-яких процесуальних законів: чи-то КАС України, ЦПК України або ГПК України тощо, рішення суду при призначення судової економічної експертизи об'єктивно зумовлює виникнення у сторони по справі обов'язку подати до експерта через орган судової влади оригінали правочинів, первинних документів, розрахункових документів.

А відтак, на випадки призначення судової економічної експертизи по адміністративній, господарській чи цивільній справі і виконання стороною по справі та експертом означеного рішення суду мають поширюватись дія приписів п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірок позивач - платник податків письмово інформував суб'єкта владних повноважень про винесення Господарським судом Харківської області ухвали від 24.07.2013р. по справі №922/2820/13, якою була призначена судова економічна експертиза та передачу первинних документів експерту з метою проведення дослідження (а.с. 90 т.1).

Але доказів письмового звернення контролюючого органу до експерта з ціллю отримання можливості вивчення у спірних правовідносинах первинних документів по зносинам позивача, ТОВ «Автоарт» з контрагентами - ПП «ПКТ», ПП «Інтер бізнес - Форум», ТОВ «ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ», відповідач до суду не подав, хоча саме такий порядок дій прямо передбачений п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України.

Рішень про зупинення перевірки, як-то передбачено п.82.4 ст.82, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України, суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не приймав.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень безпідставно замість реалізації функції контролю у передбачений законом спосіб, а саме: шляхом письмового звернення до особи, в розпорядженні котрої знаходяться оригінали первинних і розрахункових документів ТОВ «Автоарт» з метою отримання належним чином засвідчених копій згаданих документів або отримання фізичного доступу до згаданих документів, вдався до прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань платника податків.

Відносно викладених в актах №206/20-30-22-03/33410369 від 12.08.2013р., № 470/20-30-22-03/33410369 від 04.09.2013р. та № 707/20-30-22-01/33410369 від 27.09.2013р. обставин господарської діяльності контрагентів платника податків - ПП «ПКТ», ПП «Інтер Бізнес - Форум», ТОВ «ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ», суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу дотримання ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області процедури проведення перевірок ТОВ «Автоарт», результати яких оформлені актами від 04.09.2013 року за №470/20-30-22-03/33410369 і від 27.09.2013р. за №707/20-30-22-01/33410369, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі №820/9361/13-а були визнані неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автоарт», результати якої оформлені Актом від 04.09.2013 року за №470/20-30-22-03/33410369 "Про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством "ПКТ" за вересень, листопад 2012р. та приватним підприємством "Інтер Бізнес - Форум" за березень та травень 2013р", а також дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВТОАРТ», результати якої оформлено Актом від 27.09.2013р. за №707/20-30-22-01/33410369 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ", щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ "ГРІН СЕРВІС КОМПАНІ" за період листопад 2012р. та покупцями даних товарів, робіт, послуг". Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі №820/9361/13а названа постанова окружного адміністративного суду залишена без змін, а відтак, в силу ст. 254 КАС України набрала законної сили і тому, в розумінні ст.14, ч.3 ст.70, ч.1 ст.72, 255 зазначеного процесуального закону є додатковим доказом невідповідності спірних рішень суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

По епізоду штрафу у розмірі 510,00 грн., застосованого за ненадання до перевірки первинних документів, суд зазначає, що згідно положень п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Проте, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, згадані документи були надані підприємством на вимогу господарського суду, що відсутність підстав для кваліфікації ненадання документів до перевірки як порушення приписів ст. 85 Податкового кодексу України. Відтак, позов у даній частині вимог підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірних рішень на момент їх винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обгрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків, беззаперечно та безсумнівно доводили взаємоузгодженість та зловмисність дій сторін спірних правочинів, обізнаність сторін спірних правочинів з обставинами організації господарської діяльності один одного та дійсними намірами і інтересами іншого учасника господарської операції. Суд в ході розгляду справи не виявив доказів наявності у спірних правовідносинах транзитних грошових потоків, штучності господарської діяльності сторін спірних правочинів, явної нерозсудливості або невиваженості сторін спірних правочинів як при укладанні господарських договорів, так і при виконанні зобов'язань за ними. Як з'ясовано судом, такими мотивами суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень не керувався.

За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення, позаяк використані податковою інспекцією мотиви, судження і доводи мають виключно характер припущень, а не належно та з достатньою повнотою підтверджених обставин дійсності.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити в частині податкових повідомлень - рішень, винесення яких підтверджено добутими доказами. В решті вимог позов має бути залишений без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Автоарт» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №1220302203 від 11.09.2013р., №1720302203 від 10.10.2013р., №0001362201 від 23.10.2013р., №0001372201 від 23.10.2013р.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.12.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко