Рішення

від 13.02.2014 по справі 5011-62/3161-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3161-2012 13.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Київська міська рада,

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

за участю прокуратури міста Києва

про визнання права власності

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Некрасов О.М. (за посвідченням);

від третьої особи-2: Вільгельм А.Д. (представник за довіреністю);

від позивача, відповідача та третьої особи-1: не з'явились.

В судовому засіданні 13 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

15 березня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" право власності на новостворене нерухоме майно, нежитлову будівлю загальною площею 3128,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на новостворене нерухоме майно, нежитлову будівлю, загальною площею 3 128,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 в результаті укладання та повного виконання договору № 51/П від 19.03.1998р. купівлі-продажу. Позивач зазначає, що будь-які майнові права на спірний об'єкт не могли виникнути у відповідача, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" поліпшення орендованої будівлі зроблені без дозволу та згоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі", як орендодавця нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі

№ 5011-62/3161-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 128,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" судовий збір в розмірі 30 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року у справі № 5011-62/3161-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1225 від 24.12.2013р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 5011-62/3161-2012 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 року справу № 5011-62/3161-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання, було відкладено до 04.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року розгляд справи, у зв'язку з повторною неявкою представників позивача, відповідача та третіх осіб було відкладено до 13.02.2014р.

07 лютого 2014 року через канцелярію до суду від третьої особи-1 надійшло клопотання б/н б/д «Про залучення до участі в справі третіх осіб на стороні відповідача» в задоволенні якого судом, з підстав його необґрунтованості в аспекті вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

13 лютого 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 13.02.2014р. «Про продовження строків розгляду справи» в задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином винятковості випадку та особливостей розгляду спору за наявності яких суд ухвалою може, при цьому ж останній не зобов'язаний, продовжити строк розгляду спору. Крім того, суд зазначає, що про час та місце судового розгляду справи № 5011-62/3161-2012 позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за реєстр. №№: 02098 0396803 5, 02098 0399150 9 та 02098 0380688 4, тобто з часу прийняття судом справи до провадження позивач не був позбавлений процесуальної можливості подати необхідні та визначні ним документи задля обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 1998 року між представництвом Фонду державного майна України (надалі - Продавець) та позивачем (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення, орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (м. Київ-98, вул. Дніпровська Набережна, 7) № 51/П (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір купівлі-продажу) згідно п. 1.1. якого Продавець продав у власність Покупця приміщення, площею 1 234,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ-098, вул. Дніпровська Набережна, 7, а Покупець купив вказане приміщення і зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Право власності на вказане приміщення підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення, виданим Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації 15 грудня 1997 року серія НП № 010001076 та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 24 грудня 1997 року за № 2433-П. Зі змісту надпису, зробленого на 4-ій сторонці Договору, останній був посвідчений державним нотаріусом 16-ї Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрів за № 2-728.

01 жовтня 2011 року між позивачем, як Орендодавцем, та відповідачем, як Орендарем, укладено договір оренди приміщення б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-2 або Договір оренди) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язується на умовах Договору передати у строкове платне користування об'єкт нерухомого майна Орендареві, а Орендар в свою чергу зобов'язується прийняти нерухоме майно в тимчасове користування та сплачувати орендну плату.

Позивач зазначає, що Орендодавцем було передано Орендарю в тимчасове користування визначене за Договором-2 майно, проте, як вказує позивач, в період користування приміщеннями на підставі Договору оренди Орендарем були проведені поліпшення орендованого майна внаслідок чого площа приміщення збільшилась та склала 3 128,1 кв.м.

Позивач вважає, що набув право власності на новостворене нерухоме майно, нежитлову будівлю, загальною площею 3 128,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 та зазначає, що будь-які майнові права на спірний об'єкт не могли виникнути у Орендаря, оскільки останнім поліпшення орендованої будівлі зроблені без дозволу та згоди Орендодавця нерухомого майна.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що вимога про визнання права власності на новостворене нерухоме майно, а саме, на нежитлову будівлю, за адресою: місто Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, загальною площею 3 128.1 м 2 за Орендодавцем не може бути задоволена так як позивач не є його власником та погодився на здійснення поліпшень.

Частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 04.12.2013 року по справі № 5011-62/3161-2012 вказівок, ухвалою від 25.12.2013р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано учасників судового процесу надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2013р. у справі № 5011-62/3161-2012.

13 лютого 2014 року від позивача та третьої особи-2 відповідно надійшли письмові пояснень по справі № 5011-62/3161, які долучено судом до матеріалів справи.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, 19 березня 1998 року між представництвом Фонду державного майна України та позивачем укладено договір купівлі-продажу приміщення, орендованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Росичі" (м. Київ-98, вул. Дніпровська Набережна, 7) № 51/П відповідно п. 1.1. якого Продавець продав у власність Покупця приміщення, площею 1 234,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ-098, вул. Дніпровська Набережна, 7, а Покупець купив вказане приміщення і зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. Право власності на вказане приміщення підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення, виданим Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації 15 грудня 1997 року серія НП № 010001076 та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 24 грудня 1997 року за № 2433-П.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Зі змісту надпису, зробленого на 4-ій сторонці Договору, останній був посвідчений державним нотаріусом 16-ї Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрів за № 2-728.

Згідно із ст.128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, яка діяла на момент підписання договору купівлі-продажу) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За таких обставин, приймаючи до уваги визначений Договором момент набуття покупцем права власності на нерухоме майно, враховуючи проведення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що Покупець набув право власності на приміщення площею 1 234,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

На підставі Договору Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" Покупцю видано реєстраційне посвідчення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2011 року між сторонами було укладено договір оренди приміщення б/н згідно п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язується на умовах Договору передати у строкове платне користування об'єкт нерухомого майна Орендареві, а Орендар в свою чергу зобов'язується прийняти нерухоме майно в тимчасове користування та сплачувати орендну плату.

У відповідно до положень п. 3.5 Договору-2 позивачем та відповідачем складено, підписано і скріплено печатками Акт передання-приймання приміщення б/н від 01.10.2011р. (копія акту в справі).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

За ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів отримання дозвільних документів на початок і проведення будівельних робіт спірного майна, а також доказів введення та прийняття вказаного об'єкта, як фактично створеного об'єкта нерухомості, у встановленому законом порядку в експлуатацію до суду не надано. Доказів зворотнього до матеріалів справи не представлено.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу та третій особі-1 у справі № 5011-62/3161-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2013р.

Суддя О.В. Котков