Постанова

від 17.12.2013 по справі 904/5774/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 904/5774/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаАлексєєва С.С. дов. від 11.04.2013 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" на постановувід 02.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/5774/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" простягнення 48760,00 грн. штрафу ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" про стягнення 48760,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" штраф у розмірі 4876,00 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Придніпровська залізниця" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року переглянуте в апеляційному порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) змінено. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" штраф у розмірі 48760,00 грн. та 2580,75 грн. судового збору, у тому числі за розгляд апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сларус" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року повністю та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що сума, присуджена до стягнення перерахована судом першої інстанції позивачу.

Крім того, заявник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено статтю 233 Господарського кодексу України.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволені касаційної скарги та залишити в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року в силі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за накладною № 52191301 у січні 2013 року відповідач відвантажив із ст. Новий Айдар Донецької залізниці шість вагонів, в тому числі вагон № 95760856 з вантажем - зерно кукурудзи, а залізниця зобов'язалась доставити вагони на станцію призначення - Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці. Вантажоодержувачем даного вантажу, за спірною накладною є - ТОВ СП "Нібулон".

Під час контрольного переважування на вагонних вагах, було виявлено різницю у вазі (між фактичною проти документа) у вагоні в сторону зменшення, що зафіксовано в акті загальної форми № 41 від 24.01.13 року.

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 048601/16 від 24.01.2013 року. (а.с. 11) та акт загальної форми ГУ - 23 № 41 від 24.01.2013 року.

Судами встановлено, що відповідно до вказаних актів при переважуванні вагону в статичному режимі у присутності ДС Борецького, АРГ Плитченко, приймальника поїздів Олексеєнко, прийомоздавальника Короцького, на справних 150 т. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ - Вузол, згідно держповірки від 28.11.2012 року виявилась вага брутто - 75960 кг., тара по документу - 21200 кг, нетто - 54760 кг., що менше ваги вказаної в документі на 13240 кг. Верхні завантажувальні, нижні розвантажувальні люка щільно закриті. Течі вантажу немає. ЗПУ відправника справні, номери відповідають документу. У технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась, в зв'язку з чим суди дійшли висновку, що при заповнені перевізних документів, відповідачем було невірно визначено масу вантажу.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтями 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також статті 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно статті 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно пункту 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно статті 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції із чим погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтоване застосування штрафних санкцій.

Одночасно місцевий суд встановивши, що допущене відповідачем порушення не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, керуючись статею 233 Господарського кодексу України задовольнив клопотання відповідача та зменшив суму штрафу, яка підлягає стягненню та стягнув 4876,00 грн.

Скасовуючи рішення господарський суд першої інстанції апеляційний суд зазначив, що нарахований позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків, тому підстави для зменшення розміру штрафних санкцій були відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на частину 1 статті 233 Господарського кодексу України, частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України правомірно зазначив, що при зменшенні розміру штрафу повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість, але при цьому не врахував, що згідно частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, на яку послався місцевий суд, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, можливе зменшення належних до сплати штрафних санкцій урахуванням інтересів боржника та не спростував висновок суду першої інстанції про відсутність збитків у позивача.

Більш того, передбачений статтями 118, 122 Статуту порядок стягнення як збитків так і штрафу ніяким чином не конкурує з правом суду на зменшення штрафу, а є різними видами відповідальності за господарське правопорушення які, як передбачено Статутом, можуть застосовуватись одночасно.

Зменшення суми, яка підлягає стягненню з боржника не спростовує факт порушення, за який статями 118, 122 Статуту встановлена відповідальність.

Надане законодавством судам право зменшувати неустойку є реалізацією принципів цивільного законодавства, заснованих, в тому числі, на забезпечені судового захисту цивільних прав та інтересів на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що скасування рішення місцевого суду у даній справі в частині зменшення суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача скасоване безпідставно, в зв'язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року залишенню в силі.

Витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в частині задоволених вимог покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року у справі № 904/5774/13 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року у справі № 904/5774/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108 (код ЄДРПОУ 26139824, р/р 26006000012 в ДФ АБ "Експрес Банк", МФО 306964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сларус", 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 14, секція 4, офіс 2 (код ЄДРПОУ 37937179) в рахунок відшкодування судових витрат понесених відповідачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором 860,25 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л.Рогач