Постанова

від 16.12.2013 по справі 5011-62/3161-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 5011-62/3161-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. (головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Гончаров С.А.) на рішенняГосподарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. (суддя Любченко М.О.) у справі№ 5011-62/3161-2012 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Київська міська рада, 2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, провизнання права власності, за участю представників: прокуратуриКузнецова Ю.В., позивачаЗінченко О.В., відповідачане з'явились, третя особа-1:не з'явились, третя особа-2:не з'явились, В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі

№ 5011-62/3161-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. позов задоволено повністю: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3.128,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" судовий збір в розмірі 30.000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 316, 317, 319, 392 ЦК України,

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.03.1998 р. між Фондом державного майна України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (покупець) укладений договір № 51/П купівлі-продажу приміщення. Договір був посвідчений державним нотаріусом 16-ї Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрів за номером 2-728.

За умовами Договору продавець продав у власність покупця приміщення площею 1.234,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, а покупець купив вказане приміщення і зобов'язався сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

В подальшому, 01.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" (орендар) був укладений договір оренди вказаного приміщення площею 1.234,2 кв. м.

Суди також зазначили, що в період користування приміщеннями на підставі договору оренди від 01.10.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" були проведені поліпшення орендованого майна, внаслідок чого площа приміщення збільшилась та склала 3.128, 1 кв. м.

Згідно зі ст. 778 Цивільного кодексу України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Суди, пославшись на проведення відповідачем будівельних робіт у вказаному приміщенні без згоди позивача, визнали позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 3.128,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також через неповне врахування норм права, що регулюють відповідні правовідносини, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 331 ЦК України якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судами встановлено, що площа нежитлової будівлі унаслідок здійснення будівельних робіт з реконструкції за рахунок добудови та прибудови збільшилась на 1.893,9 кв. м. При цьому судами не враховано, що даному випадку фактично створено об'єкт нерухомості, істотно відмінний за своїми технічними характеристиками від майна, яке первісно було здано в оренду та належало на праві власності ТОВ «Росичі».

Судами не досліджено обставин щодо державної реєстрації вказаного нерухомого майна.

Судами, з урахуванням значного збільшення площі орендованого об'єкта, також не з'ясовано, чи здійснювалось таке істотне перетворення об'єкта за наявності проектної документації та дозвільних документів на початок і проведення відповідних робіт, а також чи було спірне майно у встановленому законом порядку введено в експлуатацію на час звернення позивача до суду та вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У своїх заперечення на позов прокуратура послалась на відсутність у сторін права власності чи користування земельною ділянкою за вказаною адресою як на нежитлову будівлю, яка придбана ТОВ «Росичі» у власність, так і на вже збудований (реконструйований) об'єкт нерухомості.

Однак суди попередніх інстанцій оцінку вказаним обставинам не надали. Незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів щодо збільшення об'єкта нерухомості майже на 2 тис кв. м, судами не досліджувались обставини, за рахунок чого саме фізично відбулось таке збільшення (зокрема, чи не за рахунок виходу за межі земельної ділянки, на якій розміщено придбане за договором купівлі-продажу приміщення).

При цьому колегія суддів зважає на таке.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Отже, під час розгляду справи, з урахуванням наведених обставин щодо значного фізичного збільшення орендованого майна, слід було чітко визначити правовий статус об'єкта, що є предметом спору (орендований об'єкт зі значними поліпшеннями, новостворений об'єкт нерухомості, самочинне будівництво і т. ін.), з урахуванням цього надати належну правову оцінку всім обставинам справи в їх сукупності та чітко визначити наявність чи відсутність порушення прав позивача з урахуванням заявлених ним позовних вимог та обраного способу захисту.

Проте суди попередніх інстанцій зазначеного належним чином не зробили.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" вказано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 р. у справі

№ 5011-62/3161-2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков