Ухвала

від 23.12.2013 по справі 901/168/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 грудня 2013 року Справа № 901/168/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянувши матеріали повторно поданої касаційної скарги кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 у справі№901/168/13-г за позовомкооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства до 1.Залізничного ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, 2.Державної казначейської служби України провідшкодування шкоди В С Т А Н О В И В :

У вміщеному в касаційній скарзі клопотанні заявник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на неотримання надісланої поштою ухвали Вищого господарського суду України від 24.07.2013, якою було повернуто первісну касаційну скаргу позивача, та одержання її копії лише 26.10.2013р. згідно листа господарського суду АР Крим від 22.10.2013 №02-20/901/1178/13.

Відповідно до ч.1 ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Застосування цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу, в тому числі і для господарського суду.

Постанову прийнято Севастопольським апеляційним господарським судом 17.06.2013р. та надіслано учасникам судового процесу. Доказів неотримання цієї постанови заявник не надав та матеріали справи не містять.

Однак, належно оформлену касаційну скаргу з відповідним клопотанням подано заявником лише 29.10.2013р., тобто з тривалим пропуском встановленого процесуального строку, перебіг якого закінчився 08.07.2013р.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, вважає, що клопотання про відновлення пропущеного строку не підлягає задоволенню, а справа - касаційному провадженню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, заявником не надано належних доказів щодо наявності поважних причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності.

Зокрема, всупереч вимогам ст.33 ГПК України скаржник не надав належних доказів як ненадсилання судом касаційної інстанції так і неотримання позивачем копії ухвали ВГСУ від 24.07.2013 на пошті протягом липня-жовтня 2013р., чим спростовується голослівні твердження заявника про зворотне та про його запізнілу обізнаність заявника з вказаною ухвалою лише 26.10.2013р. після одержання її копії від господарського суду АР Крим згідно листа від 22.10.2013 №02-20/901/1178/13.

Адже, згідно з п.п.116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Водночас, з матеріалів справи і автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" не вбачається та скаржником не доведено повернення поштою копії ухвали від 24.07.2013 відправнику (Вищому господарському суду України) у зв'язку з відсутністю адресата (одержувача) за відповідною адресою, закінченням встановленого терміну зберігання чи з інших поважних причин, чим спростовуються бездоказові посилання позивача про неотримання ним вказаної ухвали поштою.

Жодних доказів на підтвердження вини працівників установи зв'язку у неврученні вказаної поштової кореспонденції заявнику останній також не надав.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Натомість до касаційної скарги заявником не додано довідки, виданої установою зв'язку, яка б підтверджувала відсутність надсилання судом касаційної інстанції згаданої ухвали на адресу позивача протягом липня-серпня 2013р.

Що стосується посилання заявника в обґрунтування підстав поновлення пропущеного строку на те, що згідно листа господарського суду АР Крим від 22.10.2013 №02-20/901/1178/13 станом на 22.10.2013р. докази отримання (неотримання) кооперативним гуртово-роздрібним торгівельним підприємством вказаного поштового відправлення (ухвали ВГСУ від 24.07.2013 та касаційної скарги позивача) в матеріалах справи відсутні, то таке припущення повністю спростовується вищенаведеним. Тим більше, що місцевий господарський суд у даному листі констатував виключно відсутність у матеріалах справи як доказів отримання так і доказів неотримання позивачем своєї касаційної скарги та ухвали ВГСУ від 24.07.2013, але аж ніяк не спростував факт їх надсилання адресату 25.07.2013р. згідно відповідного штемпеля (а.с.209 том 2).

Водночас, виходячи зі змісту ст.ст.52,110 ГПК України недотримання порядку подання касаційної скарги, строку її подання, неподання доказів підписання скарги уповноваженою особою, ненадіслання копії скарги сторонам по справі, незазначення суті порушення або неправильного застосування норма матеріального чи процесуального права, так само як і неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі у цей обмежений процесуальним законом часовий період не зупиняють перебігу вказаного строку. В зв'язку з цим, скарга вважається фактично поданою лише за умов її належного оформлення, тобто в будь-який можливий момент після усунення недоліків, передбачених п.п.1-6 ч.1 ст.111 3 ГПК України.

В зв'язку з цим, колегія не приймає до уваги в якості поважних причин пропуску строку обставини правомірного повернення первісної касаційної скарги ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2013, на виконання вимог якої заявник посилається в обґрунтування виправлення недоліків оформлення касаційної скарги та підстав для поновлення строку.

Наявне подальше усунення допущених процесуальних недоліків оформлення первісної касаційної скарги, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 24.07.2013, не може вважатися достатньою підставою для відновлення встановленого 20-денного строку, оскільки запізніле усунення зазначених недоліків поза межами процесуального строку жодним чином не впливає на його перебіг. Натомість, наявна реалізація заявником права на повторне звернення з належно оформленою касаційною скаргою, передбаченого ч.3 ст.111 3 ГПК України, не тягне автоматичного визнання причин пропуску процесуального строку поважними та його відновлення.

Колегія вважає за необхідне додатково зазначити, що після повернення касаційної скарги заявнику згідно ухвали ВГСУ від 24.07.2013, належно оформлену касаційну скаргу було подано ним лише 29.10.2013р., що переконливо свідчить про безпідставне зволікання заявника (3 місяці) з усуненням недоліків оформлення попередньої скарги. Адже, невідкладне усунення скаржником допущених недоліків могло б бути вагомою підставою для відновлення пропущеного строку (абзац 8 п.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №7 (в редакції від 29.05.2013р.).

Таким чином, можливість своєчасного подання касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Отже, заявник не довів, що був позбавлений реальної можливості подати належно оформлену касаційну скаргу в межах встановленого процесуального строку.

Відповідно до ч.2 ст.110 ГПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, клопотання про відновлення пропущеного строку підлягає відхиленню, а подана касаційна скарга - поверненню заявнику у зв'язку з відсутністю підстав (поважних причин) для поновлення строку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.53,86,110,111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 у справі №5023/3915/12 (59/304-10).

Касаційну скаргу кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства повернути заявнику, а справу - до господарського суду АР Крим.

Судді: В.Овечкін

Є.Чернов

В.Цвігун