Постанова

від 19.12.2013 по справі 5011-44/10818-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 5011-44/10818-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Міщенка П.К., суддів:Коваленка В.М., Палій В.М. розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві господарського суду місті Києві

на постанову та на постановугосподарського суду міста Києва від 24.07.2013 року Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року

у справі№5011-44/10818-2012 господарського суду міста Києва за заявоюКомунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року за заявою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушено провадження у справі №5011-44/10818-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж", порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Проте, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року, в результаті проведення підготовчого засідання, визнано вимоги ініціюючого кредитора, якого зобов'язано у десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж", призначено у справі №5011-44/10818-2012 розпорядника майна Сінельнікова В.В., якого зобов'язано скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів, призначено попереднє засідання суду.

В газеті "Голос України" від 04.12.2012 № 230(5480) здійснено оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж".

Ухвалою попереднього засідання від 25.02.2013 у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" та зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сінєльнікова Валерія Васильовича надати суду протокол зборів кредиторів щодо обрання комітету кредиторів, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року у справі №5011-44/10818-2012 (Чеберяк П.П.) припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" (далі ТОВ "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж"), припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" арбітражного керуючого Сінєльнікова В.В., визнано ТОВ "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Сінєльнікова В.В. та інше.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09.09.2013 року, в якій просила суд скасувати постанову господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року у справі № 5011-44/10818-2012 та припинити провадження у даній справі, обґрунтовуючи свої вимоги неможливістю проведення податкової перевірки банкрута.

Постановою господарського суду Київської області від 16.10.2013 року (судді: Доманська М.Л. - головуюча, Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.09.2013 року залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 24.07.2013 року у справі №5011-44/10818-2012 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - скаржник) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі.

Касаційна мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 78 Податкового кодексу України. Скаржник зазначає, що дана справа про банкрутство порушена без наявності для цього правових підстав.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

У заяві із якою ініціюючий кредитор звернувся до суду про порушення провадження у даній справі, за спеціальними ознаками передбаченими у ст. 52 Закону про банкрутство, заявник зазначав, що відсутність боржника за місцезнаходженням, підтверджується, на його думку, записом у постанові державного виконавця про відсутність Товариства за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням, у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство.

Однак, як вбачається, докази відсутності боржника за його місцезнаходженням, а саме, відповідний витяг або довідка з Єдиного державного реєстру, не були надані ініціюючим кредитором при ініціюванні питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 52 Закону про банкрутство і взагалі відсутні у матеріалах даної справи.

Отже, у даному випадку до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, слід відзначити, що положеннями ст. 52 Закону про банкрутство встановлений певний порядок процедури банкрутства та процесуальних дій суду, які повинні вчинятися у чітко визначені строки.

Так, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. При цьому, Законом не передбачено проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що, незважаючи на подання заяви ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону про банкрутство та незважаючи на порушення провадження судом першої інстанції на підставі спеціальної норми, провадження у справі здійснювалось за загальною процедурою.

З цього приводу судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові зазначено, що 29.10.2012 року до господарського суду міста Києва надійшла заява ініціюючого кредитора від 26.10.2012 року № 114/7115 про уточнення вимог, в якій заявник просив суд першої інстанції провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" здійснювати у загальному порядку.

Наведені твердження спростовуються матеріалами справи №5011-44/10818-2012, зокрема, у т. 1, а.с. 86-88 міститься заява ініціюючого кредитора, яка має назву "Заява про уточнення позовних вимог", з проханням прийняти заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство, за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Інших випадків переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, порушеної в порядку спеціальної норми ст. 52 Закону про банкрутство, не передбачено.

Таким чином, у разі, якщо суд вважає, що підстави для порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону про банкрутства відсутні, він має відмовити в прийнятті такої заяви.

Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що судом невірно за формою порушено провадження у справі про банкрутство, а, відтак, і неправомірно здійснено саму процедуру банкрутства боржника.

Враховуючи, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом, без наявності правових підстав, із якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство, а саме взагалі без доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув та їх не виправив.

Отже, обставин справи, які свідчать про безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство можуть бути підставою для оскарження у встановленому законом порядку судових рішень у такій справі, а провадження у цій справі може бути припинене як безпідставно порушене за результатами здійснення апеляційного або касаційного перегляду у цій справі - незалежно від стадії, на якій триває провадження у такій справі.

Статтею 111 9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

За таких обставин оскаржувані постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у даній справі - припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

У зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство місцевому господарському суду необхідно вирішити питання про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року у справі №5011-44/10818-2012 скасувати.

Провадження у справі №5011-44/10818-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АВТ-Електробудмонтаж" припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді В.М. Коваленко

В.М. Палій