Ухвала

від 05.12.2013 по справі 825/1746/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1746/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Антіка" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Антіка" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000632200 від 25.01.2013 року (форма "Р"); № 0000642200 від 25.01.2013 року (форма "Р").

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "АНТІКА" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2010р., грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "МСК-Інвест"; за липень 2011р., жовтень 2011р. по взаємовідносинам з ПП "Фортуна Тепло Сервіс Плюс"; за грудень 2011р., березень 2012р., травень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Дніпромашбуд", за грудень 2011р., квітень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "Рокко", за липень 2012р., серпень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "ОВК Технологія" та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами перевірки було складено акт від 11.01.2013 року № 66/22/32818516, згідно висновків якого, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1., 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "АНТІКА" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 43300 грн.; пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на прибуток у загальній сумі 193269 грн.

На підставі даного акта ДПІ у м. Чернігові були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 25.01.2013 року № 0000632200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 220304,00 грн. (в т. ч. за основним платежем - 193269,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27035,00 грн.); від 25.01.2013 року № 0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 217353,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 175066 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42287,00 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати їх протиправними та скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Позивач з вказаним висновком суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи , а також невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, позивачем в судовому засіданні було надано всі необхідні документи - копії договорів, податкових, видаткових накладних акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату виконаних робіт, якими, на думку апелянта, в повній мірі підтверджується факт реального здійснення спірних господарських операцій з контрагентами, разом з тим, судом першої інстанції дані докази не були враховані, їм не надано правової оцінки, відтак висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з точки зору позивача, є помилковим.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, колегія зазначає наступне.

Спірні правовідносини за відповідні періоди врегульовано положенням Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», та приписами Податкового кодексу України

Так, пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Так само положеннями ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами приписами вказаного вище Закону визначено податкові накладні.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент виникнення частини спірних правовідносин, валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, щодо порядку проведення перевірки податковим органом, то відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "АНТІКА" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2010р., грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "МСК-Інвест"; за липень 2011р., жовтень 2011р. по взаємовідносинам з ПП "Фортуна Тепло Сервіс Плюс"; за грудень 2011р., березень 2012р., травень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Дніпромашбуд", за грудень 2011р., квітень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "Рокко", за липень 2012р., серпень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "ОВК Технологія" та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

Судом вірно встановлено, що, перевірку проведено у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ у місті Чернігові ДПС, на підставі наказу від 27.12.2012 року № 4053, при цьому підприємство було повідомлено про її проведення письмовим повідомленням № 13990/10/22-610 від 27.12.2012р (том 5, а.с. 189-190).

Крім того, з матеріалів вбачається, що відповідачем неодноразово направлялись письмові запити ПП "АНТІКА" щодо надання пояснень по господарських взаємовідносинах та їх документального підтвердження з вищевказаними контрагентами, а саме: 25.01.2012 № 1471/10/15-213-р (отримано 27.01.2012) (том 5 а.с. 192), 11.09.2012 № 8777/10/15-313 (отримано - 24.09.2012) (том 5 а.с. 193), 03.10.2012 № 9931/10/15-313 (направлено 03.10.2012) (том 5 а.с. 194), 10.10.2012 № 102571/10/15-313 (направлено 11.10.2012) (том 5 а.с. 195), 06.11.2012 № 11562/10/15-313 (направлено 11.10.2012) (том 5 а.с. 191), проте підприємством, під час проведення перевірки не було надано підтверджуючих документів по взаємовідносинах із вказаними контрагентами за визначений період.

В той же час, вже в ході розгляду справи судом першої інстанції, до матеріалів справи було долучено зазначені документи, зокрема позивачем надано: копії договорів підряду, субпідряду та додаткових угод з ТОВ НПК «Дніпромашбуд» (том. 1 а.с. 93-98, 129-132, 135-138), з ПП «Фортуна Тепло Сервіс» (том 1, а.с. 99-107, 122-128), з ТОВ «НВО «МСК - Інвест» (том 1а.с. 108-121), з ТОВ «ОВК-Технологія» (том 1 а.с. 139-156) копію договору поставки з ТОВ «Рокко» (том 1 а.с. 133-134).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії податкових, видаткових накладних акти виконаних робіт, акти приймання будівельних робіт, банківські виписки, локальні кошториси, акти прийому-передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних робіт, додаткові угоди.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, приймає до уваги той факт, що позивачем надано безпосередньо до суду документи на підтвердження факту реальності господарських правовідносин за визначені періоди з вказаними контрагентами.

В даному випадку відповідачем в ході документальної позапланової невиїзної перевірки було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства виходячи з отриманих від підприємства документів по господарських взаємовідносинах з ПП "Фортуна Тепло Сервіс Плюс"; за грудень 2011р., березень 2012р., травень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Дніпромашбуд", за грудень 2011р., квітень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "Рокко", за липень 2012р., серпень 2012р. по взаємовідносинам з ТОВ "ОВК Технологія".

Висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1., 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, мотивовані зокрема тим, що на запити по господарських взаємовідносинах та їх документального підтвердження з вищевказаними контрагентами, від 25.01.2012 № 1471/10/15-213-р, 11.09.2012 № 8777/10/15-313, 03.10.2012 № 9931/10/15-313, 10.10.2012 № 102571/10/15-313, 06.11.2012 № 11562/10/15-313, підприємством в повному обсязі інформації надано не було.

За таких обстави, враховуючи, що документи подані позивачем в ході судового розгляду, під час проведення перевірки податковому органу в тому ж обсязі не надавалися, посилання позивача про безпідставність висновків акту, а відтак і необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку, саме підприємством було порушено вимоги податкового законодавства щодо обов'язку подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, визначеного ст. 73 ПК України, в той же час, відповідач діяв в межах встановлених законом повноважень та виходячи з наявних у нього на момент проведення перевірки документів, відтак, видається вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень..

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Антіка" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року за позовом Приватного підприємства "Антіка" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.