Рішення

від 16.12.2013 по справі 917/1544/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 Справа №917/1544/13

За позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", вул. Наримська, 33-35, м. Дніпропетровськ, 49008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК", вул. Матросова, 10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро", вул. Ак.Глушкова, 12, кв. 5, м.Київ, 03187

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Величко", вул. Половка, 66-Б, м.Полтава, 36000

про стягнення 186 514,54 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники учасників процесу в судове засідання не з'явились.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 186514,54 грн., з яких:134465,76 грн. - пеня, 23885,76 грн. - 3% річних та 28163,02 - інфляційні.

30.07.2013 було порушено провадження по справі, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 13.08.2013. Також було зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву та залучено третю особу-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро".

Розгляд справи відкладався неодноразово.

Від третьої особи-1 07.08.2013 через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті пов'язаної з даною справою справи №7/113-12/26 за позовом ТОВ "ТVТ" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Хлібодар СК" про стягнення заборгованості, що знаходиться на розгляді господарського суду Київської області, оскільки, як стверджує третя особа, предмет та підстави позовних вимог даних справ є взаємозалежними, період нарахування штрафних санкцій однаковий (вх.№11032 від 07.08.2013).

Позивач на вимогу ухвали надав суду додаткові документи для приєднання до матеріалів справи (вх. №11301 від 13.08.2013). В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з переліком питань, які необхідно поставити експерту. Вказане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідач має сумніви щодо справжності підписів колишнього директора Гладишевої В.М., які містяться на видаткових накладних та довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей (вх.№ 11300 від 13.08.2013). З цих підстав представник відповідача проти позову заперечує.

Суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи в засіданні 13.08.2013 та відклав розгляд справи на 12.09.2013. Також було зобов'язано третю особу-1 надати письмові пояснення по суті спору та інформацію стосовно справи №7/113-12/26 для вирішення клопотання про зупинення провадження та всіх учасників процесу - орієнтовний перелік питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Позивач надав суду пояснення стосовно суті спору та додаткові документи для приєднання до матеріалів справи (вх. №12904 від 12.09.2013).

Від відповідача надійшли доповнення до відзиву та копії додаткових документів для приєднання до матеріалів справи (вх. № 12901 від 12.09.2013). В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що заборгованість за первісним договором перед третьою особою-1 була сплачена відповідачем на користь ТОВ "Величко" на підставі договору уступки права вимоги від 20.01.2010 №20/01, однак в порушення вимог статей 33 та 34 ГПК України належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин не надав.

Крім того, відповідач заявив клопотанням про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Величко".

Третя особа-1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, надіслала письмові пояснення по суті спору (вх. №12944 від 12.09.2013) та додаткові документи для приєднання до матеріалів справи.

Суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи в засіданні 12.09.2013 та відклав розгляд справи на 26.09.2013. Відповідача було зобов'язано надати в судове засідання оригінали документів, доданих до відзиву на позов. Також було залучено третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Величко", зобов'язано її надати суду пояснення по суті спору. Вирішення клопотання про зупинення провадження у справі було відкладено до наступного засідання.

В судове засідання 26.09.2013 представники сторін не з'явились, позивач та відповідач надіслали суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представників сторін.

Третя особа 1 в судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила, про причини неявку суд не повідомила. Про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Третя особа 2 в судове засідання не з'явилась, повноважного представника не направила. Ухвала суду від 12.09.2013, направлена на адресу, вказану відповідачем у клопотанні про залучення, повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "адресат вибув".

Ухвалою суду від 26.09.2013 провадження у справі було зупинено до розгляду справи №7/113-12/26.

29.11.2013 через канцелярію суду Позивачем було подано заяву про поновлення провадження у справі у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження, а саме - 14.11.2013 Київським апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі №7/113-12/26, якою рішення господарського суду Київської області по даній було залишено без змін. Таким чином, справа №7/113-12/26, до вирішення якої зупинялось провадження по справі №917/1544/13, є вирішеною.

Ухвалою суду від 03.12.2013 провадження по справі було поновлено, справу до розгляду призначено в судовому засіданні 16.12.2013.

12.12.2013 від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (вх. №17829). Суд взяв до уваги клопотання позивача та ухвалою від 12.12.2013 продовжив строк розгляду спору на 15 днів.

Від позивача 16.12.2013 надійшло клопотання (вх. №17909) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

16.12.2013 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в межах строку, встановленого статтею 69 ГПК України, без пояснення причин. Вимоги ухвали суду від 12.09.2013 на час судового розгляду 16.12.2013 відповідачем виконані не були.

Треті особи в судове засідання 16.12.2013 не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, зважаючи на те, що строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України, з урахуванням продовження спливає 22.12.2013, що унеможливлює належне повідомлення сторін процесу про час та дату судового розгляду у разі його відкладення, суд з метою дотримання процесуальних строків відхиляє клопотання сторін про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тат- Агро" (надалі - Третя особа 1) було укладено договір купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 (надалі - договір №ТАТ-П/9).

Відповідно до умов договору №ТАТ-П/9, Третя особа 1 передала, а Відповідач отримав товар (заходи захисту рослин, насіння) на загальну суму 286 913,50 грн. Даний факт підтверджується накладними №РН-0000187 від 19.05.2009, №РН- 0000188 від 19.05.2009, №РН 00270 від 12.06.2009, та відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей №9 від 19.05.2009, №10 від 19.05.2009 та №13 від 12.06.2009.

Відповідно до п. 5.3 договору №ТАТ-П/9, кінцевий термін оплати товару - 01 жовтня 2009 року.

Вартість товару була оплачена Відповідачем частково в сумі 20 000,00 грн. Як наслідок, утворилась заборгованість Відповідача перед Третьою особою 1 у розмірі 266 913,50 грн.

4 березня 2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Імпторгсервіс" (надалі - Позивач) та Третьою особою 1 було укладено договір відступлення права вимоги №2 (надалі - договір відступлення №2). Відповідно до умов договору відступлення №2 Третя особа 1 відступила, а Позивач прийняв право грошової вимоги до Відповідача, що належало Третій особі на підставі договору №ТАТ-П/9 в обсязі, який існував на момент укладання договору відступлення права вимоги, а саме 266 913,50 грн., про що зазначено у пункті 1 Договору відступлення права вимоги.

Як стверджує Позивач, про укладання Договору відступлення права вимоги Відповідач був належним чином повідомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у Позивача відбулася зміна форми власності з Приватної виробничо-комерційної фірми на Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма" (витяг зі статуту в матеріалах справи).

Так, у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов договору Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" про стягнення заборгованості, а також пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. Згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі у №20/110-10 з ТОВ "Хлібодар СК" на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Імпторгсервіс" стягнуто: 264 913,50 грн. - основного боргу; 30 281,89 грн. - пені за період з 01.10.2009 по 21.04.2010; 19 786,34 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2009 по 21.04.2010; 4 453,43 грн. - 3% річних за період з 01.10.2009 по 21.04.2010; 13 345,67 грн. - штрафу та судові витрати.

Даним рішенням встановлено наявність даної заборгованості у ТОВ "Хлібодар СК". Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Крім того, 26.09.2013 провадження у справі зупинялось на підставі клопотання Третьої особи 1 про зупинення провадження у справі до вирішення по суті пов'язаної з даною справою справи №7/113-12/26 за позовом ТОВ "ТVТ" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Хлібодар СК" про стягнення заборгованості, що знаходиться на розгляді господарського суду Київської області. В поданому клопотанні Третя особа 1 посилається на те, що за угодою №03/09-12 від 3 вересня 2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, ТОВ "Тат-Агро" відступило ТОВ "ТVТ" право вимоги виконання ТОВ "Хлібодар-СК" зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат за період із 22 квітня 2010 року по 3 вересня 2012, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9. З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №03/09-12 від 3 вересня 2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ "ТVТ" та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" було укладено договір поруки №10-12-2012 від 10.12.2012, відповідно до умов якого ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" поручається перед ТОВ "ТVТ" за виконання зобов'язань ТОВ "Хлібодар-СК".

26.12.2012 ТОВ "ТVТ" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Хлібодар СК" про стягнення 150 018,91 грн. Рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Даним рішенням встановлено, що умови договору відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010 не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу до Приватної виробничо-комерційної фірми "Імторгсервіс", правонаступником якої є Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", права вимоги виключно виконання ТОВ "Хлібодар СК" основного зобов'язання та штрафних санкцій. Починаючи з дати підписання вказаної угоди Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс" є кредитором по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" як боржника за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року. Оскільки, на сьогоднішній день право вимоги пені, 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року належить Приватній виробничо-комерційній фірмі "Імторгсервіс", правонаступником якої є Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", то і відступлення даного права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ТVТ" Товариством з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро" за угодою №03-09-12 від 03.09.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні не можливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Дані факти підтверджені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада.2013 року у справі 7/113-12/26 (опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана позиція також викладена в 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, як стверджує Позивач, станом на 24 липня 2013 року Відповідачем не здійснено жодної оплати в рахунок погашення боргу перед Позивачем, в зв'язку з чим Позивач вважає за необхідне здійснити нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних за період несплати Відповідачем боргу, з урахування строку позовної давності.

Відповідно до п. 8.3 договору №ТАТ-П/9 Відповідач за порушення термінів оплати виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців. Відповідно до частини 1 статтею 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 8.4 договору №ТАТ-П/9 передбачена домовленість сторін про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім того, сторони, відповідно до п. 6 статті 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. В силу статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, Позивачем нараховано до сплати Відповідачу за період з 22.04.2010 по 24.07.2013 пеню, яка становить 134 465,76 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Суд здійснивши перерахунок пені дійшов висновку, що заявлена вимога Позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України нарахував Відповідачу до сплати 3 % річних за період з 24.07.2010 по 24.07.2013 в розмірі 23 885,76 грн. (розрахунок в матеріалах справи) та суму втрат від інфляції за період з 24.07.2010 по 24.07.2013 в розмірі 28 163,02 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що задоволенню підлягають 3 % річних в розмірі 23 885,76 грн. та 27 815,92 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених до стягнення втрат від інфляції слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Твердження Відповідача про те, що заборгованість за первісним договором перед третьою особою-1 була сплачена відповідачем на користь ТОВ "Величко" (третя особа-2) на підставі договору уступки права вимоги від 20.01.2010 №20/01, судом не приймається до уваги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин Відповідач не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідачем не спростовані обставини, які зазначені у позові, а отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаю задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК" (вул. Матросова, 10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, код 36066050) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс" (вул. Наримська, 33-35, м. Дніпропетровськ, 49008, код 21857880) 134465,76 грн. пені, 23885,76 грн. 3% річних, 27815,92 грн. інфляційних та 3723,35 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Плотницька Н.Б.