Постанова

від 18.12.2013 по справі 904/5053/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року Справа № 904/5053/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Перехрест В.Є., представник, довіреність №130-Д від 06.11.13р.;

від відповідача: Гусак О.Л., представник, довіреність б/н від 13.08.13р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий", м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі №904/5053/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий", м.Дніпропетровськ

до відповідача Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора",

с. Новоолександрівське Дніпропетровської області

про стягнення 39 795,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі №904/5053/13 (суддя Мілєва І.В.) позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" 9 573,90 грн., з яких: 2 068,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 819,95 грн. - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом, 6 500,00 грн. - прострочена заборгованість по комісії за кредитне обслуговування, 20,50 грн.- пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 165,45 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування. В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" витрати по сплаті судового збору у розмірі 413,95 грн.

Задоволення позовних вимог в зазначеній вище частині місцевий господарський суд обґрунтовує достатністю наявних у справі первинних документів для визнання спірної заборгованості за кредитом доведеною, та, з іншого боку, відсутністю в матеріалах справи доказів погашення відповідачем згаданої вище суми боргу. В свою чергу, відмова в решті позову спричинена пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з даним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, скаржник /позивач/ звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення неправомірним, у зв'язку з чим просить його скасувати та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем (банком) строку позовної давності є помилковим, суперечить наявним у справі доказам та не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості викладених в апеляційній скарзі заперечень, з огляду на викладене нижче.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" є правонаступником прав та обов'язків Акціонерного комерційного Банку "Новий". 27.06.2008р. між Акціонерним комерційним банком "Новий" (кредитор) та Приватним підприємством "Новоолександрівська заготконтора" (позичальник) було укладено Кредитний договір №2806708/01 (далі - договір). За умовами даного договору кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн. з 27.06.2008р. по 26.06.2010р. шляхом перерахування коштів із позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок №26000300519101 на поточні цілі, пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності: поповненням оборотних коштів. Строк повернення кредиту 26.06.2010 року (п.1.1 договору). Позичальник (відповідач), в свою чергу, зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі за користування кредитом в обумовлений договором строк.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Банк (Позичальник, позивач) свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, кредит відповідачеві надав. Даний факт встановлений місцевим господарським судом за наявними у справі первинними документами, як-то, меморіальним ордером №861_1 від 27.06.2008р. на суму 50 000,00 грн. та не заперечується сторонами у справі. (а.с.12).

Натомість, відповідач у встановлений кредитним договором строк отримані кредитні кошти та відсотки за користування ними у повному обсязі не повернув /докази зворотного відсутні/, що стало приводом для звернення Банку до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача 39 795,04 грн. кредитної заборгованості, з яких: 23 855,79 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8 873,80 грн. - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом, 6 500,00 грн. - прострочена заборгованість по комісії за кредитне обслуговування, 336,37грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 229,08 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування.

Уповноважений представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме, в сумі 2 068,00 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 818,98 грн. - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, 6 500,00 грн. - простроченої заборгованості по комісії за кредитне обслуговування, 20,50 грн.- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. В решті позову просив відмовити, посилаючись на сплив позовної давності, згідно ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України

Згідно з п.1.1 договору, погашення кредиту здійснюється позичальником за графіком щомісячно з липня 2008 року (не пізніше останнього робочого дня місяця) по червень (26) 2010 року включно.

Під час провадження у справі відповідачем було заявлено про сплив позовної давності. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання мало бути виконано 26.06.2010р. і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, яка позивачем не пропущена. Крім того, матеріали справи свідчать, що 07.07.2008р. відповідач сплатив 1 500,00 грн., що підтверджується наявними управі первинними документами та підтверджує визнання ним основного боргу.

Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, позовна заява надійшла до суду 26.06.2013р., з урахуванням положення ч.4 ст.51 ГПК України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, тобто, 21.06.2013р. (а.с.21).

Відповідно до п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Відповідно до п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів" якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Враховуючи наведене суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідач здійснював часткову оплату (07.07.2012р. погашення заборгованості за кредитом), що свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом встановлено, що позовна давність не сплила лише щодо вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 068,00 грн. за червень 2010 року.

Окрім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 8 873,80 грн. за період з 31.03.2011р. по 11.06.2013р.

З посиланням на п.1.3. кредитного договору, п.п.4.2, 4.4.1, 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів", згідно з якими зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, місцевим господарським судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахованим на основний борг (у розмірі 2 068,00 грн.), у розмірі 819,95 грн. (18% річних за період, зазначений позивачем у позовній заяві, а саме з 31.03.2011р. по 11.06.2013р.)

Щодо вимог позивача про стягнення простроченої заборгованості по комісії за кредитне обслуговування у розмірі 6 500,00 грн. за період з лютого 2011 року по травень 2013р., то зазначені вимоги відповідно до п.1.3 договору, а також, ст.257 Цивільного кодексу України, господарським судом першої інстанції також визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

З приводу вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 336,37 грн. слід зазначити, що задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом лише у розмірі 20,50 грн., місцевий господарський суд керувався п.5.5 договору, яким передбачено розмір та порядок сплати пені за порушення строків сплати процентів (комісії за кредитне обслуговування), а також, ст.ст.266, 548, 549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України та п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів". В даному випадку суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наведених вище правових норм виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зі спливом же позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

Так, місцевим господарським судом було встановлено, що позовна давність не сплила лише щодо вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2 068,00 грн. за червень 2010 року та процентів за користування кредитом у розмірі 819,95 грн. та згідно з вимогами ч.2 ст.258 Цивільного Кодексу України розрахований розмір пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з урахуванням застосування спеціальної позовної давності - 14,04 грн.

Проте, з огляду на те, що 04.09.2013р. відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про визнання позову в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 20,50 грн., місцевим господарським судом визнано правомірними та задоволено вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 20,50 грн.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування у розмірі 229,08 грн., то, відповідно до приписів ч.2 ст.258 Цивільного Кодексу України, а також, з посиланням на п.п.1.3, 1.5, 1.4, 5.5 договору, господарським судом першої інстанції визнано обґрунтованими вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування за період з червня 2012р. по травень 2013р. у розмірі 165,54 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" 9 573,90 грн. заборгованості, з яких: 2 068,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 819,95 грн. - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом, 6 500,00 грн. - прострочена заборгованість по комісії за кредитне обслуговування, 20,50 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 165,45 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування та відмовляючи в решті позову, місцевий господарський суд виходив з того, що зазначена вище сума заборгованості заявлена до стягнення в межах строку позовної давності, доведена належними доказами у справі та відповідачем не спростована. В той же час, відмовляючи в решті позову, суд першої інстанції мотивував це пропуском позивачем встановленого чинним законодавством України строку позовної давності.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний господарський суд погодитись не може, з огляду на викладене нижче.

По-перше, як вбачається з наявних у справі доказів та не заперечується сторонами у справі, позивач свої зобов'язання з надання кредитних коштів виконав у повному обсязі.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.193 ГК України, умови якої кореспондуються з приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання.

Згідно до умов кредитного договору, Відповідач в строк кредитні кошти, відсотки за користування останніми банку не повернув (докази зворотного - відсутні).

Згідно із ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст.530 ЦК України. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо строку позовної давності не підлягають задоволенню, адже не зважаючи на встановлений графік погашення заборгованості (п.1.1 кредитного договору) Банк та відповідач погодили, що даний договір діє до повного погашення кредиту й нарахованих по ньому відсотків і штрафних санкцій (п.1.8 кредитного договору), а також, погодили конкретну дату закінчення договору - по 26.06.2010р. (п.1.1 кредитного договору), тобто, саме до вказаної дати відповідач мав виконати усі свої зобов'язання за кредитним договором і від якої й починається перебіг строку позовної давності.

Також, згідно п.1.3. кредитного договору, АКБ «Новий» і відповідач домовились, що кінцевий розрахунок по відсоткам, нарахованим за користування кредитом, проводиться при повному погашенні кредитних зобов'язань. Цей момент не настав (докази повного погашення заборгованості - відсутні).

Окрім того, слід зазначити, що Банк звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Новоолександрівська заготконтора» про стягнення заборгованості 21.06.2013p., тобто, в межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку.

Також, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 встановлено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. З кредитного договору №2806708/01 вбачається, що кредитне зобов'язання мало бути виконано у повному обсязі 26.06.2010 року, таким чином, апеляційна інстанція вважає, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати 27.06.2010 року.

Отже, платежі від 08.04.2011 року, 12.04.2011 року, 28.12.2011 року, 07.07.2012 року, 07.02.2013 року за кредитним договором №2806708/01 від 27.06.2008 року, що здійснювались поручителем згідно договору поруки №2806808/П- (2806708) від 27.06.2008 року є належними доказами визнання відповідачем своїх зобов'язань перед АКБ «Новий» після спливу останнього строку погашення, передбаченого кредитним договором №2806708/01 від 27.06.2008 року.

Крім того, суттєвим апеляційна інстанція вважає той факт, що гр.Щербина Олександр Іванович, який згідно договору поруки №2806808/П-(2806708) від 27.06.2008 року є поручителем за кредитним договором №2806708/01 від 27.06.2008 року, одночасно являється діючим керівником ПП «Новоолександрівська заготконтора» (відповідача), що підтверджено наявним у справі Витягом з ЄДР ЮО та ФОП (а.с.136,137).

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що всі платежі, здійснені Щербиною О.І., як поручителем, були відомі і зроблені зі згоди ПП «Новоолександрівська заготконтора», оскільки останні були здійснені ним особисто (підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними документами від 08.12.2010р., 23.11.2010р., 03.02.2011р., 11.02.2011р., 17.02.2011р., 25.02.2011р., 04.03.2011р., 25.03.2011р., а.с.125-134).

Проте, зазначені вище факти судом першої інстанції під час провадження у справі досліджено не було, як наслідок, правової оцінки останнім не надано.

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 встановлено, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, належить часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, погашення гр.Щербиною О.І., як поручителем, спірної заборгованості за кредитним договором №2806708/01 від 27.06.2008 року, колегія суддів вважає діями, які свідчать про визнання боргу відповідачем та виключають посилання останнього на сплив позовної давності.

За наведених вище обставин судова колегія вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами. В той же час, висновки господарського суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а отже, є помилковими та передчасними, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати у справі, у тому числі витрати на апеляційне оскарження, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" - задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі №904/5053/13 - скасувати.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" 39 795,04 грн. заборгованості, з яких: 23 855,79 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 8 873,80 грн. - прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом, 6 500,00 грн. - прострочена заборгованість по комісії за кредитне обслуговування, 336,37 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 229,08 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування.

Стягнути з Приватного підприємства "Новоолександрівська заготконтора" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" 2 580,75 грн. судового збору.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов